Глава 175

Тут описується царство Мосул (Телінгана)

На тисячу миль північніше від Менебара (Маабар) — царство Мутфілі (Мотупалле); править тут мудра цариця. 40 років тому помер цар, її чоловік, і тому, що вона чоловіка сильно кохала й усіх благ йому бажала, то й оголосила, що Бог не бажає, щоб вона заміж виходила, бо той, кого вона більше від себе любила, помер. Саме тому вона й не виходила заміж. Усі ці 40 років правила цариця мудро, чесно й справедливо; саме так правив її чоловік. Ніколи жодного царя й жодної цариці не лю­били так, як її.

Живуть тут ідолопоклонники й данину нікому не пла­тять, їдять тут рис, м’ясо й молоко. У цьому царстві водяться алмази, ...багато тут гір, де знаходять... алмази. Піде дощ, вода й потече струмками по горах та по великих печерах, а як перестане, і тільки-но вода зійде, йдуть люди шукати алмази в тих самих руслах, які вода наробила, і багато їх знаходять. А влітку, коли тут немає ані краплі води, багато алмазів знаходять у горах; але спека тоді тут нестерпна. У цих горах... великих і товстих змій безліч і ходять туди люди з небезпекою, проте якщо можуть, усе ж таки йдуть і знаходять там великі й крупні алмази. Змії, скажу вам, злі й дуже отруйні; у ті печери, де вони водяться, люди не наважуються ходити, а алмази добувають звідти в інший спосіб. Є тут велика, глибока долина, а навколо — у скелях печери; ходити туди ніхто не наважується, і люди ось що роблять: беруть вони шматки м’яса та кидають їх у глибоку долину; м’ясо пот­рапляє на безліч алмазів, і вони прилипають до нього.

У цих горах водиться безліч білих орлів, які ловлять змій; побачить орел м’ясо в глибокій долині, спускається туди, схопить його й тягне в інше місце; а люди тим часом уважно дивляться, куди орел полетів, і тільки-но він усядеться й стане клювати м’ясо, починають вони кричати з усіх сил, а орел боїться, щоб його раптом не схопили, кине м’ясо й полетить. Люди ж відразу під­бігають до м’яса і знаходять у ньому достатньо алмазів. Добувають алмази й ще одним способом: орел з м’ясом клює й алмази, а потім вночі, тільки-но повернеться до себе, разом з послідом викидає ті алмази, що клював; люди ходять туди, підбирають орлиний послід і багато алмазів у ньому знаходять... Не думайте, що кращі алмази йдуть у наші християнські країни; несуть їх до великого хана, царям, князям тутешніх країн і царств; у них великі багатства, вони й скуповують усі коштовні камні... Тчуть тут чудовий бокоран⁶, найкрасивіший та найтонший у сві­ті, найдорожчий і немов би з овечої вовни. Усі царі чи цариці одягаються в нього, такий він красивий і наряд­ний. Худоби, усіляких харчів тут багато, і найбільші у світі тут барани...

Глава 176

Тут описується те місце, де покояться мощі святого Фоми, апостола

Мощі святого Фоми ⁷ в області Меабар, у маленькому містечку, куди ніхто, навіть купці не заходять, товарів на увіз звідси мало. Місце глухе, але багато і християн, і сарацинів паломничають сюди. Місцеві сарацини... у святого Фому вірують сильно; називають його анаїран (8) , тобто свята людина... Новонароджених раз на тиждень мажуть тут сезамо­вім маслом, щоб вони чорніли; вони й народжуються чорними, але чим чорніша людина, тим красивішою вона вважається. Своїх богів та ідолів вони зображують і малюють чорними, чортів білими немов сніг. Бог, кажуть вони, і всі його святі чорні; це про свого бога та про своїх святих вони говорять; а чорти, кажуть, білі; тому й малю­ють їх такими... Ідолів... вони також зображують чор­ними.

Місцеві люди в бика міцно вірують і святим його вважають, а тому, коли йдуть на війну, то беруть волосся від тих диких биків... Кіннотник прив’язує те волосся на шию своєму коневі, а піший на щит або на шию; і ві­рують, що те волосся врятує їх, із труднощів виведе. Усі, хто на війну йде, це роблять; тому волосся це дороге. В кого його немає, той у собі не впевнений...