2. Процес розучування хорового твору

1. Теоретичні основи процесу розучування.

Функції та принципи розучування

Фахова підготовка вчителя музики, майбутнього диригента хору потребує засвоєння і постійного вдосконалення знань та умінь з теорії хорознавства. Найважливішою ланкою у діяльності керівника хору є процес розучування хорового твору.

Аналіз репетицій учнівських та студентських хорових колективів надає можливість зробити висновки про недостатню обізнаність керівників хору щодо сутності, методів та форм розучування. На жаль, більшість з них застосовує малоефективні форми і методи, а на заняттях не створюються умови для формування позитивної мотивації, активної участі співаків у пізнанні хорових творів. Багато вчителів музики і керівників хорових колективів мають низьких рівень дидактичних знань, що ускладнює дієвість спілки «керівник і співак».

Вважаємо перспективним підхід до процесу розучування із застосуванням педагогічних, зокрема, дидактичних знань.

Розучування твору – це основна форма хорового навчання, складний процес, у якому тісно переплітаються і пов’язуються музичні та педагогічні проблеми (І.П. Пономарьков). Дидактичний підхід дозволяє визначити розучування хорового твору як процес детального пізнання тексту твору з метою створення диригентом і хоровим колективом власної інтерпретації у вигляді звукової моделі твору.

У педагогіці процес навчання розуміють як постановку все нових завдань у міру розв’язання попередніх (В.І.Лозова). Виходячи з цього положення, розучування хорового твору необхідно трактувати як процес цілеспрямованої послідовної зміни навчальних пізнавальних завдань, мети та всіх елементів навчання для створення адекватної моделі звучання хорового твору.

Процес розучування хорового твору має власні специфічні функції:

1. Пізнавально-навчальна функція полягає: а) у поглибленні та дієвості теоретичних та методичних знань співаків щодо конкретного музичного твору та хорового співу в цілому; б) у адекватному пізнання смислу художнього образу твору та поступовому відтворенні його у хоровому звучанні.

2. Розвивальна функція розучування сприяє: а) формуванню виконавського мислення співаків; б) гнучкості розуму та швидкості засвоєння музичного тексту; в) розвитку їх інтелектуальних умінь(аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння за схожістю та відмінністю); г) розвитку їх емоційної сфери (умінь відчувати та відтворювати широке коло естетичних почуттів).

3. Виховна функція розучування полягає у вихованні у співаків позитивної мотивації до хорового співу, гуманних взаємин між керівником та хором, дисциплінованості, терпіння, наполегливості, здатності до самоаналізу, самоконтролю, самовиховання.

4. Культуротворча функція розучування пов’язана із формуванням високої виконавської, духовної та естетичної культури співаків.

5. Ціннісно – орієнтаційна функція сприяє формуванню оцінних знань та умінь співаків щодо хорового виконавства.

У літературі з хорознавство та теорії музичного виховання широко висвітлено основний принцип розучування - єдності художніх та технічних завдань (О.А. Апраксіна, І.П. Пономарьков, О.Г. Раввінов, П.Г. Чесноков, Л.В. Шаміна). Сучасне хорове виконавство розуміє сутність цього принципу як домінування в процесі розучування ідеального художнього образу твору, який має розкритися найдосконалішими технічними засобами. Вважається доцільним в процесі розучування спиратися на кінцеве виконавське завдання – відтворення досконалого художнього образу твору. Це положення не заперечує працю над технікою, але воно наповнює її важливим змістом, допомагає кращому осягненню художнього образу.

Дидактичний підхід до проблеми дозволяє виділити інші принципи, що стають педагогічною основою процесу розучування.

Застосування принципу трудності і доступності вимагає від диригента хору відбір завдань, які б забезпечили постійне вдосконалення вокально-хорових та інших виконавських умінь співаків; містили б пізнавальну ускладненість, вимагаючи від співаків - хористів напруження психічних, фізичних та розумових сил.

Принцип систематичності і системності припускає засвоєння тексту хорового твору логічному зв’язку та наступності. Це потребує від диригента хору планомірного проектування процесу розучування, що забезпечує вивчення твору за конкретними етапами та завданнями. Доцільним є і поступовий і послідовний рух від попереднього етапу до наступного, встановлення тісного і міцного зв’язку між вирішенням технічних та художніх завдань. Цей принцип вимагає логічного зв’язку у розташуванні окремих розділів твору, коли наступне завдання базується на попередньому, систематичної роботи співаків по засвоєнню вокально-хорових знань і умінь.

Застосування принципу формування активності і самостійності співаків спрямовує до постійного розвитку прагнення у набутті знань, оволодінню фаховими уміннями, самоутвердження, самовираження. Важливим для керівника стає завдання створювати умови, які б спонукали співаків до активної самостійної навчально-виконавської діяльності. Цінним є уміння організувати своє навчання, влучно застосувати здобуті відомості у різних ситуаціях, уміння перевіряти і оцінювати свої досягнення (В.І. Лозова). Безумовно, така активізація діяльності співаків потребує використання широкої палітри методів, способів і форм розучування хорового твору.

Суттєвою умовою активності і самостійності співаків у період розучування є інтерес як «позитивне оцінне ставлення» до майбутнього виконання твору. В педагогіці виділяють декілька засобів формування стійкого інтересу; серед яких цінним є:

• використання методів проблемного навчання і засобів наочності;

• створення сприятливої емоційної атмосфери, в тому числі – тактовність, емоційність керівника і його позитивне ставлення до співаків.

Заохоченню співаків до розучування хорового твору сприяє принцип індивідуального підходу. Сучасне розуміння індивідуального підходу полягає у врахуванні індивідуальних особливостей н кожного окремого співака, а групи хористів, які мають схожі здібності, або комплекси особливостей (швидкість розумових умінь, научуваність, наявність музикальності, фізичні вади, що впливають на співацькі якості голосу). Принцип здобуває реалізацію у ретельному розгляді причин та наслідків індивідуальних відхилень учасників хорового колективу, а також розробки системи впливу на співаків із урахуванням їх індивідуальних та вікових особливостей. Наприклад, це має бути виконання певної кількості вправ (сольфеджування, запам’ятовування та сольний спів хорових партій).

Таким чином, розучування хорового твору має ґрунтуватися на основі застосування музичних та дидактичних принципів.