6. Книжкова мініатюра

Шедевром світового мистецтва є мініатюри «Остромирова Євангелія»(1056–1057 рр.).

Книгу прикрашено численними ініціалами, заставками й трьома сторінковими мініатюрами зі зображенням євангелістів Іоана, Марка й Луки.

Цікавим прикладом мистецтва книжкової мініатюри є «Ізборник Святослава» 1073 р.

На другому аркуші цієї книги, вміщено мініатюру, на якій зображено князя Святослава Ярославича із сім’єю.

В "Ізборнику" є багато й інших різноманітних малюнків. Так на полях зображено знаки зодіаку: Стрілець, Діва, Єдиноріг, Рак тощо.

Цінною пам'яткою давньоруського книжкового малярства є сторінкові мініатюри, вшиті у латинський рукопис кінця 10 ст. – Трірський Псалтир.

Цю книгу привезла на Русь польська принцеса Гертруда, коли виходила заміж за великого київського князя Ізяслава Ярославича.

Між 1078 – 1087 рр. рукопис було доповнено молитвами за сина Гертруди Ярополка, а також п'ятьма новими мініатюрами із портретами князівської родини.

     

7. Золотарство

Одним із найпоширеніших видів металообробного ремесла було художнє литво.

Давньоруські майстри відливали безліч предметів – від малесеньких ґудзиків до церковних дзвонів.

Прикладом художнього литва є велике мідне панікадило, знайдене в Києв на Подолі.

Значного поширення на руських теренах набули кування та карбування міді, срібла й золота.

Прикладом майстерного карбування є ікона апостола Павла, знайдена у Софійському соборі. Ікону виконано на дуже тонкій мідній платівці та вкрито позолотою.

Полюбляли руські золотарі оздоблювати свої вироби інкрустацією золотом і сріблом.

Золотарські вироби прикрашали також черню, сканню, позолотою. Втім, у найкоштовніших речах поєднувалося кілька технік оздоблення.

З-поміж прикрас найпопулярнішими були браслети, колти, персні.

Та найдивовижнішим витвором руських золотарів були перегородчасті емалі.

Техніка емалей прийшла на Русь із Візантії та була дуже складною.

Про художню довершеність київських емалей свідчать, зокрема, золоті колти.

Унікальними виробами золотарського мистецтва є дві золоті діадеми з князівського парадного вбрання, знайдені у с. Сахнівці Черкаської області та Києві.

     

Питання на закріплення знань:

1.Коли було створено Остромирове Євангеліє?

 У 1056 - 1057 рр.

 У 1185 - 1187 рр. 2.Що відбулося раніше?

 Створення «Слова о полку Iгоревiм»

 Укладення Галицько-Волинського літопису

3.Хто такий Аліпій Печерський?

 Один з перших печерських ченців, найвідоміший лікар XI ст.

 Київський іконописець, монах Києво-Печерського монастиря

 4.Кого вважають автором й упорядником «Повісті минулих літ»?

 Нестора

 Феодосія Печерського

 5.Про що розповідається в „Повісті минулих літ”?

 Викладено події на землях Русі від 860 до 1111 р.

 Переповідається історія Києво-Печерського монастиря, життєпис його перших подвижників

 6.Який з літописів є безпосереднім продовженням „Повісті минулих літ”?

 Київський літопис

 Галицько-Волинський

 7.Як називають найстарішу частину будь-якого давньоруського міста - фортецю, на території якої споруджали князівські та боярські двори, найважливіші церкви та собори?

 Поділ

 Дитинець

 Сторони

 8.Коли й де було споруджено перший християнський кам'яний храм Київської Русі?

 У 989- 996 рр. в Києві

 У 1017-1037 рр. в Чернігові

 9.Який храм, збудований на території Печерського монастиря в 1073-1078 рр., став на тривалий час взірцем храмових споруд?

 Михайлівський Золотоверхий собор

 Успенський собор

 10.У якому місті було збудовано Борисоглібський собор, Успенський собор Єлецького монастиря, Iллiнську й П'ятницьку церкви?

 У Києві

 У Чернігові

 11.Яка споруда давнього Галича збереглася до наших часів?

 Церква св. Пантелеймона, побудована в другій половині 12 ст.

 Церква Спаса на Берестові, збудована в 1125 р.

 12.За якого галицького князя в Галичі було збудовано найвідомішу пам'ятку архітектури - Успенський собор?

 За Ярослава Осмомисла

 За Данила Галицького

Самостійна робота студента № 2. Тема : 6. Оцінка особи Хмельницького в історичній літературі.

Пам’ ятка.

