4. Виробнича програма гірничодобувного підприємства

При плануванні виробничої програми використовують такі матеріали:

1) перспективний план виробництва продукції і послуг; 2) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових факторів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів та ін.; 3) державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства; 4) результати вивчення поточного попиту на продукцію; 5) договори на виробництво та поставку продукції, які складаються у результаті вільного продажу; 6) заходи зі спеціалізації і кооперування виробництва; 7) заходи зі збільшення виробничих потужностей підприємства; 8) дані про залишки нереалізованої продукції на складах у попередньому періоді;

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:1) номенклатура продукції, встановлена в державному контракті та замовленні; 2) номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій; 3) номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді. Кожне промислове підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно за алгоритмом наведеним на рис. 4.1. Важливо усвідомити, що продукція, яка виробляється на підприємствах, відтворюється у натуральній і вартісній формах. Тому, у плануванні виробничої програми підприємства розрахо­вується обсяг виробництва у натуральних вимірниках і вартість обсягу виробництва продукції. Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці - штуки, метри, кг, тонни та ін. Відповідно встановлений у виробничій програмі випуск продукції в натуральному вирахуванні перераховується в грошові одиниці. Вартісними показниками обсягу виробництва є валова, товарна, реалізована й нормативна чиста продукція.

Валова продукція характеризує загальний обсяг усіх виконаних робіт у вартісному виразі за певний період часу (місяць, квартал, рік) і при плануванні є розрахунковим показником, а тому в число показників плану, що затверджується не входить. На гірничих підприємствах до валової відносять вартість усієї товарної продукції і витрати на незавершене виробництво на початок (+) і на кінець планового періоду (на карєрах сюди відносять частину вартості непогашених розкривних робіт), а також вартість напівфабрикати власного виробництва та послуг (робіт промислового характеру), що надаються на сторону. При визначені вартості валової продукції застосовують діючі ціни, а для встановлення динаміки виробництва спіставні (незмінні) ціни.

Товарна продукція — це обсяг готової продукції, робіт і послуг промислового характеру, які призначені для реалізації споживачам. До складу товарної продукції включаються: готова продукція, реалізована на сторону, випуск якої є основним призначенням підприємства (агломерат, обкотиші); напівфабрикати свого виробництва, реалізовані на сторону (руда, концентрат); роботи й послуги промислового характеру стороннім організаціям (ці послуги є частиною продукції допоміжних цехів - електроенергія, пара, стиснене повітря тощо); продукція й роботи для власного капітального будівництва, капітальних ремонтів і потреб непромислових господарств свого підприємства. Обсяг товарної продукції планують у вартісному вираженні по діючих оптових цінах і нормативу чистої продукції по кожній номенклатурній позиції. Для кожного виду продукції (Q_ті=Q_iЦ_i), а по всьому обсягу товарної продукції:

Q_ті=сума Q_iЦ_i+ Q_к.р+ Q_п,

де Q_ті - товарна продукція по і-му виду готової продукції, напівфабрикату; Q_i - обсяг виробництва продукції 1-го найменування в натуральному вираженні, т, м; Ці- оптова ціна і-го виду продукції, напівфабрикату, грн.; n - номенклатура продукції й напівфабрикатів для реалізації на сторону; Q_к.р - витрати на капітальні й середні ремонти eстаткування й транспортних засобів, грн.; Q_п - вартість виробничих послуг стороннім організаціям і капітальному будівництву.

До товарної продукції належать: готова продукція, запасні частини, напівфабрикати свого виробництва й продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону; роботи промислового характеру, що виконані на сторону й для непромислових господарств свого підприємства; капітальний ремонт і модернізація устаткування, виконані робітниками підприємства; тара, яка не враховується в оптову ціну певного виду продукції; роботи промислового характеру, пов’язані з освоєнням і впровадженням нової техніки; послуги капітального будівництва; монтажні роботи, виконані штатними працівниками; нша продукція. Не включаються в товарну продукцію: послуги комбінатського транспорту; капітальний ремонт будинків і споруджень; роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові; вартість конструкційних робіт, виконаних на сторону; науково-дослідницькі та проектні роботи на сторону; відпускання на сторону купованої енергії; продукція непромислових господарств; реалізація відходів, товарно-матеріальних цінностей та інше.

