Лекція №8
Тема: Принципи психологічного консультування в школі. Пошук клієнтів.
План
Основні принципи психологічного консультування в школі.
Пошук клієнтів.
Збір попередньої соціально-психологічної інформації про клієнта.
Література:
Елезаров А.Н. Введение в психологическое консультирование.
Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. М.: Академический проект, 1999. — 240 с.
Мельник Ю., Клім С. Енергія тренінгу. – К.: Главник, 2008. – 144 с.
Меновщиков В. Ю. Психологическое консультирование: работа с кризисными и проблемными ситуациями. — 2-е изд., стер. — М.: Смысл, 2005. - 182 с.
Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования.
Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учеб. Для студ. педвузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 394 с.
Самоукина Н. Практический психолог в школе: лекции, консультирование, тренинги. М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.
Сорочинська В.Є. Організація роботи соціального педагога: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2011. – 198 с.
Справочник социального педагога: 5-11 классы /Авт.-сост. Т.А.Шишковец. - 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ВАКО, 2007. – 336 с.
Шакурова М.В. Методика и технология социального педагога: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 272 с.
Основні принципи психологічного консультування в школі.
Психологічне консультування - це спеціально організована бесіда психолога з клієнтом для роз'яснення окремого питання, аналізу проблеми і вироблення порад або рекомендацій щодо їх вирішення або регулювання. Крім інформаційних цілей, на консультації можуть також реалізовуватися психокорекційні та психотерапевтичні цілі: нейтралізація болісно-напруженого стану клієнта, заспокоєння, корекції дефектів психічного розвитку у дітей та ін.
Консультації проводяться з обмеженим числом осіб, пов'язаних між собою професійно-службовими взаємовідносинами (адміністрацією та вчителями, вчителями і учнями), а також відносинами сімейного характеру (батьків і дітей). Консультація відноситься до методів індивідуальної психологічної роботи.
Консультування займає в роботі шкільного психолога значне місце. Досить часто данну форму роботи в школі психолог обирає в якості основної. Це відбувається в силу певних причин.
Організація в школі групових форм психологічної роботи досить трудомістка, і психологу доводиться докласти чимало сил, щоб скомпонувати групи. Вчителі після уроків, як правило втомлені, поспішають додому або хочуть зайнятися домашньою частиною своїй роботи (перевіркою зошитів, складанням планів уроків на наступний день). Якщо постаратися виділити менш завантажений робочій день, то й тут можуть виникнути складнощі, оскільки робочі графіки вчителів, як правило, не збігаються.
Подібні труднощі виникають і з учнями, якщо психолог має намір організувати з ними групові заняття. Після уроків діти стомлені й потребують повноцінного відпочинку. Не завжди доцільно також забирати дітей з уроків, оскільки вони можуть відставати з даного шкільного предмета.
Групова робота з батьками часто буває ускладнена різними причинами: їх перевантаженістю на основній роботі, втомою, нерегулярним відвідуванням школи.
Перераховані організаційні складнощі в школі знижаються, якщо психолог займається переважно консультативною роботою. Крім цього, в ході індивідуальної консультації психолог має можливості персоніфікованого глибинного спілкування з вчителем, учнем або батьком, застосування індивідуалізованих засобів психолого-педагогічного впливу з урахуванням особистої історії свого клієнта, його індивідуально-психологічних особливостей і конкретної проблемної ситуації, в якій він знаходиться.
Основні принципи психологічного консультування в школі:
1) Принцип конфіденційності. Психологічне консультування в школі відрізняється від аналогічного у незалежному відносно школи психологічному центрі насамперед становищем психолога і його клієнтів у структурі шкільних відносин: психолог включений у педагогічний колектив, вчителі добре знають один одного, батьки та школярі спілкуються між собою. У зв'язку з цим психолог повинен бути значно вимогливим до самого себе та обережним у плані «витоку інформації». Інтимно-особистісні подробиці, які обговорюються ним і його клієнтами на консультації, повинні залишені тільки між ними. Неприпустимо обговорення проблем своїх клієнтів із ким-небудь з працівників школи – представниками шкільної адміністрації або вчителем, а також з кимось із батьків або учнів.
