Лист папи олексанара III абату св. Ремігія петру I фульку, декану в реймсі (1170-1172рр.)

Зі скарги, надісланої якимись учнями, що проживають у бурзі Св. Ремігія, ми дізналися, що коли один зі священиків у недільний

1 Реймська кафедральна школа вважалась однією з найбільших у Європі. В ній нав­чалися вихідці з Бургундії, Рейнської області, Західної Німеччини та Італії. Найбіль­ший успіх тут мали вільні мистецтва.

день у присутності духовних осіб і мирян верховодив танцями, відкинувши належну його сану скромність, учні школи стали спра­ведливо докоряти і висміювати його. Тоді з допомогою якихось осіб він зламав двері й вікна школи і вчинив насильство над деким із цих учнів. Не задовольнившися цим, він без відома нашого благо­родного брата Анрі, архієпископа Реймса, та його офіціалів² виго­лосив наступного дня відлучення щодо учнів, хоча вони і не були викликані і не притягувалися до відповідальності...

За таких обставин учні шанобливо вказали, що було здійснено посягання на їхню свободу. Вони сказали, що ніхто не може затримати їх або проголосити церковний осуд до того часу, поки вони бажають залишатися під охороною і юрисдикцією своїх учителів. Обра­жені цим та іншими порушеннями, згадані школярі, як вони заявляють, зажадали виклику цього священика до нас, але він не з'явився перед нашими очима і не прислав [пояснення].

Тому, якщо все це правда, вказаний священик, як здається, согрішив багатьма шляхами. Ми, не бажаючи залишати безкарними його гріхи, велимо апостоличною владою вашій розсудливості: зап­росивши [обидві] сторони до себе, ви повинні ретельно з'ясувати всі обставини справи. І якщо ви встановите, що згаданий священик улаштував танці на очах у кліриків і мирян, і через цю причину школярі зазнали такої великої образи, або що цей священик нео бачно наклав на них анафему, ви повинні суворо й сильно, без уся­кої поблажливості покарати його за таку легковажність, самовпев неність і зухвалість. Якщо для вас стане очевидним, що священик або його спільники вдалися до насильства щодо кого-небудь зі зга­даних учнів духовного звання, ви повинні, покладаючися на апос толичну владу і відхиливши всі спростування та апеляції, публічно оголосити їх відлученими. І ви зобов'язані простежити за тим, щоб усі остерігалися їх як відлучених, поки вони нададуть належне відшкодування ображеним і з'являться перед апостоличним престо­лом, показавши письмове свідоцтво від вашого імені. І ви повити заборонити будь-кому насмілюватися докучати згаданим учням, по рушуючи яким-небудь шляхом їхні свободи до того часу, поки во ни готові підкорятися юрисдикції свого вчителя. Дано у Тоскані 8 листопада.

Документы по истории университетов Европы XII—XVвв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 46—47.

Вільям Фіц-Стефен опис найблагороднішого міста лондона (1173—1175 pp.) Розділ 9

Три головні лондонські церкви на основі привілеїв і стародав­нього достоїнства мають знамениті школи¹. Однак часто по особис­тому схваленню кого-небудь із тих, хто добре знає філософію, там відкривається багато [інших] шкіл.

У свята магістри збираються в церкві свого святого покровите­ля. Школярі ведуть диспути, одні — з наочними доказами, інші — розмірковуючи логічно; одні роблять висновки від протилежного, а інші — чудово використовують силогізми. Деякі вправляються в диспуті із супротивником, аби показати себе, інші змагаються за істину, яка є цілковитою благодаттю. Чудовими вважаються софісти, що майстерно володіють зливою слів; деякі ж роблять по­милкові висновки.

Іноді оратори виголошують риторичні промови, послуговуючи­ся всім, що хоч трохи придатне для переконання, [але при цьому] турбуючись про дотримання правил мистецтва, не опускаючи нічо­го з того, що має стосунок до предмета. Хлопчики різних шкіл змагаються між собою у віршуванні і сперечаються про принципи науки граматичної або про правила минулого часу і супіна. Інші — в епіграмах за допомогою рими й розмірів, подібних