Як скласти історичний портрет. · Познайомитись із історичним часом (епохою) в якому проходило життя та діяльність (творчість) діяча. · Визначити походження (стан) цієї людини. · Як відбувалось становлення особистості історичного діяча (родовід, дитинство, освіта, особисті якості й риси характеру). · Прослідкувати та проаналізувати періоди його становлення як діча або митця. · Які завдання визначала головними у своїй діяльності ця особистість. · Визначити методи (шляхи реалізації) його діяльності. · Назвати найбільш видатні його справи, яким цілям вони служили. · Як ви оцінюєте його діяльність?  · Зроби висновок (чи прогресивна роль цього діяча в історії).

Богдан - Зиновій Хмельницький. Він народився 27 грудня 1595 р. в сім`ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького в родовому маєтку на хуторі Суботові на Чигиринщині.

Навчався в школі при одному із монастирів Києва та в єзуїтському колегіумі у Львові, тож, з одного боку, дістав традиційну українську освіту, а з іншого - прилучився до ідеї європейського Заходу. Таке поєднання озброїло Хмельницького ґрунтовними знаннями мов - книжної української, польської, латини, а також сприяло формуванню світогляду майбутнього гетьмана.

Після повернення зі Львова Богдан Хмельницький записався до Чигиринської сотні реєстровців і вже 1620 р. в її складі вирушив у похід до Молдавії проти турків. Там, у битві на Цецорських полях, потрапив у полон.

Два роки перебував у турецькому полоні, де вивчив турецьку й татарську мови. Звільнившись із полону, повернувся на службу до Чигиринського полку.

Брав участь у Смоленській війні 1632-1634 рр. на боці Польщі, у морських походах проти Туреччини, козацькому повстанні 1637-1638 рр.

Виконував різноманітні дипломатичні доручення. Зокрема, в грудні 1638 р. у складі посольства, що мало домогтися пом’якшення умов "Ординації...", зустрічався з польським королем. Протягом 1646-1647 рр. знову зустрічався з польським королем Владиславом ІV. Під час зустрічей обговорювалася справа участі козаків у воєнних діях Польщі проти Османської імперії.

Як свідчать факти, Богдан Хмельницький уже тоді готував повстання проти Польщі. Саме з цією метою він намагався використати плани польського двору щодо війни проти Туреччини, зокрема морський похід козаків у складі польського війська. Про задуми Хмельницького дізналися польські можновладці, що підтверджується подіями особистого життя майбутнього гетьмана. Суперечки з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським через маєток у Суботові, якого той хотів відібрати, привела Хмельницького влітку 1646 р. до Варшави. Відомо, що від короля Богдан отримав підтвердження своїх прав на Суботів. Проте це не спинило Чаплинського. На початку 1647 р. за його наказом було побито сина Хмельницького, а навесні того самого року Чаплинським захопив Суботів і вигнав звідти родину Хмельницького. Отож Богдан Хмельницький на власному досвіді переконався, що сваволя магнатів і панства в Речі Посполитій не має меж, і ніхто, крім козацтва, не захистить права скривдженого народу. Тому він разом із найближчими сподвижниками активно готував повстання. Наміри було виявлено, і восени 1647 р. Хмельницького заарештували. У середині грудня він з невеликим загоном козаків і сином Тимошем подався на Запорожжя

Визначаючи місце Богдана Хмельницького в українській історії, дослідники підкреслюють, що основним здобутком його діяльності стало відродження Української держави. Саме у відновленні незалежної держави, яка об'єднала б усі етнічні українські землі та була б спадкоємницею Київської Русі, вбачав гетьман результати очолюваної ним Національно-визвольної війни. Тож розбудова держави, формування всіх її ланок відбувалися під особистим його керівництвом.

У руках гетьмана зосереджувалася законодавча, виконавча й судова влада.  Він, зокрема:

• скликав Генеральну й Старшинську ради;

• був головнокомандувачем збройних сил;

• видавав універсали;

• брав участь у судочинстві (при гетьманові діяв генеральний Військовий суд);

• опікувався фінансами;

• за рішенням ради розпочинав війну;

• провадив мирні переговори;

• керував дипломатичними зносинами з іншими державами та розвідувальною службою.

• Зусиллями Богдана Хмельницького протягом першого року війни з розрізнених селянських і козацьких загонів було створено одну з найсильніших у тогочасній Європі армій. Народно-визвольна армія налічувала понад 100 тисяч козаків і була організована за полково-сотенним територіальним принципом: певна територія виставляла кілька сотень козаків, які об’єднувалися в полк.

