Ортоміксовіруси

Інфекції верхніх дихальних шляхів вірусної етіології називають гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ). За часто­тою та поширеністю вони посідають І місце серед усіх захворювань. Причин тому багато, а саме: велика кількість збудників (130 віру­сів), відсутність перехресного імунітету, відсутність ефективних вакцин, простий спосіб зараження (повітряно-краплинний).

За масштабом спалахів (епідемії, пандемії, під час яких хворіє 40 % населення Землі) і за збитками, які вони спричинюють щодо здоров'я людей та економіки країн, провідне місце належить віру­сам грипу.

До родини Orthomyxoviridae, роду Influenzavirus належать три типи вірусів грипу: А, В і С.

Захворювання відоме з античних часів. Назву хвороби "грип" (від франц. gripper — схопити) запропонував французький лікар Ф. Бруссе у XVIII ст.

Морфологія. Віріон вірусу грипу А має сферичну форму діаме­тром 80—120 нм. Геном вірусу представлений однонитковою РНК, нуклеокапсид має спіральний тип симетрії, вкритий матриксним білком і суперкапсидом (мал. 43). На поверхні суперкапсиду є шипи (спікули), які складаються з двох глікопротеїдів — гемаглютиніну і нейрамінідази. Гемаглютинін розпізнає клітинний рецептор, забез­печує проникнення вірусу в клітину (злиття суперкапсиду з мемб­раною клітини і мембранами її лізосом), визначає мінливість вірусу і має імуногенні властивості. Нейрамінідаза забезпечує вірусемію (поширення вірусу по організму) і також визначає мінливість вірусу грипу.

Культивування. Вірус легко культивується на курячих емб- ріонах, деяких перещеплюваних культурах клітин і первинно- трипсинізованих куль- турах клітин ембріона ГТ7 f>>

ЛЮДИНИ Та Курчат. ВІ- Л^^^'^Х /к Матриксний

рус типу С важче адап- ^^■Ï^^^Sc^x^-^' ^білок

тується до курячих

ембріонів. Оптималь- ( «Çg* )Щз— ^{Суперкапсид}

ною температурою є аЗ^'лЧ <? //'-"di

33-34 °С. Цей ЦИКЛ ^^Ч^__3^^»-Нейрамінідаза

Гемаглютинін ^ Нуклеокапсид

триває 6—8 год. ^/^^Лй^ЧУЛ^^.

Резистентність. Ві­руси грипу малостійкі

в навколишньому се- Мал. 43. Схематична будова віріону вірусу

редовищі. За кімнатної грипу А

температури вони гинуть через декілька годин, чутливі до висушу­вання, ультрафіолетового опромінювання, високої температури (за 65 °С гинуть через 5—10 хв), легко знезаражуються дезінфекційни­ми засобами (ефіром, кислотами і лугами).

Антигенна структура. Розрізняють три типи вірусів грипу: А, В і С. Крім того, віруси грипу типів А і В мають декілька сероваріантів. Антигенні варіанти вірусу грипу А зумовлені поверхневими гліко-протеїдами (гемаглютиніном і нейрамінідазою). У вірусів типу А ві­домо 13 сероваріантів гемаглютинінів (від Н₁ до Н₁₃) і 10 варіантів нейрамінідази (від до ЬГ₁₀). Розрізняють два шляхи зміни анти­генної структури: антигенний дрейф і антигенний шифт.

Антигенний дрейф зумовлений точковими мутаціями, що при­зводять до зміни молекул Н і N. Цей процес не спричинює значних змін їх антигенної структури, але знижує специфічність антитіл, що циркулюють у популяції. Це призводить до виникнення епіде­мічного спалаху грипу.

Антигенний шифт зумовлений генетичними рекомбінаціями між окремими штамами вірусу грипу А, можливо, навіть між шта­мами вірусів грипу людей і тварин, унаслідок чого з'являється но­вий антигенний варіант. У вірусу типу В процес антигенного дрейфу виражений слабко, зазвичай він зумовлює локальні спалахи грипу й епідемії. Пандемій не спричинює. За клінічними ознаками захворю­вання на грип В схоже на грип А. Для вірусу типу С не властива така мінливість, як для вірусу типу А. Він зумовлює спорадичні випадки захворювання. Клінічні ознаки хвороби такі, як за помірної форми захворювання на грип типу А.

Особливості епідеміології. Джерелом інфекції є людина (хвора або носій). Пік захворюваності припадає на грудень і січень (най­більш холодну пору року). Інфікована людина стає заразною за 24 год до прояву основних симптомів і епідемічно небезпечна ще протягом 48 год після зникнення симптомів хвороби. Основний ме­ханізм передачі — повітряно-краплинний (під час кашлю, чхання), найбільший ризик зараження створюється у місцях скупчення лю­дей (школа, дитячий садок, пасажирський транспорт, місця масо­вих видовищ тощо). Вважають, що грип у людей спричинюють ві­руси грипу, які містять гемаглютинін 1—3, а нейрамінідазу 1—2, тобто людські сероваріанти можуть мати формулу: Н₁ (Н₀ г^),

н₂м₂ін₃м₂.

