Глава 182

Тут описується царство Є лі (Елі)

У трьохстах милях на захід від Комарі (Коморін) цар­ство Єлі, тут є цар. Живуть тут ідолопоклонники та да­нини нікому не платять. У них своя мова... Пристані в цьому царстві немає, але є велика ріка, на якій багато чудових заводей. Перець, імбир та інші прянощі тут бага­то родять. Цар дуже багатий, а війська в нього небагато: напасти на нього нелегко; з військом сюди не пройдеш, зла не зробиш, тому він нікого не боїться.

...якщо трапиться, що біля їхніх заводей з’явиться суд­но й не сюди воно йшло, так вони його захоплюють, товари всі забирають і кажуть: «Ішов ти в інше місце, проте Бог послав тебе до мене, саме тому й беру все твоє». Забирають усе на судні, усе вважають своїм і гріха в цьому не вбачають. Трапляється це всюди в цій частині Індії. Якщо від негоди судно закине туди, куди воно не йшло, його захоплюють, усі товари забирають, та ще й кажуть: «Ішли ви в інше місце, та моє щастя пригнало вас сюди, а тому все, що у вас, я собі візьму».

З Мангі (Манзі) та з інших країн судна приходять улітку, навантажуються за чотири чи вісім днів і якомога швидше звідси відходять; пристані тут немає; залишатися тут небезпечно; рейд та піщані обмілини, а пристані не­

має. Судна з Мангі не такі, як інші: рейдів не бояться, везуть вони із собою великі дерев’яні якорі та на них стоять за будь-якої негоди.

Є тут леви й інші дикі звірі та багато всякої дичини...

Глава 183

Тут описується царство Мелібар (Малабар)

Мелібар велике царство на заході. Тут і свій цар, і своя мова. Живуть тут ідолопоклонники, данини нікому не платять. Полярну зорю тут видно; з'являється вона над водою немов би на висоті двох ліктів.

З області Мелібар, та ще з іншої, що поряд зветься Гузуратом (Гуджарат), щороку більше ста суден виходять інші судна захоплювати та купців грабувати. Великі вони розбійники на морі; і жінок, і дітей беруть із собою; ціле літо в плаванні; купцям вони багато збитків завдають. Деякі з цих суден відокремлюються від інших, плавають і там, і сям, вичікують і виглядають купецькі судна й усі­лякі паскудства чинять. Зберуться немов загін; один від іншого стане милях у п'яти; і так розташується суден до двадцяти, миль на сто займуть море, і як помітять судно з товарами, запалюють вогні й подають один одному зна­ки; і тому жодному судну тут не пройти, усяке пере­хоплять.

Купці знають розбійницькі звичаї, знають, що мають їх перестріти; споряджаються та готуються добре й не бояться зустріти розбійників; захищаються хоробро й роз­бійникам шкоду завдають, а все ж ті деякі судна захоплю­ють. А захоплять розбійники якесь судно з товарами, забирають товари, а людям зла не чинять. «Ідіть, — ка­жуть їм, — добувати інше майно; може, і його нам віддасте!»

Багато тут перцю, імбиру, кориці та усіляких інших прянощів; і турбіт¹⁴, і індійські (кокосові) горіхи тут є. Є в них бокара (15), найтонший та найкращий у світі. Різних коштовних товарів у них багато.

Купці з інших країн привозять сюди й купують тут ось що: привозять вони на суднах мідь; нею вони завантажу­ють свої судна; привозять золоті тканини та шовкові, сандал¹⁶, золото, срібло, гвоздику й такі прянощі, яких тут немає, і все це вимінюють на місцеві товари. З багатьох країн приходять судна і з великої області Мангі, звідси везуть товари різними країнами, а потім і в Александрію...