Реалізована продукція ГЗК на відміну від товарної включає продукцію, поставлену споживачам відповідно до договорів (контрактів) і оплачену чи ні по рахунках. У плані обсяг реалізованої продукції визначається як вартість призначених до поставки й підлягаючих оплаті в плановому періоді готової продукції, напівфабрикатів, виробничих робіт і послуг стороннім організаціям. Оцінка реалізованої продукції проводиться в діючих оптових цінах (без податку з обороту), без надбавок й знижок за продукцію другої категорії й неатестовану. Сума цих надбавок і знижок ураховується при оцінці виконання плану. При розрахунках обсягу реалізованої продукції Q_реал ураховують зміни залишків готової продукції на складі й у стадії реалізації (по строкам оплати) на початок О_п і кінець О_к планованого періоду: Q_реал=Q_т + (О_п-О_к). Моментом реалізації продукції вважається дата надходження коштів за неї на розрахунковий рахунок підпрємства-постачальника. Склад і обсяг товарної й реалізованої продукції за один і той самий період відрізняються, тому що остання враховує зміни складських залишків і продукції, що перебуває в стадії реалізації (товарорух, транспортуванню й розрахунках).

Обсяг нормативної чистої продукції (НЧП) установлюється в п'ятирічних і річних планах підприємств. Він відбиває величину знову створеної вартості, характеризує зусилля трудового колективу, усуває зацікавленість у росту матеріалоємності виробництва й цим сприяє об'єктивній оцінці діяльності підприємства.

Норматив чистої продукції q_н.ч.п — це частина оптової ціни, що складається із заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування й прибутку. Він затверджується по всій номенклатурі готових виробів, напівфабрикатів, запасних частин, по всіх роботах і послугам промислового характеру, реалізованим на сторону, на які затверджені ціни. Цей норматив є середньогалузевим, він базується на прогресивних нормах трудомісткості й затверджується у встановленому порядку одночасно із цінами. Норматив чистої продукції певної номенклатури рівний q_н.ч.п=З_і+Пр_і ,де З_і - основна й додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи в собівартості і-ої продукції;- Пр_і - нормативний прибуток і-ої продукції, що розраховується по нормативу рентабельності, встановленому по відношенню до собівартості за винятком прямих матеріальних витрат. Обсяг НЧП визначається через обсяг виробництва в натуральному вираженні і-ої продукції з урахуванням кількості видів готової продукції. Чиста продукція розраховується так: із вартості товарної продукції виключається вартість уречевленої праці (сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, перенесену вартість засобів виробництва та ін.) і таким шляхом визначається вартість обсягу виробництва, на який будуть витрачені власні кошти підприємста і отримано відповідний прибуток; або за формулою: ЧП = ТП - М - Ам,

де ЧП - чиста продукція у плановому періоді, грн; М - матеріальні витрати на виробництво товарної продукції у плановому періоді, грн; Ам - сума амортизаційних відрахувань, грн.

Алгоритм планування виробничої програми промислового підприємства

Рис. 4. Алгоритм планування виробничої програми промислового підприємства

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду приймається за фактичними даними на кінець передпланового періоду, а на кінець — визначається різними розрахунковими методами. Обсяг незавершеного виробництва визначається за собівартістю. Для оцінки залишків незавершеного виробництва у цінах їх собівартість помножується на коефіцієнт переводу собівартості продукції у товарну продукцію, який визначається шляхом відношення товарної продукції в незмінних цінах до її собівартості.

Функції різних показників обсягу виробництва:

реалізована продукція відображає обсяг продукції, що надійшов у споживання; застосовується для розрахунку прибутку й аналізу виконання зобов’язань із постачання;

товарна (валова) продукція відображає обсяг виготовленої продукції; застосовується для аналізу витрат на 1 гривню товарної продукції, динаміки й структури виробництва, матеріаломісткості продукції; чиста продукція відображає обсяги власних робіт, застосовується для розрахунку продуктивності праці, фондовіддачі.