10.4 Норми наголошування

Норми наголошування (акцентуація) (від лат accentuatio) регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошуваного складу серед ненаголошених В українській літературній мові цілком сформована акцентуаційна норма є водночас найменш усталеною Тут дуже відчутні впливи діалектів (для яких характерна строкатість наголосу) та інших мов, особливо близько споріднених Є випадки де визначається нормативним подвійний наголос: весняний – весняний ясний – ясний байдуже – байдуже завжди – завжди Проте кількість випадків подвійного наголошування в літературній мові дедалі скорочується йде тенденція до вироблення сталих форм Навіть у наведених прикладах переважають такі наголоси: весняний ясний байдуже завжди Можна сказати що в офіційно-діловому мовленні, яке вимагає більшої уніфікації своїх норм слів із подвійним наголосом майже немає Особливо часто порушується наголос у кількох словах з великою частотністю вживання: новий близький тонкий текстовий фаховий випадок ненависть середина одинад-цять чотирнадцять В усному мовленні замість правильних наголосів у дієсловах візьму кажу роблю ідемо йдете піде підемо підуть повер-неться знайдеться було взяла несла принесла прийду і тп нерідко чуємо інші наголоси під впливом південно-західних північних говорів та в деяких випадках російської мови В українській і російській мовах є ряд близьких звучанням і тотожних значенням слів що відрізняються наголосом: живопис – живопись літопис – летопись рукопис – рукопись машинопис – машинопись перепис – перепись верба – верба кишка – кишка коромисло – коромысло приятель – приятель босий – босой косий – косой кидати – кидать клеїти – клеить вчора – вчера Під впливом російської мови іноді українські слова наголошуються, як російські

Іменники чоловічого та жіночого роду які мають у множині наголос на закінченні в поєднанні з числівниками два (дві) обидва (обидві), три чотири переносять наголос на основу: брат – брати шлях – шляхи жінка – жінки книжка – книжки але два (три чотири) брати дві (три чотири) жінки (книжки)

10.5 Морфологічні норми

Норми морфологічні регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами За морфологічними нормами української мови іменники чоловічого роду м’якої групи другої відміни в родовому відмінку однини мають форми лікаря вівчаря царя; іменники твердої й мішаної групи – командира маляра пісняра повістяра снігура газетяра

Називний відмінок множини характеризується закінченням -і для іменників м’якої й мішаної груп лікарі вівчарі царі, піснярі, повістярі снігурі газетярі та закінченням -и для іменників твердої групи коман- дири маляри

У кличному відмінку іменники м’якої групи закінчуються на -ю (лікарю вівчарю царю) іменники твердої й мішаної груп на -е (командире маляре пісняре повістяре)

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду закінчу-ються на -ові -еві -єві та -у -ю Зловживання закінченнями -у -ю робить усний чи писемний текст монотонним відриває його від живого мовлення Формам на -ові -еві -єві слід віддавати перевагу тому що в українській літературній мові закінчення -у -ю широко використовуються в родовому (театру вітру конгресу часу простору футболу) та кличному (батьку! сину! товаришу! добродію! Анатолію!) відмінках Використання в давальному відмінку -ові -еві -єві дає можливість виразніше розрізняти функції відмінків (“Це почесне звання присвоєно артистові обласного музично-драматичного театру Михайлові Ткаченку”)

Особливістю сучасної української літературної мови є майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу При перекладі з мов де ці дієприкметники вживаються часто приміром з російської чи польської виникає чимало труднощів Одні перекладачі намагають-ся кожен дієприкметник відтворити теоретично можливим дієприкметником інші вживають лише підрядні означальні речення Нанизування однотипних конструкцій ускладнює мову робить виклад незграбним У багатьох випадках замість активних дієприкметників можна використовувати прикметники вирішальний металорізний нержавний життє-ствердний захопливий всеохопний Ще один варіант – заміна дієприкметників іменниками нападник відпочивальник вступник завідувач початківець (порівняйте з рос.: решающий металлорежущий нержавеющий жизнеутверждающий захватывающий всеохватывающий, нападающий отдыхающий поступающий заведующий начинающий). Існує ряд інших повноцінних замінників вироблений на основі словотворчих можливостей української мови Тому треба вважати за не цілком нормативні побудови на зразок “Це було надзвичайне й захоплююче видовище” (телепередача) “У пригоді стають лакуючі властивості барвників” (радіопередача). Захоплююче і лакуючі потрібно замінити словами захопливе й лакувальні.

Серед іменників – назв професій звань посад є немало слів що вжива-ються в формі чоловічого роду для позначень і чоловіків і жінок агроном академік доктор кандидат капітан конструктор ректор Переважання форм чоловічого роду пояснюється тим що раніше тільки чоловіки мали такі професії звання й посади У міру набуття їх жінками з’явля-ються жіночі відповідники бандуристка кореспондентка лікарка орга-нізаторка Можна навести приклади протилежного характеру утворення іменника дояр від доярка ще не усталене в літературному вжитку мед-брат за зразком медсестра і т ін Процес утворення від іменників чоловічого роду парних відповідників жіночого роду досить продуктивний Слова авторка аспірантка викладачка діячка дописувачка журна-лістка контролерка космонавтка лекторка редакторка та інші зафіксовані словниками цілком літературні й рекомендуються до вжиту

Для офіційно-ділового стилю характерні форми автор діяч журналіст але вони недоречні (коли йдеться про жінок) в інших стилях за наявності слів авторка діячка журналістка Перенесення рис офіційно-ділового мовлення без певної стилістичної настановки до інших форм сканцелярує мову робить її сухою а часом цілком і не зрозумілою (про кого йдеться мова – про чоловіка чи жінку)