У травні 1997 року був зареєстрований перший випадок захво­рювання людини пташиним грипом, спричиненим вірусом типу Н,.!^ (Гонконг), захворювання закінчилося летально. У грудні 1997 року на пташиний грип захворіли 18 людей (захворювання спричи­нив цей самий тип вірусу), з яких п'ятеро померло. Після ліквіда­ції джерела інфекції (за 2 доби було знищено 1,5 млн голів свійської птиці) спалах було припинено. З 2003 року спалахи пташиного гри­пу реєструються повсюдно.

Міжнародні центри з вивчення циркуляції збудника грипу роз­міщені у містах Атланта (США), Лондоні (Велика Британія), Токіо (Японія) і Мельбурні (Австралія).

Особливості патогенезу і клінічної картини. Інкубаційний період короткий — 1—2 доби. Вірус адгезується і проникає у клітини епі­телію верхніх дихальних шляхів (переважно трахеї), де він репро­дукується і руйнує інфіковані клітини, що клінічно проявляється сухим болючим кашлем. Потім вірус проникає у кров — розвиваєть­ся вірусемія. Розмноження вірусу у клітинах ендотелію капілярів призводить до підвищення проникності їх стінок. У тяжких ви­падках утворюються великі геморагії в легенях, міокарді й інших внутрішніх органах, інколи розвивається набряк легень, мозку, що призводить до летального наслідку. Продукти розпаду клітин про­никають у кров, спричинюють сильну інтоксикацію і підвищен­ня температури тіла до 38—39 °С. Період гарячки триває 3—5 діб і супроводжується болем у м'язах, нежитем, загальною слабкістю, кашлем, головним болем. Вірус грипу А нейротропний, тому, осо­бливо у дітей, можливі неврологічні симптоми (судоми, затьмарен­ня свідомості). Крім того, віруси грипу пригнічують кровотворення, імунну систему, що призводить до імунодефіциту. Наявність пере-хреснореагуючих антигенів (хоч і дуже рідко) зумовлює автоімунну реакцію проти гангліонарних нейронів. Все це призводить до роз­витку вторинних інфекцій за рахунок бактеріальної автомікрофло-ри. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія. Здебільшого її спричинюють стрептококи групи В. Грип також сприяє загострен­ню хронічних захворювань (туберкульозу, бронхітів).

Імунітет. Постінфекційний імунітет досить напружений і трива­лий, але має типоспецифічний характер. Головну роль у формуванні набутого імунітету відіграють секреторні імуноглобуліни А і вірус-нейтралізуючі антитіла, які блокують гемаглютинін і нейрамініда-зу. Найбільш сприйнятливими є діти і люди похилого віку. Менша сприйнятливість у інших вікових груп населення пояснюється на­явністю Т- і В-лімфоцитів імунної пам'яті до штамів вірусу, які ра­ніше циркулювали серед людей. Особливо тяжкий перебіг пташино­го грипу пояснюють відсутністю проти нього імунітету.

Мікробіологічна діагностика. Клінічно грип розпізнати важко, через те що симптомокомплекс нагадує ГРВІ, спричинену іншими респіраторними вірусами. Для мікробіологічної діагностики відби­рають змив із носоглотки, виділення з носу, мокротиння. Для дослі­дження використовують декілька методів.

Експрес-діагностику проводять шляхом імунофлуоресцентної мікроскопії мазків із носа і носоглотки. В уражених клітинах вірус у перші 3 дні міститься в цитоплазмі.

Вірусологічний метод ґрунтується на зараженні курячих ембрі­онів або культур клітин. Метод більш ефективний у перші дні хво­роби. Для індикації вірусів алантоїсну рідину заражених курячих ембріонів або культуральну рідину досліджують на наявність фено­мену гемаглютинації в РГА з еритроцитами курей, морських свинок або людей з І (0) групою крові. Ідентифікують вірус у РГГА з діагнос­тичними сироватками.

Серологічний метод: РГГА ставлять у парних сироватках з інтер­валом 8—14 діб. Підтвердженням є збільшення титру антитіл біль­ше ніж у 4 рази під час порівняння зразків сироватки, отриманої у період гострої фази хвороби і через 2—3 тиж у період реконвалес­ценції. Крім РГГА використовують також РЗК, ІФА, РПГА.

Профілактика. Використовують методи пасивної й активної імунопрофілактики. Для пасивної імунізації застосовують гомоло­гічний протигрипозний імуноглобулін, отриманий із крові донорів, імунізованих грипозними вакцинами. Для активної імунізації роз­роблені живі й інактивовані вакцини. Серед інактивованих є вірі-онні (виготовлені з високоочищених культур вірусів, вирощених in vitro), субодиничні (виготовлені з очищених поверхневих антигенів вірусу — гемаглютиніну та нейрамінідази) і субвіріонні (розщепле­ні, виготовлені з віріонних методом оброблення детергентами). В Україні зареєстровані і використовуються субодинична вакцина "Інфлувак" (містить Н і N), призначається дітям з 6-місячного віку до 12 років і людям похилого віку, а також субвіріонні "Флюарикс" і "Ваксигрип", які містять антигени двох типів вірусу грипу А і один тип вірусу грипу В. їх штамовий склад змінюють щороку відповід­но до прогнозу (який штам вірусу спричинить епідемічний спалах інфекції).

Лікування. Здебільшого проводять симптоматичне лікування та застосовують імуномодулятори. Препарати амантадину (реманта-дин) використовують для лікування і профілактики грипу.