Скарга паризького університету (початок XIV ст.)

Університет зазнає великих збитків через те, що погано дотри муються привілеї, даровані апостольським престолом. Це відбува ється з тієї причини, що ми не маємо охоронця деяких наших прав. Тому хоча університет має привілей, згідно з яким ліценціат будь якого факультету може мати інцепцію¹ і право читання лекцій у Парижі і в будь-якому іншому місті, цей привілей не дотримується

1 Інцепція — акт, що знаменував отримання вченого ступеня магістра.

в університетах Англії і Монпельє, а тако* \ ^в інших університетах, де магістр або ліценціат Парижа не допускається до виконання своїх обов'язків, хоч би яку добру репута^шю ' славу він мав.

Також, що магістрам і школярам, хоч# ^вони 4^е Цілком заслужи­ли, не дається ніякого або майже ніякого забезпечення.

Також, що студенти, хоч би з якої провінції або королівства во­ни походили, не можуть вільно володіти своєю власністю.

Далі, що школярам докучають при сплаті по таксі за будинки.

Університет просить, щоб грамота, котрою дуже давно дарував­ся цей привілей, була передана нам і збеР^{ігалася в} архіві.

Також вимагаються грамоти короля, ^ЯКІ підтверджують, що ті особи, які протягом певного часу були капеланами університету, могли вільно отримувати свої прибутки і ренти у призначений час.

Також університет просить, щоб як церковні, так і світські судді стежили за тим, щоб дотримувалися при0?^леї університету, і без зат­римки і яких-небудь перешкод вершиЛ^{и С}УД часто, як це буде потрібно.

Також університет просить пана короля, щоб він зволив приз­начити забезпечення декану Бї-Магсеї 6\ЯЯ Парижа, гідній людині, яка довго служила університету найбіль^ш похвальним і благород­ним чином, а також іншим особам, які будуть названі університе­том.

Звертаємо увагу на те, що тих осіб, іС°^тРІ захоплюють власність школярів, неможливо заставити дати якб-небудь відшкодування, як це було у випадку зі школярем, котрому Д^ав У борг бюргер із Лілля 123 фунти, або у випадку з бакалавром теології, чиї речі цінністю 120 паризьких фунтів були захоплені королівським колектором Рейнальдом Кане поблизу Сан-Контен^ - Також не отримав від­шкодування магістр медицини, який бУ^в побитий біля [церкви] Св. Антонія. Також слід потурбуватись і ^ПР° іншого магістра меди­цини, котрий всупереч привілею був забР^ании до в'язниці єписко­па Труа.

Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Липатнико? Воронеж, 1973. С. 140—141.

Дозвіл дофіна карла закрити вулицю соломи2 (1358 р.)

... Від самого заснування університету або близько того часу... магістрам факультету мистецтв була призначена для читання лекцій і навчання певна вулиця... На цій вулиці у минулі часи згадані магістри мирно читали лекції, і школярі слухали їх без порушень або помітних перерв. А зараз, зі збільшенням кількості злочинних людей і ворогів науки..., на цю вулицю викидаються і залишаються там бруд і покидьки, отруюючи і заражаючи душі й тіла мешканців цієї вулиці. Там, де проживають студенти і філософи, можна вияви­ти ще більш ганебне і бридке. Уночі двері шкіл підлим і ганебним чином зламуються звідниками та іншими негідниками, котрі не ма­ють перед очима Образу Божого і науки... І вводяться ними у шко­ли повії та інші брудні жінки, і часто підло і безчесно проводять там ніч, залишаючи у кріслах магістрів, повсюди в кімнатах і на місцях, де сидять школярі, огидний бруд.

Уранці магістри, які приходять на лекції, і школярі, які прихо­дять учитися, бачать скрізь такий ганебний і бридкий безлад, що негайно повертаються і йдуть із цього брудного місця... Отож, через цей прикрий безлад і беззаконня згадані магістри втрачають школи, лекції і приміщення, призначені для навчання, а також і те, що є для них найважливішим, а саме — перли науки. Через цей трива лий і довгочасний безлад, нещастя і скрутні обставини деякі про­хачі заявили нам, що вони більше не можуть жити на цій вулиці, якщо тільки ми, нашою особливою милістю не знайдемо відповідних засобів, щоб виправити це зло. І поскільки на згаданій вулиці є два кінці, або два виходи, котрі можуть бути закриті..., то магістри та їхні учні покірно просять нас, щоб ми зволили, будучи про все прекрасно поінформовані, нашою спеціальною милістю да­рувати дозвіл на закриття вулиці і спорудження воріт, тим паче, що вони вже мають цей привілей від [власника цієї землі]. Тому, поскільки від усієї глибини нашого серця ми бажаємо спокою, доб рої слави... і процвітання... улюбленій доньці нашій університету