Взаємоузгодження й організація процесів у кар'єрі на основі графіків робіт

Для забезпечення високопродуктивної й ритмічної роботи кар'єру необхідно організаційно взаємоузгоджувати в часі й просторі всі основні, допоміжні й обслуговуючі процеси. На відкритих гірничих роботах для цих цілей використовуються різні організаційні графіки.

Найбільше поширення одержали технологічні графіки, планограми робіт, поопераційні й мережеві . графіки.

Технологічні графіки використовуються для організації комплексу робіт або технологічних процесів у часі. Їх розробка має на меті щонайкраще розподілити ресурси, поліпшити їх використання й скоротити сумарну тривалість робіт, послідовність яких залежить від технології виробництва.

На кар'єрах застосовуються місячні технологічні плани- графіки, у яких установлюються добові й змінні обсяги основних робіт і визначається планова потреба в засобах транспорту, допоміжному устаткуванні і т.і., а також технологічні (попроцесні) графіки, що відбивають роботу протягом зміни й доби.

На змінному (добовому) технологічному графіку горизонтальними лініями відзначаються час перебігу процесів і перерв; по вертикалі — місце роботи, тип устаткування, планові й фактичні обсяги робіт. Розрізняють планові й виконавчі технологічні графіки. Виконавчі графіки складаються диспетчером і служать для оперативного керування роботою суміжних ланок виробництва.

Планограми робіт на кар'єрах передбачають взаємоузгодження в часі й просторі основних і допоміжних процесів, що становлять виробничий процес по видобутку корисної копалини відкритим способом.

Планограма розробляється на місячний обсяг робіт у межах робочого горизонту або на цикл відпрацьовування екскаваторного блоку й показує послідовність, місце й строки виконання робочих процесів по відпрацьовуванню горизонту або блоку. Методика розрахунків планограми робіт передбачає наступні етапи:

встановлення місячного обсягу робіт на горизонті; визначення довжини фронту робіт і обсягу підготовленої гірничої маси, стану бурових робіт і місця розташування шляхів при застосуванні залізничного транспорту;

розрахунки обсягів робіт по кожному робочому процесі Q_i; визначення продуктивності eстаткування по робочих процесах Р_i за зміну, добу, місяць.

Р_i= П_іТ_аіk_pi,

де П_і-можлива година продуктивність обладнання по і-му робочому процесу;

Т_аі- активний фонд часу в годинах за відповідний період часу, що отримують виключенням з календарного часу необхідних технологічних і регламентованих перерв; k_pi — коефіцієнт резерву, що враховує нерівномірність перебігу робочих процесів і надійність роботи устаткування;

визначення часу, необхідного для виконання планового місячного обсягу робіт по кожному процесі Т_і= Q_i /Р_і.

На основі цих розрахунків у координатній системі розробляється графік організації робіт на горизонті кар'єру. По горизонтальній осі відкладаються дні місяця, на вертикальній— відстань по фронту робіт і знаходження устаткування на початок місяця. Умовними лініями на графіку показується перебігу процесів у часі й просторі. Наприклад, як видно із планограми робіт, відпрацьовування блоку екскаватором починається 1-го числа з 450 пікету. При добовому просуванні 20 м екскаватор за 5 днів роботи пройде 100 м, відвантажив за цей час 20 тис. м³ гірничої маси, тобто він буде перебувати на перетинанні горизонтальної й вертикальної вісей, відповідно показаних цифрами 5 (число днів роботи екскаватора) і 550 (довжина відпрацьованого блоку на горизонті). Через 2,5 дня після вихідних днів екскаватор закінчить відпрацьовування блоку й протягом 0,5 дня його переганяють у первісне положення, де він по закінченню ремонту починає наступну заходку.

Рис. 13. Змінний поопераційний графік організації роботи екскаватора

Для організації роботи устаткування протягом зміни складаються поопераційні графіки. На рис. 13 представлений змінний поопераційні графік організації роботи екскаватора з навантаженням гірничої маси в залізничні вагони. Змінний поопераційний графік роботи екскаватора будується в координатах часу. Процеси й операції на графіку зображуються горизонтальними лініями в такій послідовності й тривалості, як це передбачене нормативами.

На основі аналізу виконавчих поопераційних графіків розробляються раціональні форми й методи виконання операцій, що забезпечують їх сполучення в часі й мінімальний час перебігу процесу.

Для взаимоузгодження складного комплексу різноманітних робіт, виконуваних різними виконавцями, застосовують мережеві графіки.

Мережевий графік — це побудована без масштабу графічна схема послідовності виконання єдиного комплексу взаємопов’язаних і взаємозалежних робіт, спрямованих на досягнення наміченої мети.

Мережевий графік складається із двох основних логічних елементів-робота й подія. Звичайно роботи в мережевому графіку зображуються стрілками (дугами), а моменти їх початку й закінчення (події) -вершинами (кружками, квадратами або трикутниками із цифровими індексами усередині).

Цифри над стрілками позначають найменування (номер) роботи, а усередині фігур - їх порядкові номери, що відображають події.

