4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Протичумний костюм, призначення.

2. Протичумний костюм , типи та склад.

3. Протичумний костюм. Порядок користування.

Зміст теми:

Розвідка у вогнищі НС

Основою епідеміологічної діагностики в районах катастроф є ретроспективний і оперативний епідеміологічний аналіз і обстеження епідемічних вогнищ.

Основним методом виявлення й оцінки епідемічної обстановки в районі катастрофи є санітарно-епідеміологічна розвідка.

Порядок епідеміологічного обстеження вогнища включає наступні розділи роботи:

• аналіз динаміки й структури захворюваності по епідеміологічних ознаках;

• уточнення епідемічної обстановки серед населення в зоні катастрофи, місцях його розміщення;

• опитування й обстеження хворих, уражених і здорових;

• Візуальне й лабораторне обстеження зовнішнього середовища;

• визначення об'єктів народного господарства, що збільшують погіршення санітарно-гігієнічної й епідемічної обстановки у вогнищі нещастя й у районах, що примикають, у результаті (руйнування споруджень, виробничих і житлових будинків, ушкодження систем водопостачання й каналізації, забруднення навколишнього середовища;

• опитування медичних (ветеринарних) працівників, представників місцевого населення;

• огляд санітарного стану населених пунктів, джерел води, комунальних і харчових об'єктів та ін.;

• визначення стану й збереження працездатності лікувально-профілактичних установ;

• виявлення радіаційного й хімічного зараження;

• організація термінових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів на основі попереднього аналізу й узагальнення даних;

Санітарно-епідеміологічна розвідка повинна працювати в тісному контакті з місцевими органами влади, охорони здоров'я й населення.

Після розвідки виробляється обробка зібраних матеріалів і встановлення причинно - слідчих зв'язків відповідно до наявних матеріалів про тип епідемії при даній інфекційній формі.

За результатами розвідки санітарно-епідеміологічний стан району катастрофи може бути: сприятлива, нестійка, несприятлива, надзвичайна.

• Сприятлива санітарно-епідеміологічна обстановка: інфекційні захворювання відсутні або є одиничні випадки захворювання, які не зв'язані між собою. Санітарний стан району катастрофи задовільне.

• Нестійка санітарно-епідеміологічна обстановка: з'явилися окремі інфекційні захворювання, які не були зареєстровані раніше, або виникли групові захворювання, які не мають тенденції до подальшого поширення.

• Несприятлива санітарно-епідеміологічна обстановка: виникли групові інфекційні захворювання, які мають тенденцію до подальшого поширення серед населення, або спостерігаються одиничні випадки захворювання на особливо небезпечні інфекції.

• Надзвичайна санітарно-епідеміологічна обстановка: виникла епідемія або група захворювань на особливо небезпечні інфекції.

Поняття про карантин і обсервацію

Карантин:  комплекс організаційних, режимно-обмежувальних, ізоляційних, протиепідеміологічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на попередження, локалізацію й ліквідацію вогнищ інфекційних захворювань.

Карантин оголошується за розпорядженням начальника штабу ЦО з метою попередження поширення захворювання ще до визначення виду застосованих збудників.

Організація карантину передбачає:

• Оточення зони зараження й території, що прилягає до неї;

• Організація загороджувальних постів на всіх другорядних маршрутах, рух яких повністю припиняється;

• Організація контрольно- пропускних пунктів на основних маршрутах, якими здійснюється підвіз сил і засобів для ліквідації вогнища зараження.

Час дії карантину залежить від застосованих засобів. Якщо виявляються збудники особливо небезпечних інфекцій (чуму, віспа, холера), карантинні заходи здійснюються до ліквідації вогнища й усунення можливості виникнення захворювань.

Обсервація:  комплекс режимно-обмежувальних заходів з посиленням медичного й ветеринарного спостереження й проведенням протиепідемічних, лікувально-профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів спрямований на попередження поширення інфекційних захворювань.

Основне завдання обсервації - своєчасне виявлення випадків інфекційних захворювань із метою здійснення термінових заходів щодо їхньої локалізації й усунення причин, які сприяють їхньому поширенню.

