5. Характеристика окремих представників групи просовидних злаків

Просовидні злаки (просо, кукурудза, рис, сорго, чумиза):

• рослини короткого дня,

• мають підвищені вимоги до тепла і світла,

• більш посухостійкі (крім рису), ніж хлібні злаки,

• проростають 1-м корінцем.

Просо, чумиза та сорго на початку вегетації ростуть дуже повільно, фаза кущіння у них настає через 25-30 днів після появи сходів, тому в початковий період вони дуже пригнічуються бур’янами.

Кукурудза

Її історія як землеробської культури дуже давня. У 1954 р. в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли шар скам'янілого пилку дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного вуглецю визначили вік знахідки – 60 000 років.

У мексиканській долині Ріо-Гранде розкопали понад 750 качанів кукурудзи: вони знаходилися на різній глибині. Чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах вони нагадували сучасні. Учені зробили висновок, що людина почала вирощувати кукурудзу приблизно 10 000 років тому.

Батьківщиною кукурудзи вважають райони Центральної і Південної Америки (Мексика, Перу, Болівія). Найбільш вірогідно, що кукурудза походить від дикої форми, яка шляхом природного схрещування з одним із видів найближчих її диких родичів – тріпсакум і теосинте дала сучасну кукурудзу (П.М. Жуковський). Існує також думка, що її попередником була плівчаста кукурудза.

З Америки кукурудзу наприкінці XV ст. було завезено в Європу, а в XVI ст. – в Китай, Індію, Африку та інші країни. В Україні кукурудзу вирощують з кінця XVII ст.

У наш час найбільші посівні площі кукурудзи зосереджені в США, Бразилії, Індії, Румунії. Основні посіви кукурудзи на зерно в нашій країні розміщені в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм – в усіх зонах.

В Україні кукурудза – одна з найбільш урожайних зернових культур. За середньою врожайністю зерна (35,4 ц/га) вона поступається лише рису (47,4 ц/га) та озимій пшениці (40,2 ц/га).

Ендосперм кукурудзи складається із двох частин – борошнистої і роговидної (скловидної). Їх співвідношення, а також форма зернівок є ознаками для поділу кукурудзи на підвиди.

За сучасною класифікацією вид Zea mays L. має 8 підвидів:

1) розлусна (everata) – зерно дрібне із загостреним верхом або округле, блискуче, ендосперм скловидний. Використовують для виготовлення круп, пластівців, повітряної кукурудзи;

2) крохмалиста (amylacea) – зерно гладеньке, округле, весь ендосперм борошнистий, рихлий;

3) зубоподібна (indentata) – зерно крупне, сплющене, на верхівці має вм'ятину, роговидний ендосперм розвинений лише на бічних сторонах зерна, вся інша частина борошниста;

4) кремениста (indurata) – зерно округле, ендосперм скловидний, лише в центрі борошнистий. До цього підвиду належать багато скоростиглих сортів і гібридів;

5) цукрова (saccharata) – зерно зморшкувате, майже повністю заповнене прозорим роговидним ендоспермом; використовується у консервній промисловості;

6) воскоподібна (ceratina) – ендосперм воскоподібний, зовнішня його частина за твердістю не поступається ендосперму розлусної кукурудзи; полісахариди представлені воскоподібним або клейким крохмалем;

7) крохмалисто-цукрова (amyleo-saccharata) – у нижній частині зерна є борошнистий ендосперм, а для верхньої, як у цукрової, характерна зморшкуватість;

8) плівчаста (tunicata) – зерно повністю в колоскових лусках, які в дозрілому качані сильно розвинені.

Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних 15-20%, на корм худобі 60-65%.

У нашій країні кукурудза є найважливішою кормовою культурою. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.

Найбільш цінний корм – зерно кукурудзи, яке містить 9-12% білків, 65-70% вуглеводів, 4-8% олії, 1,5% мінеральних речовин. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин. Завдяки високій енергетичній поживності зерно кукурудзи є незамінним компонентом комбікормів.

Цінний силос для великої рогатої худоби виготовляють силосуванням усієї маси рослин – стебел, листя та качанів кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості.

Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю або силосують з буряковою гичкою чи гарбузами. Стрижні качанів у вигляді борошна використовують як компонент комбікормів. Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи й каротин.

З давніх часів людина використовує кукурудзу як продовольчу культуру. У багатьох країнах світу (Китай, Індія, Мексика, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні традиційні національні хлібні вироби.

Кукурудзяне борошно широко використовують у кондитерській промисловості – для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу. Причому за вмістом білків (12,5%) кукурудзяна крупа переважає інші крупи (пшоно, ячмінну, гречану).

Із зерна виробляють харчовий крохмаль, сироп, цукор, мед. Вживають у їжу недостигле зерно, особливо цукрової кукурудзи, у вигляді варених качанів. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає атеросклерозу.

Зерно кукурудзи використовують для виробництва різних прохолодних напоїв, піностійких сортів пива, етилового спирту, гліцерину, органічних кислот (молочної, лимонної, оцтової та ін.).

Із стебел та стрижнів качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін. Із стовпчиків маточок незрілих качанів готують відвари, які вживають при гострих захворюваннях і хронічних за паленнях печінки, нирок та сечового міхура.

Підраховано, що з кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів, значна частина яких, у свою чергу, є сировиною для виготовлення іншої продукції. Наприклад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, різні антисептики, розчинники олії та ін.

Селекціонери працюють над виведенням високоолійних форм кукурудзи. Вже є форми із вмістом олії в зерні понад 1 %.

В Україні переважають посіви гібридів кукурудзи, які за врожайністю зерна й зеленої маси значно перевищують сорти, зокрема, Валентина (№ 410), Дніпровський 177 СВ, Експ 178, Колективний 95 М, Луч 170 МВ, Оксана, Планета 180, Радіус, , Авантаж, Анжела, Акцент МВ, Галина, Олена, Борисфен 301 МВ, Закарпатський 381 МВ, Краснодарський 321 СВ, Алтон, Борисфен 433 МВ, Одеський 411 С; Луч 630 МВ, Перекоп СВ, Призма та ін.

Із сортів кукурудзи в Україні районовано тільки 3: Дніпровська 298, Закарпатська жовта зубоподібна, Одеська 10.