ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

МОРФОЛОГІЯ В КОНТЕКСТІ ПРАВОПИСНИХ НОРМ І СТИЛІСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ІМЕННИХ ЧАСТИН МОВИ (числівника та займенника)

Лекція № 6

Тема 6. Функціонально-стилістична потужність числівників у проекції на мову змі. Логіка викладу

1. Числівник як самостійна частина мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль. Стилістичні особливості числівників.

2. Розряди числівників за значенням та граматичними ознаками.

3. Розряди числівників за будовою.

4. Відмінювання кількісних і порядкових числівників.

5. Синтаксичні зв’язки числівників з іменниками.

1. Числівник як самостійна частина мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль. Стилістичні особливості числівників.

Числівник – це самостійна частина мови, яка означає абстрактну математичну кількість, кількість предметів або їхній порядок при лічбі.

Стилістичні особливості власне кількісних числівників виявляються здебільшого в їхніх зв’язках з іншими словами та частково у функціонуванні окремих числівникових форм і категорій.

Так, слово один у мовленні вживаютю у значенні різних частин мови, а саме:

- іменника (семеро до рота – один до роботи, один за одного менший);

- прикметника (одного чудового дня);

- займенника (говорив з одним хлопцем);

- часток (один Бог знає).

Форму одні використовують у сполученні з іменниками, які мають тільки форму множини: одні ножиці, одні ворота, одні джинси. Застосована ж в інших умовах, форма одні набуває значення інших частин мови: одні бабусі залишилися (самі – займенник); одні переможці виступлять на телебаченні (тільки – частка); зустрівся з одними людьми (із якимись – займенник). Таке вживання форми одні характерне переважно для розмовного стилю; у літературному мовленні варто вживати слова, наведені в дужках. Решту кількісних числівників уживають переважно в їхній основній функції – у функції числового позначення.

Збірні числівники легко субстантивуються й мають при собі субстантивовані прикметники: семеро йде вперед; семеро сміливих; веселі двоє. Вони не властиві науковому й офіційно-діловому стилям і широко вживані в розмовному мовленні.

Збірні числівники обидва, обидві поєднуються з іменником у Н. в. множини й не сполучаються з іменниками IV відміни та з тими, що мають тільки форму множини.

Збірні числівники двоє, троє, четверо і т. ін. можуть поєднуватися:

- з іменниками чоловічого й спільного роду, які позначають осіб чоловічої статі (двоє сиріт, п’ятеро трактористів, одинадцятеро хлопців); сполучування збірних числівників з іменниками жіночого роду є ненормативним (не двоє ткаль, а дві ткалі; на мамин ювілей прийшли двоє синів і дві доньки);

- з іменниками чоловічого роду, які позначають назви тварин і птахів (троє волів, двоє соколів);

- з іменниками IV відміни (троє телят, п’ятеро соколят);

- з іменниками, що мають лише форму множини (четверо ножиць, двоє воріт), але, починаючи з п’яти, ці іменники частіше сполучаються з власне кількісними числівниками;

- з іменниками, що позначають парні поняття (двоє черевиків, четверо рук);

- з особовими займенниками ми, ви, вони у формі Р. в. множини (Троє їх прийшло сюди. Двоє нас було) тощо.

Неозначено-кількісні числівники вживають у всіх стилях, за винятком кільканадцять, кількадесят, кількасот, кільканадцятеро, які властиві розмовному мовленню. Граматично-стилістичною особливістю неозначено-кількісних числівників є їхня здатність сполучатися не тільки з іменниками, що позначають точно окреслені предмети, а й з іменниками, що позначають речовину, масу, збірні та абстрактні поняття, які не можуть бути об’єктом лічби й тому не сполучаються з означено-кількісними числівниками: багато солі, мало листя, чимало радощів, багато клопотів.

Порядкові числівники вживають у різних стилях: у науковому стилі їх уживають без іменників у складі дробових числівників, у розмовному мовленні порядкові числівники часто набувають якісно-порядкового та якісного значення, опредмечуються, наближаючись до прикметників чи іменників, увіходячи до різних фразеологізмів і навіть експресивно забарвлюючись. Таке вживання порядкових числівників властиве художньому й публіцистичному мовленню, а також частково офіційно-діловому стилю. Найбільше семантичних, стилістичних і граматичних відтінків набуває порядковий числівник перший (-а, -е, -і).

Порядкові числівники часто входять до складу фразеологічних зворотів: друга натура, друга молодість, друге дихання, третій дзвінок, треті півні, третій сорт, п’ята колона, п’яте колесо до воза, п’яте через десяте, шосте чуття. Уживання другий замість інший в українській мові обмежується просторіччям.

У складі календарних числових позначень порядкові числівники треба вживати так: у сполученнях, що позначають дати, відмінюють тільки першу частину (порядковий числівник). За поєднання дати зі словами свято, день числівник і назва місяця стоять у Р. в. (перше вересня – до першого вересня, із першим вересня; свято Першого вересня – зі святом Першого вересня, до свята Першого вересня).

У сполученнях, що позначають годину, відмінюють і порядковий числівник, і слово година (десята година – десятої години, о десятій годині). При цьому слова, що позначають пору доби, якщо вони стоять після згаданої конструкції, завжди мають форму Р. в. (десята ранку – десятої ранку, о десятій ранку). На позначення хвилин використовують переважно кількісний числівник, однак обирають порядковий числівник, якщо позначення хвилин передує позначенню годин і вживається здебільшого з прийменником о (о п’ятнадцятій годині десять хвилин, але о десятій хвилині на першу).