2. Забезпечення підприємства основними матеріальними ресурсами і обладнанням.

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринкових умов докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями.

Для того, щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

• вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

• перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

• виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

• розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів. Перевіряючи розрахунки потреб, слід з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, зміни питомих витрат на одиницю продукції, заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Перевага надається тому варіантові придбання техніки, за якого досягають менших загальних річних витрат на її утримання. Якщо ж різниця у витратах невелика, то пріоритетними на користь купівлі нової техніки будуть такі чинники: доступний кредит і низькі відсоткові ставки на нього, слабка ремонтно-технічна база підприємства, відсутність персоналу, достатніх навичок працювати на вживаній техніці.

Рішення на користь купівлі вживаної техніки будуть прийняті тоді, коли ці чинники діють у зворотному напрямі, тобто коли кредит недоступний у зв'язку з високими ставками на нього, обслуговуючий персонал має достатньо навичок обслуговувати вживану техніку, а її технічний стан і експлуатаційні показники є високими.

Купують нову техніку, якщо підприємство запроваджує нові технології, розширює масштаби виробництва. При цьому підприємство не має змоги орендувати потрібну техніку, а сукупні витрати на експлуатацію техніки менші від орендної плати. Поштовхом до придбання може стати нетиповість виробництва.

Орендують техніку тоді, коли підприємству необхідно виконати певну разову роботу, яка вирізняється невеликим обсягом, але вимагає спеціалізованої техніки. її купівля економічно недоцільна через високі постійні витрати на одиницю виконуваних цією технікою робіт, а такі витрати перевищують орендну плату (наприклад, плантажна оранка).

Щоб обрати вигідний варіант - орендувати техніку чи придбати нову, необхідно визначити річну суму витрат на її утримання в розрахунку на одиницю виконаних робіт і порівняти це з орендною платою й іншими витратами, якщо такі передбачені договором про оренду.

3. Забезпечення підприємства трудовими ресурсами.

Кадровий потенціал підприємства відіграє провідну роль у вирішенні науково-технічних, організаційних та економічних завдань щодо виконання поставлених результатів господарювання. Рівень забезпечення підприємства робочою силою та раціональне її використання значною мірою визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують ступінь використання техніки і технології, предметів праці, створюють умови для досягнення високої конкурентоспроможності та фінансової стабільності.

Вихідним моментом для оцінювання і прийняття рішень у галузі кадрового потенціалу є аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Варто зауважити, що з переходом до ринкової економіки аналіз трудових відносин набуває щораз більшої ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, та є конкурентною на ринку праці. Це розширює межі аналітичних досліджень, критеріями оптимізації трудових відносин стають не лише економічні, а й соціальні параметри. Економічні й соціальні гарантії праці, з одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу глибоких аналітичних досліджень кадрового потенціалу підприємства.

При аналізі кадрового потенціалу вирішують такі завдання:

• оцінюють трудовий потенціал підприємства та його підрозділів;

• визначають ступінь відповідності загальноосвітнього і кваліфікаційного складу кадрів та їх структури до сучасного науково-технічного рівня виробництва і його організації;

• встановлюють рівень забезпеченості виробництва кадрами;

• визначають ступінь обґрунтованості завдань із підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції;

• виявляють резерви підвищення продуктивності праці.

Аналіз чисельності й структури працівників починають з оцінювання їх відповідності трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності від розрахункової чи за минулий період. При цьому окремо розглядають склад і структуру персоналу основної діяльності.