Переробка твердих відходів промислових підприємств

Тверді відходи повинні перероблятися в місцях їх утворення. Це знижує транспортні витрати і втрати при переміщенні. На кожному виробництві промислові відходи потрібно зберігати окремо за хімічним складом.

Основними операціями з переробки відходів металу є:

• сортування – розділення відходів брухту за видом металу;

• розділення – видалення неметалічної частини;

• механічний обробіток – відбувається рубка, різання, пакетування, брикетування.

Відсортований матеріал, однорідний за складом, повинен мати паспорт якості, з яким відходи направляються на переробні підприємства. На підприємствах, де утворюється велика кількість металобрухту і відходів, організуються спеціальні цехи або дільниці для утилізації відходів з металу.

Поховання промислових відходів на полігонах

Близько 92% токсичних відходів дають підприємства металургії. Вони створюють також значні відходи ІV класу небезпечності у вигляді шламів і шлаків, які не потребують першочергового поховання. Друге місце за кількістю відходів належить важкому машинобудуванню, а також енергетичним об’єктам, переробним підприємствам і сільському господарству.

Переробку промислових відходів проводять на спеціальних полігонах.

Полігони як природоохоронні споруди призначені для централізованого збору, знешкодження і поховання твердих виробничих відходів.

До складу полігону входять:

• завод зі знешкодження токсичних промислових відходів;

• ділянка їх поховання;

• гараж спеціального транспорту.

На полігони приймаються виключно токсичні відходи І-ІІІ класу небезпечності:

• тверді неорганічні відходи і шлами, що містять миш'як;

• відходи, що містять ртуть;

• стічні води і шлами, що містять ціаніди;

• відходи зі свинцем, цинком, оловом, кадмієм, нікелем, сурмою, кобальтом та їх сполуки;

• відходи гальванічного виробництва;

• використані органічні розчинники;

• органічні горючі матеріали (обтиральні матеріали, тверді смоли, обрізки пластмас, органічного скла, залишки лакофарбових матеріалів, промаслений папір, забруднені тирса, упаковка, рідкі нафтопродукти, що не регенеруються, дерев'яна тара, мастила, забруднений бензин, гас, нафта, мазут, розчинники, емалі, фарби, лаки, смоли);

• несправні ртутні, дугові і люмінесцентні лампи;

• формовочна земля;

• пісок, забруднений нафтопродуктами;

• пошкоджені балони з залишками речовин.

Рідкі відходи перед вивезенням на полігон повинні знешкоджуватись на підприємстві.

На полігон заборонено приймати:

• відходи, для яких розроблені ефективні методи вилучення цінних речовин;

• нафтопродукти, що підлягають регенерації;

• радіоактивні речовини.

З метою визначення можливості спільного складування токсичних відходів розроблена класифікація промислових відходів, які неможливо утилізувати, та періодичність контролю місць їх зберігання (табл. 2).

Таблиця 2

Категорії екологічної безпечності місць складування відходів (МСВ)

Категорія екологічної безпечності МСВ		Ступінь державного контролю і підвищення рівня екобезпеки	Рекомендовані методи складування
ІV	Мало небезпечні	Спорадичний регламентний контроль	Складуються чи переробляються з ТПВ*
ІІІ	Помірно небезпечні	Періодичний регламентний контроль. Визначення шляхів зменшення забруднення	Складування на спеціальних полігонах промислових відходів
ІІ	Небезпечні	Постійний контроль. Необхідність заходів щодо захисту, моніторингу і локалізації забруднень	Складування на спеціальних полігонах промислових відходів. Групове або індивідуальне знезараження на спеціальних спорудах при високій міграційній здатності
І	Надзвичайно небезпечні	Є об’єктами особливої уваги з боку державних органів контролю. Обов’язковість заходів щодо захисту і моніторингу. Припинення експлуатації.	Складування на спеціальних полігонах промислових відходів. Групове або індивідуальне знезараження на спеціальних спорудах при високій міграційній здатності

* ТПВ – тверді побутові відходи

Територія полігону повинна бути розміщена на землях, непридатних для використання, або сільськогосподарських угіддях низької якості та на слабопроникних ґрунтах. Рівень ґрунтових вод повинен бути хоча б на 2 м нижче від точки контакту ґрунту з токсичними відходами. Заборонено займати під полігони території лісів і рекреаційних зон.

