2.3. Система показників фінансового аналізу та оцінка їх величини в процесів прийняття управлінських рішень

Важливим атрибутом оцінки господарюючих систем є породжені їх діяльністю показники, за допомогою яких можна простежити стан управління, механізми економічних взаємозв’язків і напрями розвитку, налагодити ефективну підготовку і прийняття управлінських рішень. Показники повинні відображати реальний стан процесів і явищ, використовуючи при цьому зрозумілу користувачам мову та бути для них своєчасними, корисними і необхідними.

Показник – це одиниця інформації, яка складається з одного реквізиту-основи, який відображає той чи інший факт у кількісній чи якісній одиниці, і відповідних та пов’язаних з ним логічними відносинами реквізитів-ознак (часу, місця, дії, тощо).

Загальний вид показника може бути представлений наступним чином:

П→ (Р₁, Р₂, Р₃,...Р_п), Q,

де, (Р₁, Р₂, Р₃,...Р_п) – реквізити-ознаки показника, Q – реквізит-ознака показника.

Загальну модель побудови показників для оцінки господарської діяльності підприємств можна представити у вигляді наступної схеми:

Рис. 1. Загальна модель побудови показників для оцінки господарської діяльності підприємств

Повне формування показника повинно давати відповідь на наступні запитання:

– мета і об’єкт оцінювання (активи, власний капітал, зобов’язання, доходи, витрати, фінансовий результат);

– найменування показника для оцінювання об’єкта та алгоритм розрахунку;

– мета і об’єкт спостереження (класифікаційні ознаки господарюючих суб’єктів);

– час (часовий період);

– одиниця виміру;

– математичний результат показника.

У фінансовому аналізі використовується система показників, серед яких виділяють:

– абсолютні показники. Їх використовують для кількісної оцінки параметрів об'єкта, який досліджується. Майже вся первинна ін­формація, яка надходить з бухгалтерського обліку, характеризу­ється абсолютними показниками. В економічному аналізі абсо­лютні показники застосовуються у вартісному або натуральному вигляді;

– вартісні показники є більш універсальними, так як за їх до­помогою можна оцінити загальний обсяг діяльності підприємст­ва, його доходи, витрати, прибуток;

– застосування натуральних показників обмежується оцінка­ми, що використовуються за видами продукції, матеріальних ре­сурсів та наданих послуг;

– питомі показники характеризують співвідношення між абсолютними показниками. Наприклад, при співставленні обсягу випущеної продукції з середньою вартістю основних засобів обчислюється питомий показник «фондовіддача основних засобів», який свідчить про ефективність використання основних засобів;

– відносні показники є вторинними по відношенню до абсо­лютних. Вони утворюються внаслідок обробки первинної еко­номічної інформації за допомогою відповідних методичних прийомів економічного аналізу. Відносні показники структури характеризують співвідношення окремого показника з агрегованим (загальним) показником. До відносних показників стру­ктури належать показники питомої ваги, які обчислюються у відсотках або у вигляді десяткового дробу. Відносні показни­ки динаміки характеризують відносне збільшення або змен­шення показника звітного періоду порівняно з базисним пока­зником (так розраховують темп приросту) або показник звіт­ного періоду порівняно з базисним показником (темп росту). Відносні показники інтенсивності процесів відображають швид­кість оборотності коштів, рентабельність, ліквідність активів тощо;

– фінансові коефіцієнти, які відображають інтереси і мету рі­зних категорій споживачів та пов'язані із зміною абсолютних і відносних показників.

При оцінці фінансового стану підприємства застосовують ве­лику множину аналітичних коефіцієнтів. Розрахунок фінансових коефіцієнтів ґрунтується на визначенні співвідношення між окре­мими рядками звітності. Методика такого аналізу полягає у порі­внянні отриманих коефіцієнтів за звітністю підприємства із середньогалузевими, оптимальними або аналогічними значеннями ді­яльності підприємства за ряд років. Найбільш важливими з них є показники, що характеризують:

а) майновий стан підприємства – це забезпеченість підпри­ємства основними засобами, оборотними активами та відповід­ними джерелами їх фінансування. До таких показників можна віднести: визначення частки основних засобів у валюті балансу; коефіцієнт зносу основних засобів; коефіцієнт оновлення основних засобів; коефіцієнт мобілізації активів; коефіцієнт реальної вартості і запасів у валюті балансу; коефіцієнт співвідношення активів.