Обсервацією передбачається:

• Виставляння регулювальних постів по зовнішній межі зони обсервації, основних маршрутах з метою обмеження в'їзду, виїзду й транзитного проїзду;

• Посилення медичного контролю за станом території, організацією харчування, водопостачання, правилами торгівлі;

• Опитування й термометрія населення з метою активного й своєчасного виявлення інфекційних захворювань;

• Вакцинація населення;

• Посилення санитарно-освітньої роботи.

Режим про збереження карантину або перехід на режим обсервації приймається після одержання результатів специфічної індикації. Якщо виявлені збудники малоконтагіозних інфекцій, режим карантину заміняється обсервацією.

Епідемія:  масове, прогресуюче в часі й просторі в межах певного регіону поширення інфекційної хвороби людей, що значно перевищує звичайноіснуючій на даній території рівень захворюваності.

Епідеміологічна обстановка:  стан поширеності інфекційної хвороби людей на конкретній території в певний проміжок часу.

Епідеміологічна діагностика:  розкриття конкретних проявів епідемічного процесу, а також установлення причин, що обумовили його виникнення, і факторів, що сприяють його розвитку.

Епідемічне вогнище:  місце зараження й перебування, що занедужали інфекційною хворобою людей, або територія, у межах якої можливе зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

Протиепідемічний режим:  порядок і правила поведінки обслуговуючого медичного персоналу й населення, що забезпечують ефективне проведення профілактичних і протиепідемічних заходів в епідемічному вогнищі.

Ліквідація епідемічного вогнища:  зниження захворюваності населення інфекційною хворобою, обумовлене знищенням її збудника на певній території й виражає знятті карантину або обмежень із неблагополучного пункту або місцевості.

Захворюваність населення:  Показник, що відбиває рівень поширення якої-небудь інфекційної хвороби серед населення в цілому, у його окремих віково-статевих, професійних групах.

Ізоляція інфекційних хворих:  Протиепідемічний захід, спрямований на недопущення поширення заразного початку на оточуючих людей.

Заходи при проведенні евакуації населення з вогнища НС

Лікувально-евакуаційне забезпечення інфекційних хворих у надзвичайних ситуаціях.

Загальним принципом лікувально-евакуаційного забезпечення в районах катастроф є, в основному, двохетапна система надання медичної допомоги захворілої з їхньою евакуацією по призначенню. Створюються рухливі мобільні формування, призначені до висування в район бідства (бригади екстреної медичної допомоги, медичні загони, санітарно-епідеміологічні бригади, рухливі госпіталі, спеціалізовані протиепідемічні бригади й ін.). У сукупності ці сили забезпечують надання першої медичної допомоги на дошпитальному етапі.

Надання повного обсягу медичної допомоги й лікування до остаточного результату забезпечується на другому (шпитальному) етапі медичної евакуації.

Етап медичної евакуації - це формування й медичні установи, розгорнуті на шляхах евакуації інфекційних хворих із зони (району) катастрофи і які забезпечують прийом, медичне сортування, надання регламентованого виду медичної допомоги, лікування й підготовку до подальшої евакуації.

Кожному етапу встановлюється певний обсяг медичної допомоги відповідно до обстановки, кадровими можливостями й матеріальним оснащенням.

Перший етап. Проведення первинних протиепідемічних заходів на дошпитальному (першому) етапі медичної евакуації спрямовано на попередження поширення інфекцій. До встановлення виду збудника й клінічного діагнозу на першому етапі надання медичної допомоги основного значення набуває сортування інфекційних хворих. Після огляду хворі підлягають негайній ізоляції й подальшій евакуації в інфекційний стаціонар. У випадку затримки евакуації інфекційних хворих, обсяг медичної допомоги повинен бути збільшений і наближений до обсягу медичної допомоги в інфекційному стаціонарі. Якщо не представляється можливим ізоляція або госпіталізація на місці, то евакуація інфекційних хворих з району катастроф організується залежно від епідемічної небезпеки для навколишніх.

