Система планування на підприємстві

2.1. Форми планування і види планів

За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) планування і види планів.

1.З точки зору обов’язковості планових завдань розрізняють директивне й індикативне планування. Директивне планування представляє собою процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування.

Індикативне планування представляє собою найбільш поширену форму державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються індикаторами. Індикатори – це параметри, що характеризують стан і напрямки розвитку економіки і вироблені органами державного управління в ході формування соціально-економічної політики, що встановлюють заходи державного впливу на господарські процеси з метою досягнення зазначених параметрів. Індикативне планування застосовується і на мікрорівні. При цьому при складанні перспективних планів використовують індикативне планування, а в поточному плануванні – директивне.

2.В залежності від строку, на який складається план, і ступеня деталізації планових розрахунків прийнято розрізняти довгострокове (перспективне), середньострокове і короткострокове (поточне) планування.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років. Такі плани покликані визначити довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технологічний розвиток. Середньострокове планування здійснюється на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування суміщається з поточним. В цьому випадку складається так званий перехідний п’ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану. Поточне планування охоплює період до 1 року, включаючи квартальне, місячне, декадне і добове планування.

3. За змістом планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне й оперативно-календарне планування. Стратегічне планування, як правило, орієнтоване на довготривалу перспективу і визначає основні напрямки розвитку господарюючого суб’єкта. За допомогою стратегічного планування приймаються рішення про розширення діяльності у сфері бізнесу, створення нових сфер бізнесу, стимулювання процесу задоволення потреб споживачів, які зусилля необхідно прикласти для задоволення ринкового попиту, на яких ринках краще працювати, яку продукцію випускати або які послуги надавати, з яким партнером вести бізнес. Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, що обумовлює невизначеність перспективи. В результаті стратегічного планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє засоби їх досягнення.

Тактичне планування. Якщо стратегічне планування можна розглядати як пошук нових можливостей для підприємства, то тактичне планування необхідно вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне – процесом їх реалізації. В техніко-економічних планах відображаються заходи з розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і росту якості продукції, найбільш повного використання науково-технічних досягнень і т.п. В результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку фірми, що представляє комплексну програму виробничої, господарської і соціальної діяльності фірми на відповідний період.

На основі техніко-економічного плану встановлюються зв’язки між структурними підрозділами підприємства, науково обґрунтовані пропорції у виробництві, здійснюється розробка бюджетів (кошторисів) по основних видах діяльності, а також контроль за їх виконанням.

Оперативно-календарне планування (ОКП). ОКП є завершальним етапом в плануванні господарської діяльності підприємства. Його основне завдання полягає в конкретизації показників тактичного плану з метою організації щоденної планомірної і ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів.

У процесі ОКП виконуються такі планові функції:

- визначається час виконання окремих операцій з виробництва продукції в цілому шляхом встановлення строків передачі предметів праці цехами-постачальниками їх споживачам;

- здійснюється оперативна підготовка виробництва через замовлення і доставку на робочі місця матеріалів, запасних частин, інструментів, пристосувань;

- ведеться систематичний облік, контроль, аналіз і регулювання ходу виробничого процесу, з метою ліквідації його відхилення від планових графіків.

У кінцевому результаті ОКП дозволяє: скоротити перерви в русі сировини по окремим стадіям виробництва; забезпечити рівномірність і комплексність завантаження обладнання і площ і тим самим створити передумови для ритмічної та ефективної роботи гірничодобувного підприємства і його підрозділів. Специфіка ОКП тісно пов’язана з особливостями технології виробництва продукції, організації виробництва, праці і управління. З врахуванням цього прийнято виділяти типові системи ОКП: позамовну, покомплектну, подетальну. Відповідно виділяють типові етапи оперативного планування.