Поняття «робота» використовується в широкому розумінні й у мережевому графіку може мати три значення: дійсна робота — трудовий процес, для виконання якого потрібні витрати часу й ресурсів (наприклад, розбурювання свердловин, зарядка свердловин); очікування — технологічний процес, що вимагає тільки витрати часу (наприклад, процеси твердіння бетону, осушення виймальної ділянки після проведення бурових робіт, технологічні перерви в роботі); фіктивна робота або залежність — логічний зв'язок між роботами, що не припускає витрат часу й ресурсів, але, який вказує, що можливість початку однієї роботи безпосередньо залежить від результатів іншої.

На мережевому графіку дійсні роботи й очікування зображуються суцільними стрілками, а фіктивні — пунктирними стрілками.

Подія -це факт закінчення одних (попередніх даній події) робіт і можливості початку інших (наступних даній події) робіт. Вона не є процесом і не має тривалості в часі. У мережевому графіку події є сполучними ланками між роботами. Подія, з якої стрілка виходить, називається попередньою стосовно даної роботи, а подія, у яку стрілка входить- наступною. У мережі завжди існує одн вихідна, одна або декілька завершальних. Усі інші — проміжні.

Будь-яка послідовність робіт у мережевому графіку, у якій кінцева подія збігається з початковою подією наступної за нею роботою, називається шляхом.

Розрізняють повний шлях мережевого графіка, початок якого збігається з вихідною подією мережі, а кінець -із завершальною;

шлях між двома подіями сіткового графіка.

Довжина кожного шляху дорівнює сумі тривалочті складових його робіт.

Шлях, що має найбільшу тривалість, називається критичним і на мережевому графіку виділяється жирними стрілками. Його тривалість визначає час виконання розглянутого комплексу робіт у цілому. Необхідно прагнути до скорочення тривалості робіт, що потрапили на критичний шлях, забезпеченню особливо ретельного контролю над дотриманням встановлених строків їх виконання й вживання оперативних заходів по запобіганню зриву.

Застосування мережевих графіків дозволяє оцінити обсяг і тривалість взаємозалежних робіт, угодити їх у технологічній послідовності, зменшити строки виконання робіт і знизити витрати на них за рахунок раціонального використання ресурсів.

До основних недолікам організації виробництва на основі сіткових графіків ставляться відсутність просторового вв'язування комплексу робіт і недостатня наочність для визначення тих робіт, які повинні виконуватися в конкретний момент часу.

На рис. 14 і в табл. 23 наведені загальний вид мережевого графіка масового вибуху на уступі й приблизний перелік робіт.

На підставі місячних графіків організації робіт на кожному горизонті для взаємоузгодження в часі роботи спеціалізованих дільниць і цехів складається зведений місячний графік роботи кар'єру. На зведених графіках по вертикалі показуються всі горизонти кар'єру, відвали, види й обсяги робіт відповідно до технологічної послідовності їх виконання на кожному горизонту: навантаження гірничої маси, перегін і ремонт екскаватора, переміщення шляхів, буріння свердловин, ремонт бурових верстатів, заряджання й підривання свердловин; по гоизонтах відзначаються строки й час виконання кожного процесу на уступі по днях місяця. Зведений графік організації роботи кар'єру погоджується по строках із графіками плано-попереджувальних ремонтів по видах устаткування.

Для невеликих кар'єрів робота на всіх видобувних, розкривних уступах і на відвалі відбивається на одному графіку, а для великих кар'єрів зведені графіки складаються окремо по видобувним, розкривним уступам і відвалам. На рис. 15 показаний зведений місячний графік робіт на видобувних уступах.

Перелік робіт з підготовки та проведення масового вибуха

Таблица 23

Рекультивація– штучне відновлення родючості ґрунтів і рослинного покриву після техногенного порушення природи.

1. Комплекс гірничотехнічних, інженерно-будівельних, меліоративних, сільськогосподарських, лісокультурних та озеленювальних робіт, які скеровані на відновлення продуктивності та господарської цінності порушених гірничими роботами, видобуванням нафти і газу, або земель, приведених до непридатного стану внаслідок тривалого перебування під породними відвалами, мулонакопичувачами тощо.

Відтворення, покращання умов навколишнього середовища з метою повторного використання порушених у процесі господарської діяльності територій. Можливі такі напрямки P.: сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський, рекреаційний, будівельний, санітарно-гігієнічний.

2. Здійснення комплексу заходів для забезпечення можливості повторного використання земель, пошкоджених у процесі виробничої діяльності, а також запобігання шкідливій дії промислового виробництва на екологію навколишнього середовища. Проведення Р.з. передбачає створення культурних ландшафтів, які б повністю відповідали вимогам охорони та збагачення природних ресурсів. Рекультивовані землі використовують для вирощування сільськогосподарських культур, створення лісонасаджень, організації місць відпочинку (приклад парк відпочинку на місці колишнього кар’єру в місті Ордженікідзе), заказників тощо.

Рекультивація біологічна – сукупність заходів щодо відновлення родючості земель, які поновлені гірничотехнічною рекультивацією: посів трав-меліорантів, внесення добрив та ін.

Рекультивація гірничотехнічна – сукупність гірничих робіт і заходів щодо відновлення властивостей денної поверхні: планування відвалів, виположення їх укосів, формування дренажної мережі, покриття поверхні шаром родючого ґрунту та ін.

Коментар до Земельного кодексу України Гетьман 2005 р. » Розділ VI. ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ (ст. 162-172) » Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель (ст. 162-168)