3. Судовий контроль

Указаний варіант державного контролю реалізується через діяль­ність судів. Треба усвідомлювати, що судова влада займається не лише судочинством. Значною мірою система судів України виконує контрольні функції у сфері державного управління. Це досягається за рахунок:

1. Діяльності Конституційного Суду України у вирішенні справ і наданні висновків у справах щодо:

• конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

-відповідності Конституції України чинних міжнародних до­говорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’яз­ковість;

• додержання конституційної процедури розслідування і роз­гляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених Конституцією України;

офіційного тлумачення Конституції та законів України (За­кон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР «Про Конститу­ційний Суд України»).

2. Діяльності судів загальної юрисдикції у процесі розгляду кримінальних і цивільних справ:

• установлення відповідності закону дій органів державного управління;

• порушення питання щодо усунення недоліків у роботі ор­ганів виконавчої влади, які сприяли вчиненню правопорушення;

• визнання правових актів державного управління незаконни­ми тощо.

3. Діяльності господарських судів із:

• перевірки відповідності актів і дій органів виконавчої влади (посадових осіб) вимогам чинного законодавства;

• направлення окремих ухвал керівникам органів виконавчої влади та посадовим особам про вжиття необхідних заходів, які впливають на вчинення правопорушень тощо.

4. Діяльності адміністративних судів із вирішення справ щодо:

• спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних по­вноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

• спорів із приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

• спорів між суб’єктами владних повноважень з приводу реалі­зації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають із приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

• спорів за зверненням суб’єкта владних повноважень у випад­ках, установлених законом;

• спорів щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим проце­сом чи процесом референдуму (Кодекс адміністративного судо­чинства України від 6липня 2005 р. № 2747-IV).

Стосовно ролі та значення судового контролю в діяльності Конституційного Суду України доцільно вказати про період часу протягом 2005-2006 років, коли з різних причин указаний орган не функціонував у нашій державі. Без легального тлумачення тих чи інших питань, вирішення яких входить до компетенції Кон­ституційного Суду, безумовно держава в цілому, та й система державного управління ефективно працювати не у змозі.

Значним етапом розвитку адміністративного права України, який суттєво вплинув також на прояви судового контролю, стало прийняття у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства Ук­раїни. Завдяки нормам указаного документа в нашій країні стали реальними справи «людина проти держави», коли окремо взятий громадянин може реально відстоювати свої права, свободи та за­конні інтереси у відносинах з органами держави. Розвиток адміні­стративної юстиції (яку можна вважати одним із проявів судового контролю) безумовно сприятиме вдосконаленню державотворення і правотворення в Україні.

У цілому ж, завершуючи аналіз державного контролю, необхід­но зазначити, що, крім наведених варіантів, існують іще деякі критерії для класифікації. Виходячи з обсягу повноважень необ­хідно розрізняти такі види державного контролю;

а) загальний (Кабінет Міністрів України, місцеві державні ад­міністрації);

б) спеціальний (органи спеціальної компетенції - Антимонопольний комітет України, Головне контрольно-ревізійне управління тощо).

Виходячи зі стадії діяльності підконтрольного об’єкта розріз­няють державний контроль:

а) попередній;

б) поточний;

в) подальший.

І, нарешті, керуючись сферою діяльності, що контролюється, існує:

а) відомчий контроль (у рамках міністерства, іншого органу виконавчої влади);

б) міжвідомчий контроль (у діяльності Державної податкової адміністрації, державної митної служби тощо);

в) надвідомчий контроль (здійснюється органами загальної компетенції - Кабінетом Міністрів України, місцевими державни­ми адміністраціями).