б) фінансову стійкість – це здатність підприємства відповіда­ти за своїми боргами й зобов'язаннями і нарощувати економіч­ний потенціал, результат його поточного, інвестиційного, фінан­сового розвитку. До показників. Які характеризують фінансову стійкість підприємства відносять коефіцієнти: автономії; концентрації позикового капіталу; фінансової залежності; заборгованості; фінансування; забезпеченості оборотних активів; забезпеченості запасів; забезпеченості товарів; маневрування; довготермінового залучення коштів; інвестування; маневреності власного оборотного капіталу; фінансової стійкості; короткострокової заборгованості.

в) ліквідність – це вимір можливостей підприємства зі сплати заборгованості шляхом перетворення його майна на гроші;

г) платоспроможність – це міра покриття підприємством по­зикового капіталу;

До показників, які характеризують ліквідність і платоспроможність підприємства належать коефіцієнти: абсолютної ліквідності; проміжної ліквідності; співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості; ліквідності запасів; ліквідності коштів у розрахунках; загальний показник платоспроможності.

д) прибутковість – це співвідношення прибутку із вкладеним капіталом;

е) ділову активність – це міра ефективності використання на­явних активів (майна), ресурсовіддачі, трансформації активів, ефективності використання капіталу. Визначення ділової активності підприємства відбувається за рахунок розрахунку і аналізу таких показників: коефіцієнт трансформації; оборотність оборотних активів; оборотність дебіторської заборгованості; оборотність запасів; тривалість операційного циклу; тривалість фінансового циклу; період окупності капіталу; фондовіддача; коефіцієнт сталості економічного росту.

Застосування фінансових коефіцієнтів дає можливість порівнювати показники підприємства за різні періоди; з іншими підприємствами галузі або навіть різних видів економічної діяльності, наприклад, коли мова йде про становище під­приємства на ринку цінних паперів. Досить широко користу­ються аналітичними показниками для визначення узагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм – рей­тингу підприємства.

Практична роль наведеної класифікації показників визначається шляхом реалізації функції пізнання, управління і контролю і стимулювання явищ і процесів, які формують фінансовий стан і розвиток господарюючих суб’єктів.

Пізнавальна функція виражається через можливість оцінки за допомогою показників фінансового стану і розвитку господарюючих суб’єктів та ефективності результатів її діяльності.

Управлінська функція показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх його рівнях.

Контрольна функція передбачає використання показників суб’єктами контролю з метою нагляду за станом діяльності учасників господарських відносин.

Стимулююча функція показників полягає у розробці на їх базі норм підтримки господарюючих суб’єктів, визначення пріоритетних цілей держави і регіонів, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об’єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному і світовому господарстві та враховуючи законні інтереси суб’єктів господарювання.

Оцінка розвитку підприємства при аналітичному дослідженні фактичний, плановий і нормативних показників здійснюється за видами порівнянь:

Види порівнянь показників та їх інтерпретація

Порівняльна величина показника	Базова величина показника	Інтерпретація результатів порівняння показників
Фактична	За планом	Рівень виконання показників плану
За планом	Фактична	Рівень формування планових показників
Фактична у звітному періоді	Фактична у минулому періоді	Динаміка розвитку показників
фактична	За нормативом	Рівень оптимізації величини фактичних показників
За планом	За нормативом	Рівень оптимізації величини планових показників
За нормативом	Фактична	Рівень інтенсивності фактичних показників
За нормативом	За планом

Використовуючи фактичні та нормативні величини показників, можна здійснювати ідентифікацію діяльності господарюючих систем за наступними рівнями:

достатній і позитивний – фактична величина показника (П₁) перевищує нормативну (П_е) в коридорі значень, що забезпечують ефективну діяльність, а в порівнянні з минулим періодом (П₀) має тенденцію до покращення:

П_е < П₁ >П₀;

достатній але негативний – фактична величина показника перевищує нормативну межу, але в порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

П_е < П₁ < П₀;

недостатній але позитивний – фактична величина показника нижча за нормативну, але у порівнянні з минулим періодом має тенденцію до покращення:

П_е > П₁ >П₀;

недостатній та негативний – фактична величина показника нижча за нормативну і у порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

П_е > П₁ < П₀.