Глава 184
Тут описується царство Гозурат (Гуджарат)
Гозурат також велике царство; живуть тут язичники, у них свій цар і своя мова; данини вони нікому не платять. Царство це на заході. Полярну зорю тут видно ще краще, з’являється вона немов би на висоті шести ліктів.
Тутешні морські розбійники найзліші у світі. Чинять вони ось яку мерзенність: як захоплять купців, так починають поїти їх морською водою з тамариндами (17), від чого купців сильно проносить і зовсім спорожнюється живіт; а розбійники збирають виверження й роздивляються, чи нема там перлин або якого коштовного каміння. Вони розповідають, що коли купці потрапляють до полону, то ковтають перлини й коштовне каміння, аби розбійники їх не відшукали, і саме тому злодії і поять купців тим питвом, від чого в купців буває ця хворість.
Багато в них перцю, імбиру й індиго. І бавовнику також багато, а бавовняні дерева тут великі: є двадцятирічні, а заввишки 6 кроків. Зі старих дерев бавовник не такий гарний для пряжі, виробляють з нього ковдри. Бавовник гарний для пряжі з молодих дерев до дванадцяти років, а з дванадцяти- до двадцятирічних він не такий гарний, як з молодих. Багато шкур тут вичиняють, овечок, буйволів, диких биків, єдинорога й усіляких інших тварин. Багато тут вичиняють; чимало суден щорічно навантажують ними й вивозять їх в Аравію та в інші країни: у різні царства й країни йдуть звідси шкіри. Вичиняють тут багато чудових підстилок із червоної шкіри з птахами й звірами; дуже тонко вишивають їх золотими й срібними нитками. На вигляд вони чудові; сарацини сплять на цих шкіряних підстилках, і спати на них приємно. Виробляють ще тут чудові подушки, шиті золотом; кожна коштує 6 срібних марок, а деякі підстилки коштують по 10 срібних марок...
Глава 185
Тут описується царство Тана (Концам)
Тана велике царство на заході; дуже велике й гарне. Місцевий цар нікому данини не платить; живуть тут ідолопоклонники, і мова у них своя, особлива. Перцю й інших прянощів тут не водиться. Родить тут багато ладану, але не білого, а коричневого. Торгівля тут велика; багато суден і купців сюди приходять; вивозять звідси різні шкіри місцевої вичинки, дуже красиві й добротні, багато гарного бокарану та банбасину18. А купці привозять на суднах золото, срібло, мідь та інші товари, потрібні в цьому царстві, а звідти везуть тільки те, від чого чекають прибутку й вигоди.
Одне тут погано — багато розбійників звідси виходить; їздять вони морем, і купцям великі збитки від них. І діється це, скажу вам, за волею царя; у нього з розбійниками умова: усіх захоплених коней повинні вони йому віддавати; а коней захоплюють вони часто.
...по всій Індії великий торг кіньми; багато їх сюди привозять на продаж, і мало суден без коней іде сюди; саме тому й умовився цар з розбійниками, щоб усіх захоплених коней віддавали йому, а золото, срібло й коштовне каміння залишали собі.
Неправедна й погана та справа...
Глава 186
Тут описується царство Канбаот (Камбей)
Канбаот велике царство на заході. Тут і свій цар, і своя мова, і данини тут нікому не платять. Живуть тут ідолопоклонники. Полярну зорю звідси видно краще; чим далі на захід, тим краще її видно. Торгівля тут велика; гарного індиго — багато. Бо карану й банбасину також багато; звідси розвозять їх різними країнами й царствами. Багато торгують тут вичиненими шкірами; вичиняють їх туг чимало й так само гарно, як і в інших країнах. Багато тут і інших товарів... Безліч суден з товарами приходить сюди, більш за все привозять золото, срібло й мідь... Розбійників тут немає; народ — торговий і ремісничий; добрі люди...
