12.3. Інвестиційний попит. Міжчасовий вибір фірми

Інвестиційний попит фірми на позичкові кошти визначається бажанням фірми максимізувати власні прибутки і характеризується співвідношенням між процентною ставкою як ціною позичкових коштів та обсягом інвестицій, який фірма готова отримати за цією ціною при інших рівних умовах.

Фірма визначає інвестиційний попит на позичкові кошти, виходячи із співставлення вигоди від використання інвестицій та вартості інвестицій для себе. Зокрема, при аналізі доцільності збільшення використання обсягів позичкових грошей на одиницю порівнюють додаткові вигоди з додатковою вартістю. Розглянемо спочатку випадок, коли гроші позичаються на один рік, а всі вигоди від інвестиційного проекту виникають також через рік.

Додаткова вартість (гранична вартість інвестицій) дорівнюватиме ціні позиченої грошової одиниці — процентній ставці r. Конкурентна фірма, що має потребу у позичкових грошах, може позичати їх лише за ставкою r_E, яка утворюється на конкурентному ринку і не залежить від обсягу інвестиційного попиту окремої фірми. Отже, така фірма сприйматиме пропозицію позичкових грошей як абсолютно еластичну за ринковою процентною ставкою; графічно це буде горизонтальна лінія S_K, яка проходить на рівні ринкової ставки r_E (Мал. 12.1.б).

Додаткові вигоди фірми (гранична ефективність інвестицій) вимірюються нормою віддачі (прибутковості) інвестицій, яка дорівнює відношенню:

(12.7)

і вимірюється в частках від одиниці або у відсотках. Тут R — приріст вигод фірми (виручки), пов'язаний з інвестиціями, С — приріст її витрат, пов'язаний з інвестиціями.

Норма віддачі інвестицій буде спадати із збільшенням обсягу інвестицій, адже кількість вигідних інвестиційних проектів обмежена, тому при розширенні інвестиційної активності фірма змушена обирати все менш вигідні інвестиційні проекти. Спадний характер норми віддачі є проявом закону спадної граничної продуктивності факторів виробництва.

Якщо для кожного з можливих обсягів інвестицій підрахувати норму віддачі, то в системі координат "обсяг інвестицій — норма віддачі" можна побудувати криву граничної ефективності інвестицій; вона демонструє можливості фірми в отриманні вигод від інвестування і визначає криву інвестиційного попиту фірми, тобто криву D_K на Мал. 12.1.б.

При виборі оптимального обсягу інвестицій, що максимізує прибутки фірми, підприємець збільшуватиме обсяг інвестицій доти, доки норма віддачі і (гранична ефективність інвестицій) перевищуватиме ринкову процентну ставку r ( граничну вартість інвестицій). Оптимальний обсяг K_A визначатиметься згідно з необхідною умовою максимізації прибутку:

i = r, (12.8)

яка виконується в точці А на Мал. 12.1.б.

Більший, ніж K_A, обсяг інвестицій буде для фірми збитковим, тому що приріст прибутку від інвестування кожної додаткової позиченої гривні менший за ринкову ставку процента, яку доведеться сплатити за користування кредитом в одну гривню.

При аналізі доцільності реалізації інвестиційного проекту, який триває кілька років, виникає проблема зведення до одного часу вигід і витрат фірми.

Якщо розглядати річний проміжок часу, то майбутня цінність (FV) суми грошей M₀, яка є сьогодні, визначається як

FV = (1 + r)  М₀. (12.9)

Тут (1+r) показує найбільшу можливу прибутковість з-поміж усіх альтернативних варіантів використання грошей. Визначена таким чином величина r називається ставкою дисконтування.

Відповідно, можна оцінити поточну цінність (РV) суми грошей М₁, яка очікується через один рік:

РV = М₁ / (1 + r). (12.10)

Взагалі поточна цінність суми грошей М_N, яка очікується через N років, визначається як:

РV = М_N / (1 + r)^N. (12.11)

Одним із показників вигідності інвестиційного проекту для фірми є чиста поточна цінність проекту. Якщо для інвестиційного проекту відомі його тривалість (N років), витрати, С_k та надходження (виручка), R_k в кожному k-му році (k=1,2,...N, тоді чистою поточною цінністю (NPV) інвестиційного проекту є величина:

(12.12)

Іншими словами, NРV — це різниця між поточною цінністю надходжень фірми (РV_R) і поточними витратами фірми (РV_C):

Якщо NPV>0, то це є свідченням вигідності проекту для реалізації його фірмою, і проект слід приймати. При NPV<0 відповідний проект слід відхилити.

Величина ставки дисконтування, при якій NPV дорівнює нулеві, є внутрішньою нормою віддачі, або прибутковості (ІRR) проекту.

Для обчислення ІRR треба розв'язати рівняння (12) відносно r при NРV=0. Так, якщо N=1 (однорічний проект), тоді

IRR = -(R₁ – C₁) / (R₀ – C₀) – 1.

Отже, при капіталовкладеннях C₀=C₁=10 та надходженнях R₀=0, R₁=25, матимемо: ІRR=15 /10-1=0.5, або 50%. Якщо ринкова процентна ставка не вища за 50%, такий інвестиційний проект можна приймати, в іншому разі його слід відхилити.

Якщо визначити індивідуальний інвестиційний попит кожного з позичальників, то крива ринкового інвестиційного попиту S_K утвориться як горизонтальна сума індивідуальних кривих; для побудови кривої ринкового попиту слід для кожного рівня норми віддачі визначити відповідні індивідуальні обсяги інвестицій і скласти їх, щоб отримати ринковий обсяг інвестиційного попиту за цієї ставки.