Лекція №7. «Організація роботи диспетчерської служби в кар’єрі»

1. Завдання і структура диспетчерської служби гірничого підприємства.

2. Організація роботи гірничо-транспортного комплексу у кар’єрі з використанням сучасних інформаційних технологій.

3. Шляхи підвищення ефективності роботи диспетчерської служби.

1. Завдання й структура диспетчерської служби на кар'єрах гірничого підприємства.

Гірничотранспортний процес тісно пов'язаний з іншими виробничими процесами на кар'єрах. Взаємозв'язок ця найбезпосередніший образом впливає на ефективність суміжних виробничих процесів Так, наприклад, якість буровибухових робіт визначає продуктивність гірничотранспортного устаткування (екскаваторів і транспортних засобів); у свою чергу, гірничотранспортний процес, його організація й оперативно-диспетчерське управління ним безпосередньо впливають на ефективність і оперативне управління наступних процесів: відвалоутворення, збагачення.

Відповідно значенню гірничотранспортного процесу в загальному технологічному ланцюзі і його диспетчеризація займає значне місце в диспетчерській службі всього кар'єру. Оперативно-диспетчерське управління роботою кар'єру зводиться до компенсації всіх відхилень, які виникають протягом виробничого процесу й приводять до зміни фактичних показників у порівнянні із заданими, плановими. У цьому власне й полягає основне завдання диспетчерської служби. Складність керування роботою кар'єру, його виробничими процесами визначається не стаціонарністю ланок, великим числом зв'язків і стохастичністю зовнішніх впливів, що обурюють. Для нормального керування роботою кар'єру в цих умовах необхідно нейтралізувати або послабити вплив усіх впливів, що обурюють, вибором керуючих факторів (наприклад, перерозподілом планових завдань при виході з ладу окремих екскаваторів або при зміні якості корисної копалини у вибоях перерозподілом транспортних засобів, зміною їх кількості й ін.).

Ці керуючі впливи на кар'єрі, як і на будь-якому іншому підприємстві, формуються диспетчерською службою.

Основні завдання диспетчерської служби кар'єру: одержання первинної інформації про перебігу технологічного процесу, її систематизація й передача в розпорядчі органи;

поточний контроль і керування технологічними процесами для ліквідації відхилень, що виникають під впливом факторів, не врахованих при розробці змінних і добових планів; ув'язування діяльності й взаємозв'язки всіх служб і дільниць, що беруть участь у технологічному процесі; забезпечення виробничо-господарських перевезень і своєчасної доставки матеріалів, необхідних для нормального ходу процесів і ремонтних робіт.

Ефективність диспетчерської служби як основного органа керування виробничими процесами залежить від правильного вибору структури диспетчерської служби й застосовуваних технічних засобів диспетчеризації. Існуюча диспетчерська служба має наступні недоліки: багатоступінчастість, викликана більшим обсягом роботи диспетчерської служби. Зазвичай на кар'єрі є два диспетчери — гірничий і транспортний, а іноді й третій - енергодиспетчер. Такий підрозділ не виключає помилок і вимагає додаткової координації в діяльності диспетчерів; недостатність обсягу первинної інформації від керованих об'єктів і несвоєчасність (запізнювання) її надходження; недостатня досконалість використовуваних технічних засобів диспетчеризації й, зокрема, засобів зв'язку, установлених у диспетчерському пункті; відсутність розроблених і надійне діючих систем обліку показників роботи гірничотранспортного устаткування й відповідної апаратури; не оперативність і не оптимальність рішень, прийнятих диспетчером по коригуванню ходу технологічного процесу, тому інформація, що надходить, часто недостатня для об'єктивної оцінки виробничої ситуації в кар'єрі, а прийняті рішення не завжди оптимальні й носять інтуїтивний і вольовий характер; завантаженість диспетчерської служби обліковою роботою. Виконання функцій збору показників, обробки вихідних даних і передачі їх у вищі інстанції відволікають диспетчерську службу від основного завдання — оперативного керування, не дають можливості глибоко аналізувати хід виробничих процесів, правильно оцінювати ситуацію, яка склалася й ухвалювати оптимальні рішення. Для дієвого здійснення диспетчеризації відкритих гірничих робіт на сучасних кар’єрах необхідно застосовувати автоматизовані системи управління (АСУ) виробничими процесами, перш за все гірничотранспортними на основі використання сучасних технічних засобів, що дозволить максимально нейтралізувати елементи субєктивизму в прийнятті рішень, а також підвищити продуктивність кар’єрного устаткування та коефіцієнт його використання. АСУ повина включати датчики продуктивності екскаваторів, автосамоскидів, думпкарів; канали зв’язку для передачі інформації; пристрої для перетворення й введення інформації в обчислювальну машину; обчислювальну машину універсальну або спеціалізовану; диспетчерський пульт керування із мнемосхемою й світловим табло.

