Тема 9. «Теоретичні основи планування. Планування техніко-економічних показників діяльності гірничого підприємства»

Планування виробничої потужності підприємства та його підрозділів.

Планування виробничої програми.

Планування чисельності персоналу та фонду заробітної плати (План по праці і зарплаті).

Планування матеріально-технічного забезпечення.

Планування собівартості, прибутку та рентабельності виробництва. Фінансовий план. Облік і аналіз результатів виробничо-господарської діяльності».

Виробнича діяльність підприємства як об’єкт планування

Теоретичні основи планування

1.Передмова Роль і місце планування в управлінні підприємством

Процес управління підприємством складається з багатьох функцій. До них відносяться: планування; організація; координація і регулювання; облік, контроль і аналіз; активізація і стимулювання. Функції управління завжди спрямовані на досягнення цілей управління. Оскільки ціль управління формується в рамках функції “планування-прогнозування”, можна сказати, що ця функція в системі функцій управління є центральною.

Сам процес планування проходить чотири етапи:

-  розробку загальних цілей;

-  визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий період;

-  визначення шляхів і засобів їх досягнення;

-  контроль за досягненням поставлених цілей шляхом співставлення показників з фактичними і коригування цілей.

Управлінський процес планування характеризується певними специфічними рисами. По-перше, планування має дві сторони: соціально-економічну і організаційно-технічну. Організаційно-технічна обумовлюється кооперацією праці і залежить від рівня розвитку засобів і методів планування. Соціально-технічна – визначається соціально-економічними умовами суспільства. По-друге, планування як елемент управління носить інформаційний характер.

По-третє, планування на підприємстві виступає як один з найважливіших організаційних факторів інтенсифікації виробництва.

Планування як наука представляє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем. Роль науки планування, як і потреба в ній з боку суспільного виробництва, зростає, що обумовлено:

- ростом чисельності управлінських кадрів, що зумовлює посилення вимог до рівня організації їх роботи і підготовки;

- ростом масштабів суспільного виробництва, ускладненням господарських зв’язків, що обумовлює необхідність координації процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання;

- розширенням і ускладненням міжнародних зв’язків з виходом на зовнішні ринки залізорудної сировини;

-  розвитком науково-технічного прогресу.

1.1Суть об’єктів і предмету планування на підприємстві

Об’єктом планування на підприємстві є його діяльність, під якою розуміють виконання ним своїх функцій. До основних видів діяльності підприємства відносять:

1. Господарська діяльність.

Головним завданням підприємства є господарська діяльність, що спрямована на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів власника майна і членів трудового колективу. Досягнення цієї мети можливе лише на основі виробництва і реалізації необхідної суспільству продукції і надання послуг. Господарська діяльність включає стадії: дослідження і розробки; виробництво; маркетинг; формування і використання ресурсів; просування кінцевої продукції.

2. Соціальна діяльність. Ця діяльність забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів. Сюди входить політика оплати праці, діяльність підприємства спрямована на забезпечення безпечних умов праці, підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів, покращення побутових умов працівників.

3. Екологічна діяльність. Екологічна діяльність підприємства спрямована на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище. Підприємство також несе відповідальність за недотримання вимог і норм щодо раціонального використання, відновлення і охорони земель, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також зобов’язане відшкодувати збитки, нанесені в результаті його діяльності.

У загальному вигляді планування можна визначити як процес прийняття рішень, які передують майбутній дії. Результатом планування є прийняття органом управління рішення про те, що повинно бути зроблено, де і яким чином. У процесі планування розглядаються і оцінюються альтернативні варіанти майбутньої дії і для реалізації вибирається найкращий. Рішення керівництва передається ієрархічними щаблями організації з тим, щоб керівники кожного нижчого рівня могли розробити свій план. Таким чином, планування представляє собою процес підготовки рішень про цілі, засоби і дії працівників підприємства шляхом цілеспрямованої порівняльної оцінки різних альтернативних варіантів дій в очікуваних умовах. Прийняття планових рішень завжди пов’язано з використанням ресурсів, а тому ресурси підприємства і є предметом планування. Отже, мета планування ресурсів – оптимізація їх використання.

Класифікація ресурсів може бути різною, але найчастіше в практиці планування виділяють такі групи ресурсів:

1. Трудові ресурси. На підприємстві предметом планування трудових ресурсів виступають наступні показники: чисельність і структура кадрів працюючих; продуктивність праці; оплата праці; потреба в робочій силі і підготовка кадрів; скорочення застосування ручної праці; кадровий резерв на висування; норми часу, виробітку, трудомісткість виробничої програми, тривалість виробничого циклу.

2. Виробничі засоби. Предметом планування основних виробничих засобів є показники: інтенсивне й екстенсивне використання засобів; фондоозброєність праці, фондовіддача і фондомісткість продукції; заходи з капітального ремонту і модернізації основних засобів; розміри і структура машинного парку; виробнича потужність підприємства і його структурних підрозділів; введення в дію виробничих потужностей і основних засобів; режим роботи гірничого обладнання і устаткування на окремих переділах технологічного циклу видобутку і переробки залізної руди.

До показників планування оборотних засобів і оборотних коштів відносять: номенклатуру і розміри запасів сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, тари, запасних частин для поточного ремонту основних засобів; номенклатура і величина запасів незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва (матеріалів, деталей, вузлів, що знаходяться в процесі обробки або збирання); норми витрачання товаро-матеріальних цінностей (запасів) на виготовлення продукції і її складових елементів; ефективність використання матеріальних ресурсів; потреба в оборотних коштах, включаючи джерела її покриття; показники якості, надійності, довговічності, конкурентноздатності кінцевої звлізовмісткої продукції.

3. Інвестиції. Предметом планування є три типи інвестицій:

- реальні, під якими розуміють довгострокові вкладення коштів у матеріальне виробництво;

-  фінансові – придбання цінних паперів і майнових прав;

-  інтелектуальні, що передбачають вкладення коштів у підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, “ноу-хау”, спільні наукові розробки. Об’єктами планування інвестиційної діяльності можуть бути: нові створювані і модернізуємі основні засоби, оборотні засоби, цінні папери, інтелектуальні цінності, науково-технічна продукція.