На другому (шпитальному) етапі медичної евакуації (стаціонарні лікувальні установи відомчої, територіальної охорони здоров'я) надається допомога в повному обсязі. У зоні надзвичайної ситуації можливі два варіанти організації надання медичної допомоги інфекційним хворим:

• перший, коли надання медичної допомоги хворим у повному обсязі здійснюється силами об'єктової й місцевої територіальної охорони здоров'я без залучення їх з інших регіонів. Здійснюється лікування на місці, у межах району (міста), де відбулася катастрофа. Евакуація хворих здійснюється на короткі відстані.

• другий, коли для ліквідації медико-санітарних наслідків великої катастрофи висуваються в зони нещастя мобільні сили й засоби охорони здоров'я й санітарно-епідеміологічної служби із сусідніх районів, міст, області. Здійснюється в певному масштабі евакуація за межі зони нещастя в інші регіони країни.

У двохетапній системі ЛЕЗ в НС медична допомога диференціюється й ешелонується в міру евакуації інфекційного хворого з району нещастя в стаціонарні лікувальні установи.

До надання допомоги пред'являються три основних вимоги: послідовність у проведених лікувально-профілактичних заходах, своєчасність їхнього виконання й обов'язкове дотримання правил протиепідемічного режиму.

Евакуація хворих з вогнищ особливо небезпечних інфекційних захворювань, як правило, не виробляється або різко обмежена, у випадку невиконання вимог протиепідемічного режиму з метою недопущення поширення інфекції на шляхах евакуації:

• виділення спеціальних шляхів евакуації;

• невпинний рух через населені пункти, по вулицях міст;

• наявність засобів дезінфекції в автотранспорті, супровід транспорту медичним персоналом, організація санітарно-контрольних пунктів при виїзді з вогнищ зараження.

У випадку подальшої евакуації наданні першої лікарської допомоги на всіх хворих оформляється первинна медична картка, а при її віддобиності - будь-який довільно заповнений документ. При затримці для лікування понад одну добу первинна медична картка використається як історія хвороби. У цих документах відбиваються основні дані про діагноз і характер хвороби, наданої медичної допомоги, способі евакуації й ін. При евакуації хворого ці реєстраційні документи випливають разом з ним.

Медичне сортування інфекційних хворих

Медичне сортування є безперервним, повторюваним і спадкоємним процесом при наданні постраждалим і хворим всіх видів медичної допомоги. Вона проводиться з моменту надання першої медичної допомоги на місці (у зоні) катастрофи й у дошпитальний період за межами зони ураження, а також при надходженні інфекційних хворих у територіальні, регіональні й інші лікувальні установи для одержання ними повного обсягу медичної допомоги й лікування до остаточного результату.

Ціль сортування - забезпечення поділу хворих за нозологічними формами і тяжкості клінічного перебігу.

В основі сортування лежать три основних сортувальних ознаки:

1. небезпека для навколишніх;

2. лікувальна ознака;

3. евакуаційна ознака.

1. Небезпека для навколишніх визначає ступінь потреби потерпілих в ізоляції, санітарній або спеціальній обробці. Залежно від цього інфекційних хворих розподіляють на наступні групи:

• підмети тимчасової ізоляції;

• нужденні в спеціальній (санітарної) обробці - часткової або повної;

• не нужденні в спеціальній (санітарної) обробці.

2. Лікувальна ознака - ступінь потреби інфекційних хворих у медичній допомозі, її черговості й обсязі (лікувальний підрозділ).

3. Евакуаційна ознака - необхідність, черговість евакуації, вид транспорту й положення ураженого при евакуації. Виходячи із цієї ознаки, хворих розподіляють по групах:

- підлягаючі евакуації в інші лікувальні установи з урахуванням евакуаційного призначення, черговості, способу евакуації (лежачи, сидячи), виду транспорту;

- підметів залишенню в даній лікувальній установі (по тяжкості стану) тимчасово або до остаточного результату.

Особлива увага приділяється виявленню інфекційних хворих, небезпечних для навколишніх і нужденних у невідкладній за життєвими показниками медичної допомоги.

