Кошторис витрат на виробництво промислової продукції

Кошторис витрат на виробництво є одним з основних документів по плануванню собівартості продукції, що визначають загальну суму витрат підприємства в плановому періоді.

У зведений кошторис витрат на виробництво включаються витрати структурних підрозділів підприємства, що брав участь у виробництві промислової продукції. Якщо промисловий персонал підприємства виконує роботи, що не включаються до складу валової й товарної продукції (для капітального будівництва, капітального ремонту будинків і споруджень, для житлово-комунального господарства), або надає послуги непромислового характеру будівельним організаціям, власному капітальному будівництву й непромисловим господарствам, то пов'язані із цим витрати також включаються у зведений кошторис витрат на виробництво. До кошторису витрат включаються також витрати на освоєння виробництва нової продукції, а також певні суми з оборотних коштів підприємства при віднесенні їх на витрати майбутніх періодів для наступного включення в собівартість відповідної продукції.

Кошторис витрат на виробництво включає всі витрати основного й допоміжного виробництва, пов'язані з випуском і реалізацією продукції, а також послугами й роботами промислового характеру, виконаними на сторону, своєму капітальному ремонту й непромисловим господарствам підприємства. Вона складається в цілому по підприємству на рік з розподілом по кварталах. При складанні кошторису витрат на виробництво не враховується вартість внутрішнього обороту, тобто у витрати не включається вдруге вартість продукції власного виробництва, споживаної усередині підприємства на промислово-виробничі потреби. У кошторисі й звіті про витрати на виробництво витрати групуються за їх економічним змістом у вигляді наступних елементів витрат:

сировина й основна матеріали (за винятком вартості зворотних відходів), у тому числі покупні напівфабрикати;

допоміжні матеріали;

паливо з боку;

енергія всіх видів з сторони;

заробітна плата основна й додаткова;

відрахування на соціальне страхування;

амортизація основних засобів; інші витрати.

Планування цих елементів здійснюється в ув'язуванні із планами виробництва й випуску продукції окремими цехами й по підприємству в цілому. При розрахунках необхідно визначити витрати на виробництво товарної продукції й на весь валовий випуск, а також вартість зміни залишків незавершеного виробництва. Уся робота зі складання кошторису витрат на виробництво повинна бути ув'язана з іншими розділами планової діяльності й спрямована на пошук резервів виробництва, підвищення ефективності і якості роботи.

Планування прибутковості підприємства

Узагальнюючими фінансовими показниками діяльності під­приємства є валовий і чистий прибуток.

Процедура розрахунку валового та чистого прибутку у плановому періоді містить визначення таких складових:

- чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, послуг;

- валового прибутку;

- фінансового результату від операційної діяльності до оподаткування;

- прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

- чистого прибутку (збитку) у плановому періоді.

Фінансовий результат від операційної діяльності, тобто прибуток (збиток), визначають як суму валового прибутку від операційної діяльності та іншого операційного доходу, вираховуючи адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Фінансовий результат, тобто прибуток (збиток) від звичай» мої діяльності до оподаткування, складається з:

- фінансового результату від операційної діяльності;

- доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів;

- вирахування фінансових витрат від участі в капіталі та ін­ших витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначають як різницю між прибутком до оподаткування і податком на прибуток.

Чистий прибуток - це прибуток від звичайної діяльності, а також дохід від надзвичайної діяльності (події) за мінусом витрат від надзвичайної діяльності та зменшення податку на прибуток від збитків від надзвичайної діяльності. Так визначається чистий прибуток фактично за певний період. При плануванні цього по­казника надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли відбудуться. Тому чистий прибуток плановий - це прибуток від звичайної діяльності,

Існує пасивна й активна стадії складання плану з прибутку. Розробка плану з прибутку із урахуванням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов, це є пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємству, тобто стадія, що дозволяє збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розробки плану, завдяки пошуку та мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продаж, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів, та інше.

На підприємствах можуть бути застосовані три методи планування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування: прямий, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний метод). У процесі планування також визначаються: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток.

Прямий метод. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється та реалізується, за такою формулою:

Пр = , (14.3)

де Пр - операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн; ОРі - прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від оптової ціни виробу його повної собівартості.

Прямий метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва, де планові калькуляції собівартості виробів складаються на початку планової роботи, а потім за даними таких калькуляцій розраховується прибуток на плановий період.

Планування прибутку на основі показника витрат на 1 гривню продукції застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. Це укрупнений метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану зміну, що прогнозується у наступному періоді.

Економічний (аналітичний) метод використовується на підприємствах різних типів виробництва. Цей метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва та реалізації продукції, її собівартості, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції. Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною (що вироблялася у попередньому році) і не порівняною (новою) продукцією.

Планування прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:

- визначається базовий рівень рентабельності по відношенню до собівартості реалізованої продукції звітного року;

- розраховується прибуток від реалізації планового обсягу порівняної продукції (за її собівартістю) при базовому рівні рентабельності;

- визначається збільшення прибутку в плановому році за рахунок зниження собівартості внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів.

Прибуток від випуску (реалізації) не порівняної продукції розраховується методом прямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Плановий прибуток від операційної діяльності визначається відніманням від валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, які плануються окремо при плануванні собівартості продукції.

Потім розраховується плановий прибуток від звичайної діяльності, при цьому враховуються доходи та витрати від інвестиційної та фінансової діяльності (дохід (витрати) від участі в капіталі, фінансові доходи або витрати). Величина цього прибутку повин­на збігатися з прибутком, розрахованим одним із вищенаведених методів. Далі розраховується податок на прибуток від звичайної діяльності, віднімається його з прибутку від звичайної діяль­ності і визначається плановий чистий прибуток. Прибуток від звичайної діяльності, який отримає підприємство у плановому періоді, підлягає розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку; на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об'єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг;

2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні., підприємств після здійснення платежів у бюджет; на цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення; кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

Розміри чистого прибутку, фондів нагромадження і споживання, які утворюються на підприємствах, залежать від фінансового результату від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, розміру податку на прибуток і витрат від надзвичайної діяльності. У свою чергу, фінансовий результат, тобто прибуток (збиток), залежить від умов прибутковості, головними з яких є: - ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозиції;- обсяг виробництва та реалізації продукції; - витрати на виробництво продукції.

Аналіз «витрати-обсяг-прибуток» - досить універсальний метод фінансового планування. Він дозволяє: а) визначати обсяги виробництва та реалізації продукції з точки зору їхньої беззбитковості; б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку; в) визначати граничний обсяг виробництва продукції, подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.

Для визначення показника рентабельності гірничого виробництва використовують валовий і чистий прибуток підприємства. При плануванні розраховують загальну й розрахункову рентабельність виробництва, а також рентабельність продукції та окремих її видів.