- •Хорознавство (історія, теорія, методика)
- •Передмова
- •Етапи розвитку хорової культури
- •Становлення хорової культури України.
- •1.1.2. Історія вокально-хорової освіти у навчальних закладах
- •1.1.3. Напрямки розвитку української хорової
- •Історія хорового мистецтва та освіти за рубежем
- •Становлення хорових жанрів у Західній Європі
- •Етапи розвитку хорової культури Росії
- •Теоретичні основи хорового виконання
- •2.1. Хоровий колектив як вокальна організація
- •2.1.1. Визначення, типи, види хору
- •2.1.2. Класифікація співацьких голосів
- •Розташування хорового колективу
- •Засоби письмової фіксації хорового твору.
- •2.2. Основні хорові виконавські напрямки
- •2.2.1. Академічне хорове виконавство.
- •Теорія і методика співацького голосоутворення
- •2.3.1. Анатомо-фізіологічні особливості голосового апарату.
- •2.3.2. Процес співацького голосоутворення.
- •Шляхи формування вокальних умінь в хоровому колективі.
- •2.4.Хоровий стрій
- •2.4.1. Загальна характеристика строю як музичної категорії
- •Поняття хорового строю
- •Гармонічний стрій і шляхи його формування
- •Хоровий ансамбль
- •2.5.1. Визначення хорового ансамблю. Умови створення ансамблевої злагодженості у хорі
- •2.5.2. Ансамбль у залежності від засобів музичної виразності
- •2.5.3. Ансамбль у залежності від фактури хорового твору
- •Засоби музичної виразності у хоровому виконання
- •2.6.1. Процес виконання хорового твору
- •Специфіка темпометроритму у хоровому виконанні
- •Особливості створення динаміки у хоровому звучанні
- •Фразування хорового твору
- •Методичні основи хорового виконання
- •Самостійне вивчення диригентом хорового твору.
- •3.1.1. Практичні методи вивчення хорового твору
- •Теоретичні методи засвоєння хорової партитури
- •Процес розучування хорового твору
- •Теоретичні основи процесу розучування.
- •Етапи розучування
- •Основні методи та форми розучування хорового твору
- •Теоретичні основи навчально-виховної діяльності диригента хору
- •Професійно – педагогічна діяльність диригента хору
- •4.1.1. Диригент хору, його особистісно – психологічні властивості
- •4.1.2. Диригент хору - керівник
- •Хоровий колектив і етапи його становлення
- •Планування розвитку творчої діяльності хору
- •4.2. Навчально – виховна діяльність диригента хору
- •4.2.1. Виховання у хоровому колективі
- •Навчання співаків хору
- •Тест для виявлення ставлення до педагогічної діяльності
- •Тест на виявлення ставлення до виконавської Діяльності (складений в.І. Петрушиним)
- •3. Тест на ставлення до диригентської діяльності
Засоби музичної виразності у хоровому виконання
2.6.1. Процес виконання хорового твору
Виконання музичного твору є важливим етапом, що органічно продовжує та завершує композиторський задум. Музичний твір, який спочатку існує у вигляді нотного тексту, свого реального звучання набуває в процесі його виконання. Згідно з положеннями теорії музичного виконання (Ю. Вахраньов, Н. Корихалова, Г. Нейгауз), процес виконання музики складається з трьох основних елементів:
музика (музичний твір) |
|
|
|
виконавець |
музичний інструмент |
Предметом виконання є музика (музичний твір), суб’єктом – виконавець, засобом виконання (його знаряддям) стає музичний інструмент. Відповідно до хорового виконання ця схема має такий вигляд:
хоровий твір (хорове інтонування) |
|
|
|
диригент – хормейстер |
хоровий колектив |
Розглянемо особливості кожного з елементів процесі хорового виконання.
Хоровий твір є носієм ідеї, смислу, змісту, які втілюються у музичному та словесному текстах. Його реальне звучання починається з процесу інтерпретації, тобто художнього тлумачення тексту, розкриття його ідейно-образного змісту виразними і технічними засобами виконавської майстерності. Розкриття смислу твору у хоровому виконання, за думкою Б. Асаф’єва, відбувається шляхом його інтонування для слухачів.
Диригент – хормейстер як виконавець має два шляхи до відродження тексту хору в звуковому образі:
Точне копіювання нотного тексту, його репорудкція.
Створення власної, живої інтерпретації, технічно і художньо довершеної при визнання цінності авторського тексту.
Активна художня інтерпретація вважається повноцінним видом художньої творчості, якій притаманна імпровізаційна природа та певна самостійність.
Хоровий колектив у процесі виконання твору виконує подвійну функцію: по-перше, він є інструментом, завдяки якому відбувається виконання; по-друге, він є важливим помічником диригента, що впливає на характер інтерпретації. Особливо це стосується народного співу, ансамблевого виконання, де колектив одночасно є і виконавцем, що створює інтерпретацію, і музичним інструментом.
Кожен з названих елементів (хоровий твір, диригент – хормейстер, хоровий колектив) знаходиться у постійній взаємодії один з одним. Так, диригент – хормейстер планує свою діяльність відповідно до особливостей (технічних і художніх) хорового твору. Водночас він з’ясовує активність і виконавські можливості свого хорового колективу.
Інтерпретація як результат художньої творчості диригента та його колективу є повторним віддзеркаленням дійсності. Це пояснюється тим, що вона базується на основі вже створених художніх образів, музичного стилю, світогляду та темпераменту композитора. Диригент та його хоровий колектив поступово додають до інтерпретації власні творчі здобутки, підкреслюючи ті чи інші риси композиторського образу. Відповідно до манери інтонування, кваліфікації та досвіду хорового колективу і диригента можливе багатоваріантне розкриття змісту твору у реальному звуковому втіленні. Саме оптимальний відбір виконавських прийомів надає успіху хоровому виконанню.
Таким чином, специфіка хорового виконання полягає у розпізнаванні, розшифровці диригентом тексту хорового твору, стильової манери композитора і створенні (разом із хоровим колективом) власної повноцінної та оригінальної інтерпретації у вигляді інтонованого хором виконавського художнього образу.