При медичному сортуванні інфекційні хворі по початкових клінічних ознаках розподіляються на п'ять основних груп:

1. - с переважною поразкою верхніх дихальних шляхів і легенів;

2. - с переважною поразкою шлунково-кишкового тракту;

3. - с ознаками осередкової ураження нервової системи;

4. - с поразкою шкіри й слизових оболонок;

5. - с вираженим синдромом загальної інтоксикації без локальних органних ураженнь.

По епідемічних ознаках виділяються дві групи хворих:

- хворі з повітряно-краплинними інфекціями;

- хворі з іншими інфекційними захворюваннями.

Першочергової евакуації в інфекційний стаціонар підлягають, з урахуванням транспортабельності, важкі хворі й всі хворі з високо контагіозними інфекціями й ознаки, що мають, ураження органів дихання. Хворі в стані середньої тяжкості та хворі контагіозними інфекціями з ознаками ураження органів травлення евакуюються в другу чергу, всі інші категорії хворих - у третю чергу.

Хворі першої групи направляються в інфекційні лікарні, де розгортаються відділення з боксами для небезпечних повітряно-краплинних інфекцій, що працюють у строгому протиепідемічному режимі. Хворі другої групи направляються в інфекційні відділення лікарень. При недоліку ліжок можливо їхнє розміщення в терапевтичних відділеннях, переведених на режим роботи інфекційних відділень.

Частина хворих може виявитися нетранспортабельними (ураження ботулотоксином, гострими септичними формами мелиоідоза, сибірської виразки, чуми й т.д.). Їхня кількість може зростати при тривалій затримці евакуації в лікувальні установи. Варто враховувати, що транспортабельність інфекційних хворих буде визначатися, крім ваги стану, умовами транспортування (відстань, тривалість, вид транспорту, характер дороги при евакуації автотранспортом, висота польоту при евакуації авіатранспортом та інші фактори).

4.3 Протиепідемічні заходи в надзвичайних ситуаціях

Організація протиепідемічного режиму на етапах медичної евакуації

Протиепідемічний режим роботи етапів медичної евакуації здійснюється з метою недопущення поширення інфекційних захворювань серед постраждалого населення, хворих і обслуговуючого персоналу даного етапу, попередження замету інфекції на наступні етапи й у населені пункти. Тому для попередження поширення інфекції повинен проводитися комплекс наступних заходів:

1. Реєстрація. Всі хворі й підозрілі на захворювання особи беруться на спеціальний облік у санітарно-епідеміологічній установі.

2. Епідеміологічне обстеження. має за мету виявити джерело зараження й шляхи передачі збудника, кількість контактів, а також визначити обсяг лабораторного обстеження й показання до антибіотикопрофілактики або використання имунопрепаратів.

3. Евакуація та госпіталізація. Евакуація інфекційних хворих з епідемічних вогнищ у зонах катастроф проводиться спеціальним або пристосованим для цієї мети транспортом, що після кожного перевезення має бути дезінфікований. У першу чергу евакуюють хворих з висококонтагіозними формами інфекції.

4. Дезінфекція, дезінсекція й дератизація. У приміщенні, де перебуває інфекційний хворий до госпіталізації, проводиться поточна дезінфекція; після госпіталізації хворого проводиться заключна дезінфекція.

5. Посилення санітарно-епідеміологічного нагляду: додаткове обстеження вододжерел, запасів продовольства, місць розміщення евакуйованих, позапланове обстеження декретованих контингентів і т.д.

6. Застосування засобів загальної й екстреної спеціальної профілактики або мер специфічної профілактики за епідеміологічними показниками.

7. Санітарно-роз'яснювальна робота проводиться з метою підвищення рівня санітарної культури населення, роз'яснення правил поведінки інфекційних хворих і носіїв у районах катастроф до їхньої ізоляції, порядку використання вододжерел, продуктів харчування, правил розміщення, правил особистої й суспільної гігієни.