Вчителі, батьки та школярі будуть приходити на консультації до психолога тільки тоді, коли в них є впевненість в конфіденційності розмови. Якщо психолог дозволить собі порушити принцип нерозголошення, цей факт відразу стане предметом загального обговорення в школі, і кількість охочих проконсультуватися значно зменшиться або вони взагалі зникнуть.
Особливо важливо дотримуватися конфіденційності, консультуючи підлітків і старшокласників, оскільки порушення даного принципу вони оцінюють як моральну зраду, і авторитет психолога серед підлітків, юнаків та дівчат може стрімко впасти.
Консультація - це діалог психолога і клієнта. Найбільш ефективна консультація, організована у формі діалогу. При цьому діалог слід розуміти не тільки як зовні виражена рівність позицій психолога і клієнта: вони сидять навпроти один одного і ведуть інтелігентну, спокійну бесіду - клієнт розповідає свою ситуацію і питає у психолога пораду, психолог вислуховує і дає пораду.
Набагато цінніший внутрішній зміст бесіди психолога і клієнта, побудованої за принципом діалогу. Внутрішній діалог психолога і клієнта будується на визнанні їх спільної свободи самовираження та самовизначення і, як наслідок цього визнання, двосторонньому прийнятті особистісної свободи кожного.
У чому ж виражається така «подвійність свободи» психолога і клієнта в ході психологічного консультування? По-перше, у прийнятті психологом того факту, що вільними у самовизначенні можуть бути обидва учасники консультації: і сам психолог, і його клієнт. Останній може бути відкритий для бесіди, але може бути і закритий (психологічним захистом, програванням компенсаторної ролі, придумуванням неіснуючих фактів та інш.). Психолог, у свою чергу, також може бути готовий або не готовий до діалогу (проектувати свої особисті труднощі на проблеми клієнта, мати недостатність професійного досвіду, погано себе почувати і т.п.).
Отже, з одного боку, не потрібно тиснути на клієнта, вимагаючи, щоб він обов'язково вступив у діалог. З іншого - психолог адекватно оцінює і самого себе, свою власну психологічну готовність до діалогу і розвиває в собі діалогічні здібності.
По-друге, виявляти комунікативну та поведінкову активність у діалозі можуть і психолог, і його клієнт. Активність психолога полягає в тому, що він психологічно відкривається перед клієнтом (знімає свої власні психологічні захисти, прагне до якомога більш природньої, а не награно-рольової поведінці). Психолог може бути також активним у ході бесіди: задавати питання, створювати допустимі комунікативні провокації, заперечувати або погоджуватися, захоплюватися чи обурюватися. Психолог може і просто вислухати клієнта, промовчати, покивати головою, повторюючи: «Я вас не розумію ...». У будь-якому випадку він вільний обирати ту форму активності, яка відповідає проблемі, характеру клієнта, своєму настрою, ситуації консультування.
Активним може виступати і сам клієнт: він оцінює свою ситуацію і самого себе, розмірковує над своєю проблемою, певним чином відноситься до психолога (наприклад, довіряє його професійній компетентності або не довіряє). Він має можливість або багато говорити на консультації, або гірко мовчати і плакати.
По-третє, важливо відзначити, що результат консультації - це «сума» двосторонньої відповідальності психолога і клієнта. З боку психолога ця відповідальність вимірюється його професійними знаннями, досвідом та серйозністю ставлення до психологічної консультації. У свою чергу, клієнт також відповідальний за результат консультації, що виражається в його готовності докласти певних зусиль з вирішення або регулювання своєї власної проблемної ситуації.
2) Принцип нейтральності та відкритості. Готуючись до запланованої консультації і збираючи в школі соціально-психологічну інформацію про свого клієнта, психолог повинен виробити в собі нейтральне і відкрите ставлення до нього.
