Глава 179

Тут описується знатне місто Каїл (Каял)

Каїл місто велике й знатне; належить воно Асчіару (Асадія-дева, Сур’я-дева?), старшому з п’яти братів-царів; тут пристанище для всіх суден, що приходять із заходу, із Курмоза (Ормуз), Кіша (Кейс), Адена та Аравії з това­рами й кіньми; приходять сюди купці, бо є тут товарам добрий збут; ще приходять сюди купці з різних країн купувати товари, коней та інше. Тутешній цар дуже ба­гатий й чимало коштовних каменів носить на собі.

Живе він чесно й царством править справедливо. Куп­ців, які приходять сюди з іноземних країн, він не ображає та поводиться з ними справедливо; саме тому, скажу вам, ідуть сюди купці з бажанням; добрий цар поводиться з ними шанобливо, а прибуток й вигода їм тут велика. У місцевого царя більше трьохсот жінок; а тут у кого дружин багато, того й поважають сильно...

Глава 180

Тут описується царство Коїллон (Куїлон, сучасний Коллам)

Царство Коїлум (розташоване) у п’ятистах милях на південний захід від Маабара (Коромандельського берега). Живуть тут ідолопоклонники, але є й християни й жиди. Мова в них своя власна. Цар данини нікому не платить... Водиться тут чудове бразильське дерево й багато перцю; збирають його в травні, червні та липні; перцеві дерева саджають, їх поливають, і вони домашні. Гарного індиго в них багато; добувають його з трави (13); збирають, кладуть у велику посудину, наливають туди воду й залишають так, доки трава не розвариться; а потім виставляють на сонце; а сонце палить, кип’ятить воду та згущує, і виходить індиго, яким ви його знаєте. Тут, скажу вам, дуже спекотно; сонце палить так, що ледь-ледь витримуєш; опустиш яйце в річку, не встигнеш відійти, воно зварилося.

Приходять сюди купці на власних суднах з Мангі (Ман-зі), з Аравії, з Леванту; торгують тут тим, що зі своїх країн привезли, а місцеві товари вивозять на своїх суднах.

Різних звірів тут багато; на звірів інших країн вони не схожі. Водяться тут зовсім чорні леви (пантери) без будь-яких плям; є тут різні папуги; є й немов сніг білі, з червоними ніжками та з червоним дзьобом; є також чер­воні й білі папуги, найкрасивіші у світі. Є тут і дуже маленькі, також дуже красиві. Водяться тут павичі; вони більші, і красивіші від наших, і на вигляд зовсім інші. І кури в них не такі, як у нас. І що ще вам сказати? Усе в них не так, як у нас; усе краще й красивіше. І плоди їхні не схожі на наші, і звірі, і птахи, від великої тутешньої спеки. Із злаків у них лише рис. Вино вони виробляють із цукру, напої гарні; п’яніє від них людина швидше, ніж від виноградних. Всіляких харчів, усього, що потрібно дія життя, у них багато, і все дешеве. А з хліба в них рис.

Чоловіки й жінки чорні, ходять голяка, лише трохи вкриваються красивими тканинами. Ніяке сластолюб­ство, ніяку плотську хіть гріхом не вважають. Одружують­ся вони ось як: за дружин беруть двоюрідних сестер; одружуються і з батьковою дружиною, коли той помре, і з братовою. По всій Індії такий звичай...

Глава 181

Тут описується місто Комарі (Комо­рі")

Комарі — індійська країна; Полярної зорі тут зовсім не видно; починаючи від острова Ява й досюди, ми її не бачили, а як вийдеш звідси в море за ЗО миль, то по­бачиш її; здіймається вона над водою на лікоть. Країна ця дика, не впорядкована. Усіляких звірів тут багато, особливо мавп; а виглядом вони тут на людей схожі. ...багато тут левів, леопардів, ведмедів...