• Богдан Хмельницький залучив до козацької армії високообдарованих полководців. Вони були вихідцями з різних суспільних станів, проте всіх єднала надзвичайна відданість ідеям Національно-визвольної війни та особисто Хмельницькому. Найближче гетьманське оточення становили Філон Джалалій, Федір Вешняк, Іван Гиря, Максим Несторенко, Максим Кривоніс, Тиміш Носач, брати Виговські, Нечаї, Золотаренки, Гуляницькі, Станіслав-Михайло Кричевський, Іван Богун, Остап Гоголь, Антін Жданович, Мартин Небаба.

• Від перших місяців національно-визвольної війни Богдан Хмельницький виявив себе і як талановитий дипломат. Його дипломатична діяльність була спрямована на зміцнення міжнародного становища козацької України.

• Безперечною заслугою Богдана Хмельницького було й те, що, незважаючи на різні станові інтереси, весь український народ виступив єдиною силою в боротьбі за національне визволення.

Питання для перевірки знань: 1.Чиїм основним здобутком називають відродження Української держави?

 Богдана Хмельницького

 Максима Кривоноса

 2.З якими державами Богдан Хмельницький пожвавив дипломатичні заходи для укладення союзного договору в останні роки гетьманування?

 З Московією та Англією

 Із Тpансильванiєю та Швецiєю

 3.Хто з названих діячів активно допомагав Б. Хмельницькому в останні його роки?

 Мартин Небаба, Данило Нечай, Максим Кривоніс, Михайло Кричевський

 Іван Золотаренко, Іван Богун, Антін Жданович, Іван Виговський

Самостійна робота студента № 3 Тема 8 : Кирило-Мифодіївське братство. Т. Шевченко. Участь України в зовнішньополітичних акціях Російської імперії. План: 1. Роль інтелігенції в національному відродженні українства. 2.Утворення Кирило-Мефодіївського братства. 3.Програмні документи Кирило-Мефодіївського братства.

4.Громадсько-політична діяльність братства.  5.Тарас Шевченко в українському національному відродженні. 6.Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства. 

1.Роль інтелігенції в національному відродженні українства. Українське культурне відродження, яке на початку XIX ст. розпочалося на Слобожанщині (Харків), Східній Галичині (Перемишль, Львів), поширилося на Центральну Україну та Київ. Українська національна ідея протягом другої чверті XIX ст. знайшла нову соціальну основу для свого розвитку. Нею стала українська інтелігенція — освічені люди, які займалися інтелектуальною, творчою діяльністю. Це були письменники, художники, артисти, викладачі, учителі, лікарі, інженери, агрономи та ін.

До рівня інтелігенції прирівнювали й деяких державних чиновників. Оскільки інтелігенти були вихідцями з дворянства, духівництва, купецтва, міщанства, селянства, у тодішніх офіційних колах їх називали різночинцями. Саме вони продовжили справу українства, яка, здавалося, уже була приречена на історичне небуття. Принаймні так уважали останні освічені представники козацько-старшинської традиції. Своє уподібнення російському дворянству вони сприймали як зникнення всього українства.

СОЦІАЛЬНА ОСНОВА - соціальна верства (клас, стан), яка зацікавлена в певній справі, готова її усвідомлено підтримувати.

Різночинська інтелігенція, вийшовши з виру народного життя, дивилася на світ з оптимізмом. Там, де українські патріоти на початку століття розгледіли кінець української справи, нове покоління вбачало лише початок національного розвитку. Тісно пов'язані з народом, вони розуміли його біди, труднощі, сподівання. Різночинці вірили в народ, не хотіли миритися з його соціальним, політичним гнітом. Тому європейські ідеї романтизму й демократизму спонукали їх до активної громадської діяльності на користь національно й соціально пригнобленого народу.

Вагому роль у швидкому розвитку української самосвідомості, аж ніяк не бажаючи того, відіграв і російський уряд. Після польського повстання 1830-1831 pp. імператор Микола І та міністр освіти граф Сергій Уваров заповзялися формувати національну самосвідомість росіян у рамках російської національної ідеї, висловленої формулою: «Самодержавіє, православ'я й народність».

Вони це робили заради зміцнення Російської імперії. Проте їхня діяльність водночас сприяла зміцненню й виокремленню української культури. Дуже яскраво це проявилося на визначенні ролі Києва та Київського університету в культурному житті України. Царизм відводив місту роль центру зросійщення Правобережжя. Однак на зламі 30-40-х років XIX ст. зусиллями нового покоління українських діячів-інтелігентів древня столиця перетворилася на центр зміцнення української національної культури та самосвідомості.