Залежно від виду корисної копалини, що видобувається (руда, вугілля, поліметалеві руди і т.д.), підпорядкованості й виробничої потужності гірничодобувних підприємств склалися різні структурні схеми керування кар'єрами. Незважаючи на все різноманіття організаційних структур, що склалися, усі вони можуть бути зведені до загальної схеми, що полягає із трьох основних рівнів: нижнього, середнього й верхнього.

Керування на нижньому рівні забезпечує нормальну й високопродуктивну роботу основного гірничотранспортного устаткування, що безпосередньо забезпечує видобуток і доставку корисної копалини. Основним завданням керування на цьому рівні є підтримка постійної й оптимальної в даних умовах продуктивності навантажувальних і транспортних агрегатів, а також дотримання технологічних режимів сучасними засобами автоматичного регулювання й керування.

Керування на середньому рівні викликається необхідністю регулювання роботи виробничих структурних підрозділів кар'єру, що представляють собою сукупність однотипних агрегатів (екскаваторів, автосамоскидів і т.д.) або різнотипного устаткування, об'єднаного потребами виробництва. При цьому на перший план висуваються завдання оптимізації, оперативної координації роботи окремих дільниць і т.п. Керування на верхньому рівні охоплює досить широке коло завдань, пов'язаних з виробничою діяльністю кар'єру й оцінкою техніко-економічної ефективності його роботи. Крім зазначених уже завдань оптимізації й координації діяльності цехів і дільниць на верхньому ступені вирішуються завдання довгочасного планування, обліку й аналізу техніко-економічної діяльності окремих виробництв за певний проміжок часу, а також завдання, що відносяться до області адміністративно-управлінської діяльності (питання кадрів, оплати праці, підготовки й обслуговування гірничого виробництва).

Недоліки диспетчерської служби приводять до порушення нормального ходу технологічних процесів і організаційним простоям гірничотранспортного встаткування, а також до неповного його використання. За даними багатьох кар'єрів, коефіцієнт використання основного кар'єрного встаткування — екскаваторів і транспортних засобів не перевищує 0,5-0,6. Якщо розглядати питання із цих позицій, то правильно поставлені контроль і керування роботою гірничотранспортного встаткування можуть з'явитися серйозними факторами збільшення продуктивності й, як наслідок, сприятливо впливають на інтенсифікації гірничотранспортних робіт на кар'єрах. Як у СРСР, так і за рубежем, в області вдосконалювання керування на кар'єрах великі надії покладають на автоматизовані системи управління гірничими роботами, яким потенційно невластиві перераховані недоліки. При АСУ диспетчерська служба не ліквідується, а трансформуються тільки її завдання, які будуть зводитися до контролю відповідності виробничої ситуації з видаваними ЕОМ керуючими впливами, до контролю над системою обліку первинної інформації, її обробкою й передачею, а також до вирішення завдань, пов'язаних з миттєвими змінами виробничої ситуації, які вимагають прийняття негайних рішень. Автоматизована система керування повинна містити: датчики контрольованих параметрів (продуктивність екскаваторів, автосамоскидів і ін.); телемеханічний канал зв'язку для передачі інформації Організаційна структура керування звичайно будується у відповідності й на основі виробничої структури й визначається комбінацією окремих ланок керування, які взаємозалежні й супідрядні між собою. Для керування гірничим виробництвом на кар'єрі створюється інженерно-технічний центр — кар’єроуправління, що полягає з наступних функціональних відділів: планового, виробничо-технічного, геологічного, маркшейдерського, організації праці й заробітної плати, диспетчерської служби, бухгалтерії, служби материально-техническою забезпечення. Основною метою перерахованих відділів є здійснення інженерно-технічного керівництва, планування й оперативного управління, а також обліку виробничої діяльності кар'єру. Цілі й завдання всіх видів керування єдині. Відмінність полягає в тому, що оперативне керування відбувається по ходу процесу, планування вирішує завдання на більш тривалі відрізки часу (добу, декаду, місяць), а облік проводиться безупинно. Звичайно на кар'єрі залежно від виконуваних функцій по керуванню гірничим виробництвом розрізняють адміністративно-управлінський і виробничий персонал. Завданнями першого є вирішення питань функціонального керівництва виробництвом (організація, підготовка й матеріальне забезпечення виробничого процесу). Завдання виробничого персоналу (нагляд дільниць) полягає в здійсненні лінійного й оперативного керівництва.