Необхідність вироблення такого ставлення до клієнта (або клієнтів) викликана тим, що на консультації психолог повинен зрозуміти, прийняти і відчути позиції всіх учасників життєвої драми чи професійної проблемної ситуації, але при цьому не ставати для одних караючим суддею, а для інших захисником. Треба, щоб учасники консультації (вчителі, батьки та школярі) зуміли самі вирішити труднощі, що викають, домовитися між собою, зрозуміти один одного. Психолог тут - нейтральний порадник і «організатор» загального руху до позитиву у відносинах між людьми.
Підтримування в собі стану відкритості важливо ще й тому, що психолог зазвичай радить або дає рекомендації своєму клієнтові в ході консультації, але це відбувається тільки в кінці консультаційного процесу, але не на його початку. При цьому порада та рекомендації як би «виростають» і формуються в ході консультації, і в цьому формуванні одночасно приймають участь і психолог, і клієнт. Порада та рекомендації - це результат зусиль як психолога, так і його клієнта, результат їх діалогу, їх двосторонньої вільної активності на консультації.
3) Принцип персоніфікованості. Форма консультаційної бесіди, її тривалість, манера психолога вести бесіду, розроблені в ході останньої поради та рекомендації - всі ці складові психологічної консультації в значній мірі залежать від клієнта. Консультативний процес повинен бути максимально наближений до клієнта і обернений, спрямований на вирішення його проблеми. Отже, центр консультаційної бесіди складають клієнт і його проблема.
Якщо психолог спілкується з підлітком, бесіда має свої специфічні особливості, якщо ж перед психологом в якості клієнта виступає один з батьків, бесіда проводитися в іншій формі.
4) Принцип професійної наполегливості. Психолог в школі стикається з різними ситуаціями організації консультацій. У цілому це ситуації двох типів: буває, що клієнт приходить на консультацію не самостійно, його хтось приводить (вчитель або батько, наприклад, учня чи свою дитину). Тоді школяр може спочатку пасивно ставитися до консультації.
В інших випадках клієнти звертаються за консультацією самостійно (представники шкільної адміністрації, вчителі, батьки, підлітки і старші школярі). При цьому одні клієнти, які висловили бажання отримати консультацію психолога, вже готові до бесіди. Інші ж, після прохання про консультацію, протягом якогось часу не приходять і більш того - при нагадуванні психологом про майбутню консультацію іноді відмовляються від неї.
Як психолог повинен вести себе в подібних випадках? Наполягати на зустрічі? Відмовитися від неї?
Для прийняття того чи іншого рішення психолог повинен проаналізувати умови ситуації, що склалася. Провідним принципом слід вважати положення про те, що клієнт сам має бути внутрішньо готовий до бесіди з психологом. Тому небажано наполягати на консультації, якщо клієнт наполегливо відмовляється.
Однак якщо психолог після збору попередньої соціально-психологічної інформації про клієнта прийшов до висновку про необхідність проведення консультації, він не тільки може, а повинен наполягати на ній. У цих випадках психолог може викликати клієнта на консультацію, користуючись своїми правами. Така наполеглива поведінка психолога виправдана в ситуаціях, наприклад, якщо в сім'ї до дитини застосовуються суворі фізичні дії (необхідно викликати батьків) або якщо у дитини спостерігаються стійкі невротичні реакції (необхідно викликати батьків або вчителя). Психолог може наполягати на обов'язковій консультації і в тому разі, якщо після проведення діагностичного обстеження в учня виявлені спеціальні здібності, про які не знають в сім'ї школяра (виклик батьків). Психолог також повинен провести обов'язкову консультацію, якщо життєва ситуація, в якій знаходиться школяр, стає для нього небезпечною та загрозливою: асоціальна компанія, несприятливі сімейні відносини, суб'єктивно-негативне ставлення вчителя до учня (виклик батьків, вчителя, представника шкільної адміністрації).