Особливості надання допомоги дітям

Особливості надання медичної допомоги дітям з інфекційними захворюваннями

Вікові особливості неспецифічного й імунного захисту обумовлюють перебіг та наслідки інфекційних захворювань у дітей, що виникають в екстремальних умовах. Основна особливість передачі збудників інфекції серед дитячих контингентів - активація всіх відомих шляхів передачі інфекції. Повітряно-краплинний, контактно-побутовий, фекально-оральный механізми поширення інфекційних агентів у дітей реалізуються більш інтенсивно. Крім того, є група високо контагіозних захворювань, збудники яких у першу чергу вражають дитячий контингент (дифтерія, поліомієліт, кір, скарлатина, коклюш і ін.). У зв'язку із проведення масових профілактичних щеплень багато дітей перебувають у фазі формування поствакцинального імунітету, що знижує їхньої можливості протидії іншим стресовим факторам і інфекціям. Всі перераховані вище відмінності, особливості вікової реактивності, формування імунітету й епідемічного процесу приводять до того, що діти в умовах екологічних катастроф і стихійних лих являють собою "вибухонебезпечний" контингент, не тільки найбільш підданої інфекції, але й характеризується перебігом, що є найбільш важким. У процесі медичного сортування, вирішуючи питання про необхідність госпіталізації дітей, варто брати до уваги не тільки епідеміологічну небезпеку та тяжкість стану, але й можливість забезпечення відходу (руйнування житла, загибель рідних і т.д.), що розширює показання до госпіталізації й евакуації дітей з районів стихійних лих. Особливості перебігу інфекційних захворювань у дітей, що найбільше часто зустрічаються в районах стихійних лих і чреваті серйозними наслідками, визначають наступні принципи організації й надання допомоги: Розподіл хворих дітей на відповідні групи (за віком, статтю, наявності батьків або родичів і ін.) до надходження їх у спеціальні лікувальні установи із забезпеченням відходу, харчування, захисту від несприятливих метеорологічних факторів. Створення сортувальних бригад, що складаються з найбільш досвідчених і підготовлених фахівців, здатних швидко оцінити тяжкість стану дитини, визначити діагноз і прогноз без трудомістких методів дослідження, установити характер, обсяг і порядок надання необхідної медичної допомоги. Комплектування сортувальних бригад портативними діагностичними апаратурами, засобами експрес-діагностики, диференційно-діагностичними таблицями, необхідною медичною документацією, медичним майном (апаратурою, медикаментами, інструментарієм і т.д.) для надання невідкладної допомоги при інфекціях, характерних для дитячого контингенту. Організація на базі інфекційних лікарень і лікарень терапевтичного профілю, у тому числі педіатричних, бригад екстреної спеціалізованої медичної допомоги (ЛЕШМП) постійної готовності, укомплектованих педіатрами-інфекціоністами й забезпечених засобами захисту, що відповідає апаратурою та медикаментами, доброякісною водою і т.д.

Надзвичайна протиепідемічна комісія при НС

Керівництво й координацію діяльності санітарно-епідеміологічної служби на постраждалій території здійснює група контролю дотримання й виконання санітарно-гігієнічних заходів, спільно c групою санітарно-епідеміологічної оцінки (ГСЭО).

Необхідно взяти під строгий контроль всі гігієнічно значимі об'єкти, як зруйновані й ушкоджені у вогнищі нещастя, так і що продовжують функціонувати поза ним.

гігієнічно значимі об'єкти:

• система водопостачання і каналізації;

• об'єкти харчової промисловості, громадського харчування й торгівлі;

• підприємства комунального обслуговування;

• дитячі дошкільні й шкільні установи;

• потерпілий і непотерпіла жила фонд;

• лікувально-профілактичні установи, куди госпіталізовані постраждалі з вогнища катастрофи;

• місця тимчасового розселення евакуйованого населення;

Робота інфекційного стаціонару у вогнищі ОНІ

У надзвичайних ситуаціях до особливо небезпечних інфекцій необхідно віднести захворювання, збудники яких відрізняються високою вірулентністю й контагіозністю, стійкістю в зовнішнім середовищі, тривалою виживаністю в харчових продуктах і воді, на предметах побуту й можуть передаватися різними шляхами.

