ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

СЕМІНАР 22. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ І ВИНИКНЕННЯ ПЕРШИХ КОЛОНІАЛЬНИХ ІМПЕРІЙ.

1. Географічні уявлення європейців наприкінці ХV століття.

2. Напрямки і завдання експедицій Христофора Колумба.

3. Методи колоніального підкорення іспанцями нових зе­мель.

4. Відкриття Васко да Гамою морського шляху до Індії.

5. Складання колоніальних імперій і початок колоніаль­ного соперництва європейських країн.

Джерела

1. Записки солдата Берналя Диаса / Публ. и пер. Д. Н. Егоро­ва. Л., 1924. Ч. 1; Л., 1925. Ч. 2.

2. История средних веков: Хрестоматия / Сост. В. Е. Степанова, А. Я. Шевеленко. М., 1988. Ч. 2 (XV-XVII века).

3. Лас-Касас Бартоломе де. История Индий. Л., 1968.

4. Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, доку­менты. М., 1961.

5. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Н. П. Грацианского и С. Д. Сказкина. М., 1950. Т. III.

6. Хроника открытия Америки. 500 лет. Антология. М., 1998.

Література

1. Григулевич И. Р. Крест и меч. М., 1977.

2. Гуляев В. И. По следам конкистадоров. М., 1976.

3. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры. История географических идей. М., 1988.

4. Ланге П. В. Великий скиталец. Жизнь Христофора Ко­лумба. М., 1984.

5. Магидович И. П., Магидович В. И. Очерки по истории географических открытий: В 5 т. 3-е изд. М., 1983. Т. 2: Великие географические открытия (конец XV — середина XVII в.).

6. Свет Я. М. Колумб. М., 1973.

7. Тарле Е. В. Очерки истории колониальной политики за­падноевропейских государств (конец XV — начало XIX в.). М.; Л., 1965.

8. Три каравеллы на горизонте. К 500-летию открытия Америки. М., 1991.

9. Xарт Г. Морской путь в Индию. Рассказ о плаваниях и под­вигах португальских мореходов... М., 1959.

10. Яброва М. М. Очерки колониальной экспансии Англии в эпоху первоначального накопления. Саратов, 1966.

Методичні рекомендації

Епоха Великих географічних відкриттів і перших колоніальних завоювань починається в Західній Європі з XV в. Перш ніж розглядати конкретні подорожі та етапи географічних відкриттів, бажано познайомитися з існуючими на той час в Європі географічними уявленнями. Для цього в практикумі приводиться уривок з листа, професора космографії Паоло Тосканеллі, адресованого Фернандо Мартінесу, придворному португальського короля Альфонса V (документ 1). Документ показує, як ідеї Тосканеллі сприяли пошукам західного шляху в Індію. Важлив подивитися, як відбилися в листі уявлення європейців про багатства країн Сходу.

Відомості Тосканеллі про це можна порівняти з переліком тих товарів, які обіцяв доставити зі своєї першої подорожі Христофор Колумб. Зазначений перелік можна знайти в угоді, укладеній між іспанськими королями Фердинандом і Ізабеллою і Христофором Колумбом у квітні 1492 р. Капітуляція в Санта-Фе (документ 2). Документ знайомить з основними принципами та цілями іспанської колоніальної політики.

Надзвичайно важливим у досліджуваній темі є Тордесільяський договір 1494 р. (документ 3). Документ офіційно закріплював за Іспанією і Португалією монопольне право на захоплення і пограбування всіх земель, що лежать поза європейським континентом. Необхідно відзначити, що колоніальна боротьба почалася ще до укладення Тордесільяського договору, а його укладення стало офіційним початком колоніальних загарбань європейських країн і колоніального поділу світу.

Аналізуючи документ 4 – про експедиції Васко да Гами, важливо пам'ятати, що об'єктом підкорення португальцями став густонаселений і високорозвинений регіон Азії.

Питання про те, чи знав Колумб, що він відкрив новий материк, до цих пір залишається спірним. Деяку інформацію з цього питання можна отримати із заповіту Колумба, складеного у травні 1506 (документ 5).

Ряд матеріалів, наведених у практикумі, характеризує поведінку європейців на відкритих землях. Почати ррзгляд цього питання можна з аналізу Рекеремьенто - документа про «добровільне» визнання індіанцями влади іспанського короля, складеного іспанськими юристами близько 1508 р. (документ 6). При коментуванні тексту джерела потрібно зазначити, що документ зачитувався індіанцям іспанською мовою, тому вони не розуміли змісту тих вимог, які зобов’язані були виконувати.

