2.1.2. Класифікація співацьких голосів

Хорові голоси розподіляються на три основні групи:

1. Група дитячих голосів (дисканти та альти).

2. Група жіночих голосів (сопрано, меццо-сопрано, контральто).

3. Група чоловічих голосів (тенор, баритон, бас).

Основними характерними ознаками дитячих голосів, що відрізняють їх від жіночих, є прозорість і легкість, ніжність, сріблястість звуку.

Дискант – високий дитячий голос, його діапазон прийнято вважати від «до» першої октави – до «ля-сі» другої. Дисканту властиві рухливість, гнучкість. Йому притаманна здібність до виразного виконання наспівних мелодичних творів.

Альт – низький дитячий голос, що має металевий, густий звук, який буває ніжним або міцним та сильним. Діапазон альтів від «соль» малої октави – до «фа» другої октави. Дуже високі ноти звучать у альтів надто напружено, дуже низькі – надто слабо.

Група жіночих голосів. Багаті своєю звуковою природою, широтою обсягу і технічною рухливістю жіночі голоси в хоровому колективі відіграють головну роль. Найвищий жіночий голос – сопрано. В силу вигідного акустичного становища йому найчастіше доручають виконання найчастіше доручають виконання найрізноманітніших мелодичних ліній. У хорі сопрано складається з голосів різного типу, поєднання яких допомагає відтворенню художніх завдань.

Сопрано має такі різновиди:

1. Колоратурне сопрано – це красивий, ніжний, гнучкий голос (за винятком звуків нижнього регістру). Крайні верхні ноти колоратурного сопрано мають флейтове звучання. Діапазон: «до» першої октави – «мі-соль» третьої октави.

2. Лірико-колоратурне сопрано – це голос мішаного характеру. Діапазон та технічна рухливість наближають його до колоратурного, наспівність – до ліричного. У хоровому колективі лірико-колоратурне сопрано дуже добре включається до основної партії сопрано, збагачуючи її звукове забарвлення і сприяючи подоланню технічних труднощів.

3. Ліричне сопрано більш м’яке і тепле за звуком. Ніжність, легкість і гнучкість голосу дозволяють йому виконувати мелодичні й технічні завдання. Діапазон ліричного сопрано коливається від «до» першої октави – до «до» третьої октави.

4. Лірико-драматичне сопрано – це голос мішаного характеру, що має властивості ліричного й драматичного сопрано.

5. Драматичне сопрано відзначається силою та міццю звучання. Його нижній регістр звучить сильно, важко, соковито. Середній – сильний і світлий. Це дозволяє використовувати драматичне сопрано у хорі як партію другого сопрано. Верхній регістр драматичного сопрано яскравий і дуже сильний. Діапазон – від «ля» малої октави – до «до» третьої октави.

Альтова партія складається з меццо-сопрано та контральто. Розглянемо характерні ознаки голосів, що складають альтову партію.

1. Меццо – сопрано має широкий, глибокий і повний звук, грудний майже на всьому обсязі. Характерна відмінна властивість цього голосу в порівнянні з іншими видами сопрано – могутнє звучання. Діапазон: «ля» малої октави – «сі» другої октави.

2. Контральто або альт – найнижчий жіночий голос, який має великий запас нижніх нот грудного насиченого тембру. Його діапазон від «мі» малої октави – до «соль» другої октави. Характерні відмінності альта – це звукова масивність і напруженість. Контральто в альтовій партії хорового колективу становить звуковий фундамент в однорідному жіночому хорі; посилює альтову партію в мішаному хоровому колективі. У хорових творах найчастіше використовується нижній і середній регістри цього голосу.

Група чоловічих голосів становить у мішаному хоровому колективі звуковий фундамент. Вона надає хору великої могутності при виконанні forte та fortissimo, відіграючи роль мідних духових інструментів оркестру. Разом з тим при виконанні piano або pianissimo ця група дає красиву м’яку звучність.

Тенор – високий чоловічий голос, який має такі види:

1. Тенор альтіно- найвищий голос своєрідного фальцетного звучання, схожий на жіночий голос. Його діапазон «до» малої октави – «мі» другої октави.

2. Тенор ліричний – високий, м’який за тембром, ніжний та рухливий голос. Його діапазон – «до» малої октави – «до» другої октави. Найбільш уживаним і цінним є середній та частина верхнього діапазону («фа» малої октави – «ля» першої октави).

3. Лірико-драматичний тенор – це голос, що володіє позитивними якостями ліричного і драматичного тенору. Виконання партії перших тенорів слід доручати ліричним та лірико-драматичним тенорам.

4. Драматичний тенор має велику силу звуку у верхньому регістрі й глибину в нижньому. Діапазон – «до» малої октави – «сі» першої октави. Поєднання тембрів ліричного та драматичного тенорів в хоровому колективі створює єдину звукову хорову партію, однорідну щодо сили звука на протязі усього регістру. Драматичним тенорам доручається виконання партії другого або третього тенорів.

Доцільному використанню тенорової партії сприяє застосування середньої теситури та недовгій поділ (divisi) серед загальної партії.

Баритони за своїм тембром належать до групи басів, але відрізняються від них більш високим звуковим обсягом, у якому є звуки тенорових тембрів.

Серед баритонів розрізняють:

1. Ліричний баритон м’який і рухливий.

2. Драматичний баритон – більш сильний та могутній.

Діапазон баритона: «ля» великої октави – «соль-ля» першої октави. Участь у хоровому колективі баритонового голосу забезпечує звучність усієї басової партії.

Баси належать до низьких чоловічих голосів. Баси налічують такі різновиди:

1. Бас – контате, або ліричний бас. Це високий, співучий голос, що має досить слабкі нижні ноти. За характером звучання він нагадує драматичний баритон, але відрізняється від нього густішим тембром у нижньому регістрі. Його діапазон сягає від «фа» великої октави – до «мі» першої октави.

2. Бас центральний має велику значущість для звучання повноцінного хору, має діапазон від «до» великої октави – до «до» першої октави.

3. Бас – профундо – найнижчий чоловічий голос, яким у хорі співають октавісти. Звучання баса - профундо (октава) відзначається великою густотою і м’якістю, особливо у нижньому регістрі. Бас – октава не є рухливим голосом; особливо широко й могутньо звучить при виконанні piano.

Таке ретельне вивчення кількісних та якісних особливостей звучання хорових партій вводить диригента в коло необхідних професійних знань та практичних умінь.