Завдання диспетчерської служби полягає в тому, щоб оперативно погоджувати діяльність усіх дільниць і служб кар'єру між собою й з іншими цехами гірничозбагачувального підприємства, здійснювати оперативний контроль над ходом виробничого процесу, аналізувати роботу дільниць кар'єру й запобігати або ліквідувати всі відхилення від нормального ходу виробничого процесу. Загальна структурна схема керування гірничодобувним підприємством показана на рис. 1.7. Як видно зі структурної схеми диспетчеризації, начальники дільниць і служб є безпосередніми оперативними керівниками виробництва гірничих робіт. Вони на підставі змінних нарядів, у яких дається коротка характеристика робіт, а також вказується завдання на кожний екскаватор, буровий верстат, автосамоскид і т.д., керують роботами протягом зміни й відповідають за організацію й технологічну діяльність дільниці, контролюючи роботу кожного агрегату. Начальник зміни екскаваторних ділянок протягом зміни контролює стан вибоїв, завантаження транспортних засобів, наявність автосамоскидів в екскаваторних вибоях і т.д. При виході з ладу окремих екскаваторів ухвалюють рішення щодо введення в роботу резервних. Про всі аварії, простої й вжитих заходах по їх ліквідації начальник зміни повідомляє диспетчера кар'єру. Зміна розміщення автосамоскидів в екскаваторних вибоях проводиться за узгодженням з начальником зміни гірничо-транспортного цеху. Подібне коло питань вирішують начальники змін бурових і інших дільниць.

У своїй практичній діяльності начальники змін усіх дільниць оперативно підлеглі диспетчеру кар'єру, який координує їх взаємодію із суміжними дільницями й службами. Диспетчерська служба контролює хід гірничого виробництва протягом зміни й видає вказівки начальникам змін і гірничим майстрам про зміну характеру й режиму роботи гірничотранспортного устаткування: регулює рух транспортних засобів на дільницях кар'єру; контролює й разом з гірничим наглядом організує матеріальне забезпечення гірничих робіт (матеріально-технічне, ремонтне, енергосилове й ін.). Крім цих функцій диспетчер кар'єру організує передачу інформації про хід виробничого процесу в інженерно-технічний центр — карьеро-управління. Змінний диспетчер кар'єру є постійним представником інженерно-технічного центру із правом вирішення всіх організаційно-технічних питань, що виникають протягом зміни при веденні гірничих робіт. В процесі роботи він керується тижнево-добовими планами, які складаються начальниками дільниць на підставі місячного плану, виданого плановим відділом кар'єру. У тижнево-добовому графіку видобувної дільниці плануються обсяги корисної копалини і її кількість по окремих екскаваторних блоках і в цілому по кар'єру. Планування проводиться з урахуванням планово-попереджувальних ремонтів окремих агрегатів. На підставі цих графіків диспетчер кар'єру розробляє оперативний графік на поточну зміну із вказівкою номерів екскаваторів, вибоїв, де проводиться навантаження, відстаней транспортування, кількості й номерів автосамоскидів, а також допоміжне устаткування. Зазначений вище графік є основним документом для контролю над роботою кар'єру. Протягом зміни диспетчер одержує інформацію про хід процесу за допомогою: візуального спостереження за роботою гірничотранспортного процесу (ГТЦ); радіозв'язку з машиністами екскаваторів, начальниками змін, бригадирами; телефонному зв'язку з диспетчером комбінату, відділом технічного контролю (ВТК), ГТЦ та управління залізничним транспортом (УЗТ) і ін. На диспетчерську службу покладається обов'язок проведення оперативного обліку виконаних обсягів. Інженерно-технічний центр (виробничо-технічний відділ карьероуправління) щодоби розробляє оперативне добове завдання з розбивкою по змінах. Добові завдання доводять до відомості начальників усіх дільниць при проведенні оперативної наради по селекторному зв'язку. На цих нарадах ухвалюються рішення по наступних питаннях: координація виробничої діяльності ділянок і служб на добу з одночасним розглядом і затвердженням графіка допоміжних робіт (ремонт автодоріг, монтаж і демонтаж високовольтних ЛЕП, перегони екскаваторів і бурових верстатів і т.п.); проведення заходів, спрямованих на компенсацію або нейтралізацію впливів, що обурюють (вихід з ладу екскаваторів і бурових верстатів і т.д.), виявлених протягом попередньої доби;

розподіл допоміжного устаткування (кранів, бульдозерів, господарського транспорту й ін.) на підставі графіків і заходів, розроблених по попередніх пунктах.

У процесі проведення наради проводиться контроль над виконанням окремими дільницями й службами попередніх оперативних завдань.