Методи колоніального підпорядкування і пограбування можна осмислити на прикладі фрагментів з декількох наративних джерел – опису домініканського ченця і гуманіста Бартоломе де Лас-Касаса (1474-1566) завоювання Нового Світу «Історія Індій» (документ 7), записок учасника завойовницької експедиції Кортеса (1519-1521) солдата Берналя Діаса (документ 8) та «Історії відкриття і завоювання Перу» Августина Сарате (документ 9).

I. Направление и цели экспедиции христофора колумба

1. Из "письма" космографа Тосканелли Фернандо Мартинесу, придворному короля Альфонса V Португальского (15 июня 1474 года)

Христофор Колумб (1451[?]—1506), переселив­шись из Генуи, откуда он был родом, в Португалию, по-ви­димому, около 1476 г., усиленно занимался вопросом о мор­ском пути в Индию через западный (Атлантический) океан. Существует легенда, что друг Колумба Мартинес, приближен­ный короля португальского Альфонса V, заинтересовал этим проектом короля, и тот поручил Мартинесу запросить извест­ного флорентийского астронома и космографа Паоло Тосканел­ли о возможности такого пути. Несмотря на то, что приво­димый ниже "ответ Тосканелли" представляет собой, вероят­нее всего, фальшивку, он тем не менее хорошо передает гео­графические представления XV—XVI вв.

Всемилостивейший король¹ желает, чтобы я изложил этот предмет или, скорее, наглядно уяснил его, так что­бы даже лица мало образованные могли узнать и понять лот путь. Хотя я хорошо знаю, что существование тако­го пути может быть доказано на основании шарообразной формы земли, тем не менее, чтобы сделать вопрос более ясным и облегчить предприятие, я решился изобразить до­рогу на мореходной карте. Поэтому отправляю его вели­честву начертанную мной собственноручно карту, на ко­торой изображены ваши берега и острова, откуда вы дол­жны начать плавание непрерывно к западу, и места, куда вы приплывете, и насколько далеко вы должны держать­ся от полюса или от экватора, и какое пространство или сколько миль вы должны проплыть, чтобы достичь мест, где в наибольшем изобилии имеются всякого рода пряно­сти и драгоценные камни. Не удивляйтесь, что я называю западом страны, где растут пряности, тогда как их обыкновенно называют востоком, потому что люди, плывущие постоянно к западу, достигают этих стран плаванием по другой стороне земного шара... Я поместил на карте раз­личные места, куда вы можете приплыть, для сведения мореплавателей на тот случай, если благодаря ветру или какой-нибудь иной случайности они пристанут к какому-нибудь месту, куда не собирались приставать, — частью же затем, чтобы они могли доказать жителям тех мест, что они имеют некоторые сведения об их стране, что, конеч­но, будет небесполезно. Рассказывают, что на тех остро­вах нет жителей, исключая купцов, потому что количество мореплавателей с их товарами столь велико, что во всем свете не найдется их столько, сколько в одном замечатель­ном порту, называемом Зайтоном. Рассказывают, что в этом порту ежегодно разгружаются сто больших кораблей, на которых привозят пряности. Эта страна густо населена и очень богата, там много провинций, королевств и мно­голюдных городов, находящихся под властью одного госу­даря, именуемого Великим ханом, т. е. царем царей, живущих по большей части в провинции Китае. Его пред­шественники 200 лет назад хотели вступить в союз с хри­стианским миром. Они посылали к нам просить ученых богословов, чтобы получить от них просвещение². Но по­сланные, встретив по дороге препятствие, вернулись. Даже во времена Евгения³ к нему пришел оттуда один че­ловек и говорил относительно их большого расположения к христианам. И я долго разговаривал с ним о многих предметах, об их огромных царских дворцах, о замечатель­ной длине и ширине их рек, так что на одной реке стоит до 200 городов с мраморными мостами, очень длинными, широкими и украшенными колоннами. Страну эту лати­нянам стоит поискать не только потому, что оттуда мож­но добыть великие сокровища — золото, серебро и всякого рода драгоценные камни и пряности, но и ради ее ученых людей, философов и искусных астрологов, а также ради того, чтобы узнать, каким образом управляется столь могущественная и блестящая страна и как они ведут свои вой­ны. Таков мой ответ на требование его королевского величества, насколько позволили мне краткий срок и мои занятия. И в будущем же я готов отвечать его величеству, когда он пожелает. Флоренция, 15 июня 1474 г.