Принципи й методи нормування праці

Принципи й методи нормування праці визначаються конкретними способами вивчення й встановлення необхідних витрат робочого часу для виробництва продукції або виконання певної роботи.

Основними принципами нормування праці є:

Загальнодержавний підхід до нормування праці, дотримання єдності норм праці на однакові роботи в аналогічних організаційно-технічних умовах.

Встановлення норм на всі види праці, нормування праці всіх працівників, зайнятих у народному господарстві нашої країни.

Забезпечення прогресивних норм праці на основі раціонального використання робочого часу, устаткування, широкого використання передового виробничого досвіду.

Підвищення ефективності праці, тобто одержання максимуму продукції при мінімумі витрат праці працюючих за рахунок технічного прогресу в народному господарстві.

Широка участь самих трудящих у розробці, установленні й перегляді норм праці з метою використання їх досвіду.

Методи встановлення норм визначаються змістом виробничого процесу, формами організації виробництва й праці, наявністю нормативних матеріалів.

На промислових підприємствах використовуються два основні методи встановлення норм витрат праці: дослідно-статистичний і аналітичний.

При дослідно-статистичному методі норма встановлюється в цілому (сумарно) на всю нормовану роботу (операцію) без розчленовування її на складові частини. При цьому процес виробництва й фактори, що визначають його тривалість, не вивчаються, а підставою для встановлення норм праці служать звітні дані, аналогічні роботи або досвід працівників, що встановлюють норми. Дослідно-статистичне нормування праці не сприяє підвищенню продуктивності праці, оскільки при цьому не виявляються резерви виробництва. Норми праці, визначені цим методом, повинні замінятися науково обґрунтованими нормами.

Прогресивним методом встановлення норм витрат праці є аналітичний метод. Цей метод має два різновиди — наукове й технічне нормування праці.

Наукове нормування праці є метод встановлення необхідних витрат праці на виробництво одиниці продукції, що враховує природні, технічні, організаційні, економічні, фізіологічні й соціальні фактори праці, тобто усю сукупність факторів, що впливають на продуктивність праці в конкретних умовах.

Технічне нормування праці є метод встановлення необхідних витрат праці на виробництво одиниці продукції, що враховує, головним чином, природні, технічні і організаційні фактори продуктивності праці в конкретних умовах і частково фізіологічний фактор (стомлюваність робітника).

Таким чином, наукове й технічне нормування праці однакові по характеру й різняться тільки ступенем і обґрунтованості норм. Норми праці, установлені методом технічного нормування, називають технічно обґрунтованими нормами. Вони менш досконалі, чим науково обґрунтовані норми, установлені методом наукового нормування.

Науково обґрунтована норма витрат праці є функцією ряду факторів. Вона залежить від рівня застосовуваної техніки, якості матеріалів і палива, кваліфікації працюючих, умов праці і т.д. У міру зміни того або іншого фактора повинна змінюватися й норма витрат праці. Оскільки техніка й організація праці безупинно удосконалюються, то й норми мають тенденцію до безперервного підвищення.

Нормування праці при аналітичному методі складається з наступних чотирьох етапів.

1. Дослідження існуючого виробничого процесу, що включає вивчення технології, а також використання техніки, робочого часу, організації праці на робочих місцях.

2. Проектування виробничого процесу з урахуванням усунення негативного впливу окремих факторів. На цьому етапі повинен бути визначений склад основних і допоміжних операцій, послідовність їх виконання, оптимальне використання техніки, матеріалів, умов і режиму праці.

3. Розрахунок норм часу й виробітку на весь процес і на окремі його частини, норми обслуговування й технічної норми продуктивності машин.

4. Впровадження нових норм, що включають забезпечення робочого місця необхідними умовами для продуктивної роботи, контроль і аналіз виконання норм.