Інфекційні захворювання, викликувані ними, протікають у важкій клінічній формі, супроводжуються частими ускладненнями й характеризуються високою летальністю. До них варто віднести: чуму (легеневу форму), холеру, сибірську виразку (генералізовану форму), мелиоідоз, жовту лихоманку, геморагичні лихоманки (ЛАРСа, Марбург, Эбола, Мачупо).

Інфекційні захворювання, які в надзвичайних ситуаціях мають тенденцію до швидкого поширення й можуть викликати епідемічні спалахи, ставляться до небезпечних - сап, бруцельоз, туляремія, лептоспіроз, дифтерія, менінгококкова інфекція, черевний тиф, сипний тиф, орнітоз, ботулізм і деякі інші інфекції.

Наслідки захворювань багато в чому будуть залежати від своєчасної й правильної організації медичної допомоги інфекційним хворим на дошпитальному етапі. Територіальна служба медицини катастроф повинна бути готова до збільшення "звичайної" інфекційної захворюваності (гострими кишковими інфекціями й ін.), до появи хворих у продромальном стані, а також з інфекційними захворюваннями не характерними для даної місцевості.

В організації протиепідемічних заходів особливе місце займає активне виявлення інфекційних хворих. В епідемічному вогнищі й на етапах евакуації виявлення хворих проводиться лікарсько-сестриними бригадами, які здійснюють опитування населення й огляд хворих або підозрілих на інфекційне захворювання, з одночасним відбором матеріалу для мікробіологічного дослідження в лабораторіях центрів гігієни й епідеміології. Діагноз інфекційним хворим на етапах медичної евакуації, через необхідність розпізнавання хвороби в ранній термін до розвитку типової клінічної картини, може бути утруднений. На клінічний перебіг деяких інфекційних хвороб можуть вплинути попередні профілактичні щеплення або екстрена профілактика антибіотиками широкого спектра дії.

При виникненні епідемічного вогнища в надзвичайних ситуаціях, для госпіталізації інфекційних хворих буде потрібно значне число ліжок в інфекційних лікувальних стаціонарах.

Необхідно в стислий термін максимально визволити ліжковий фонд наявних стаціонарів і перевести стаціонар на роботу в строгому протиепідемічному режимі.

Шляхи збільшення ліжкового фонду:

1. використання вільних підсобних приміщень, а також розгортання ліжок у додатково виділених приміщеннях.

2. перепрофілізація соматичних стаціонарів в інфекційні.

3. розгортання тимчасових інфекційних стаціонарів і обсерваторіїв.

Для лікування мікст (інфекція + поранення або опік, інфекція + соматичне захворювання) необхідно передбачити розгортання спеціалізованих відділень, забезпечених відповідним майном і підготовленими медичними фахівцями.

Всі інфекційні стаціонари незалежно від їхньої місткості й приміщень, у яких вони розташовані, повинні бути принципово однотипними й розвертатися з урахуванням вимог протиепідемічного режиму.

Інфекційний стаціонар повинен складатися із двох частин:

зони "суворого режиму" (заразної, інфекційної, контагіозної частини) і зони "обмеження" (чистої частини).

У зоні суворого протиепідемічного режиму розміщаються:

• приймально-діагностичне відділення із сортувальною площадкою й КПП;

• площадка дезінфекції транспорту;

• обмивочно-дезинфекційне відділення;

• приймальня із санітарним пропускником для хворих із установленим діагнозом;

• приймальня із санітарним пропускником і ізолятором для хворих з підозрою на явну інфекційну хворобу;

• санпропускник для персоналу;

• стаціонар для хворих із установленим діагнозом;

• лікувально-діагностичне відділення;

• рентгенівський кабінет;

• лабораторія (клінічна й бактеріологічна);

• морг із секційним залом.

У зоні обмеженого протиепідемічного режиму розміщаються: адміністративні й господарські служби, аптека, кухня, їдальня й гуртожиток для персоналу, пральня, «чиста» половина санітарного пропускника для персоналу.

На межі двох зон створюються передатні пункти або спеціальні шлюзи із системою блокування дверей.

З моменту надходження хворих організується зовнішня охорона території лікарні.

У першу чергу розвертається приймально-діагностичне відділення, палати для хворих, лабораторії, аптека. Потім - господарські додаткові підрозділи.