Об’єкти полігону повинні розміщуватись наступним чином:

1. підприємства зі знешкодження токсичних відходів на якнайбільшу відстань від заводу – постачальника;

2. будівництво гаража – якомога ближче до заводу зі знешкодження;

3. поховання відходів проводять окремо з урахуванням класу речовини;

4. у допоміжній зоні розміщають адміністративні приміщення, лабораторії і т.д.

Відходи, привезені на полігон, повинні відповідним чином перероблятися за допомогою фізико – хімічних методів, які забезпечують безпечне подальше зберігання. Широко використовується термічний метод знешкодження відходів з утилізацією тепла.

Люмінесцентні лампи знешкоджуються з утилізацією ртуті. Кольорові і цінні метали також утилізуються. На полігонах прогартовують пісок, забруднений нафтопродуктами, в спеціальній камері проводять підрив балонів, деякі відходи поміщають у герметичні контейнери і складують.

На полігоні дозволяється поховання пестицидів, але не більше 300 тонн/рік.

Усі точки поховання наносяться на карту із зазначенням потужності відходів, складу за класами.

Полігони повинні мати санітарно – захисну зону відповідно до потужності. Завод зі знешкодження токсичних відходів при потужності 100тис. тонн і більше відходів на рік має санітарно – захисну зону 1000м, менше 100тис. тонн – 500м.

Ділянка для поховання токсичних відходів повинна бути віддалена від житлової забудови на відстань 3000м. Відстань до сільськогосподарських угідь, автомагістралей повинна бути більше 200м, до лісу – більше 50м. У санітарно – захисній зоні можна розміщувати підприємства зі знезараження, спеціальний гараж тощо.

З метою контролю рівня ґрунтових вод і їх складу передбачено свердловини для спостережень як на території поховання, так і на території санітарно – захисної зони.

Ділянка поховання обноситься валами висотою 1,5м і шириною 3м. Розраховується її площа на строк накопичення відходів близько 20-25 років. Відходи перекладаються ізолюючим шаром товщиною не менше 2 м.

Відходи І класу складують в герметичних контейнерах зі стінками товщиною більше 10мм, які повинні бути поховані у залізобетонних бункерах зі стінками товщиною 0,4м.

Переробка твердих побутових відходів

Тверді побутові відходи (ТПВ) накопичуються в житлових і громадських будівлях, навчальних, лікувальних закладах. Склад ТПВ залежить від місця їх утворення. ТПВ несуть певну загрозу для здоров'я людей, оскільки вміщають органічні речовини, що здатні швидко розкладатись, а також хвороботворні мікроорганізми, личинки мух, яйця гельмінтів.

За способом використання відходів методи знешкодження поділяють на утилізаційні і ліквідаційні. Утилізаційні методи дозволяють вирішувати задачі економії паливно – енергетичних ресурсів; ліквідаційні направлені, в основному, на задоволення санітарно – гігієнічних вимог.

За технологічним принципом методи поділяють на:

• ґрунтовий;

• біотермічний;

• термічний;

• хімічний;

• механічний;

• комбінований.

Суть ґрунтового методу полягає у складуванні ТПВ на полігонах. Полігон забезпечує захист підземних вод від фільтрату і повітряного середовища від утворених газів. Для цього виконується водонепроникне днище, і складування відбувається з устроєм ізолюючих шарів.

Біотермічний спосіб утилізації відходів передбачає отримання компосту, який може бути використаний як добриво в сільському господарстві.

Термічний метод полягає у знешкодженні відходів шляхом високотемпературного обробітку з утилізацією тепла і металу, очищенням відпрацьованих газів від пилу і сажі.