Транспорт, що доставляє хворих, дезінфікується на площадці знешкодження транспорту.

У приймально-діагностичному відділенні проводять сортування хворих, надають екстрену медичну допомогу, беруть матеріал для бакдослідження, проводять санобробку, переодягають і відправляють речі в дезкамеру, призначають специфічне лікування й заповнюють первинну документацію.

Прийом хворих до стаціонарів проводиться за принципом пропускної системи й повного роз'єднання, хворих з різними інфекційними захворюваннями.

На етапах надання кваліфікованої й спеціалізованої медичної допомоги при надходженні інфекційних хворих з різною інфекційною патологією всі хворі розподіляються на потоки по діагнозі або початкових клінічних ознаках захворювання. Якщо встановлено етіологічний діагноз, то розподіл хворих іде по нозологічному принципі. До встановлення діагнозу хворі ізолюються в окремі палати, де діагноз повинен бути поставлений не пізніше трьох доби.

Профілізація відділень проводиться таким чином, щоб знову вступники хворі не перебували в одних палатах з видужуючими або хворими з ускладненнями.

Їжа доставляється в посуді кухні через передатні пункти, де неї перекладають у посуд буфетного відділення.

Перед початком роботи медичний персонал в «чистій» половині санпропускника переодягається в захисний одяг. Перед початком роботи виробляється обстеження персоналу.

При виборі терапії інфекційним хворим, що надходить на лікування з неуточненої етиологією, необхідно керуватися діагнозом, установленим на підставі клінічної картини. Для цього варто виділити провідні клінічні синдроми й з їхнім обліком визначити сполучення лікарських препаратів. При лікуванні повинне бути передбачене використання як етіотропных, так і патогенетичних засобів, спрямованих на усунення наявних клініко-патогенетичних синдромів невідкладних станів.

Виписування зі стаціонару реконвалисцентів проводиться тільки після повного клінічного видужання, закінчення строків ізоляції й відновлення виділення бактерій.

Після виписування всіх хворих персонал проходить обсервацію з повною санітарною обробкою.

Розтин трупів померлих проводиться в спеціалізованому приміщенні.

Санітарно-гігієнічні заходи у вогнищах катастроф

Санітарно-гігієнічні заходи у вогнищах катастроф спрямовані на попередження виникнення й ліквідацію умов, які сприяють поширенню джерел інфекції, а також на нейтралізацію виявлених і можливих джерел передачі збудників. Для цього необхідно взяти під контроль всі об'єкти, які мають гігієнічне значення, зруйновані й постраждалі у вогнищі катастрофи, так і ті які продовжують функціонувати (системи водопостачання, каналізації, харчова промисловість, торгівля, навчальні й лікувальні установи й т.д.).

Література

1. Епідеміологія надзвичайних станів (з військовою епідеміологією) / Під. ред. Гоца Ю.Д. – К.: - 2001. – С. 21-44. Медицина катастроф. Навчальний посібник/ Під ред. проф. Кочіна.- К: “ Здоров’я” - 2001- 290 с.

2. Основи організації медичного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій / Під ред. В.В. Дурдинця і В.О. Волошина – Київ: Медекол, 1999- 203 с..

3. Медичні сили і заклади Державної служби медицини катастроф. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 1998 – 39с.

4. Планування медичного забезпечення населення адміністративної території при надзвичайних ситуаціях. Методичні рекомендації /Під ред. В.О. Волошина – Київ, 2000 – 102 с.

5. Основи медицини катастроф/ під редакцією Бондаренко Н.І., Ковалева Е.З. – Донецьк: “Касіопея”, 1998, - 366 с.

6. Гридасов В.І., Ковальов В.М., Катрис М.В. та ін. Медицина катастроф / Підручник – Харків.: “Золоті сторінки”. – 2002. –280 с.

7. Дубицький А.Ю., Семенов І.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф/. Навчальний посібник. Київ: Курс, 1999.- 379 с .

8. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. Медицина катастроф / Навчальний посібник. – Чернівці. – 2000. – 152 с.

9. сайт кафедри www.klinmedkat.vo.uz