- •Методичні рекомендації
- •П’єр Абеляр історія моїх поневірянь (бл. 1136 р.)
- •Лист папи олексанара III абату св. Ремігія петру I фульку, декану в реймсі (1170-1172рр.)
- •1 Реймська кафедральна школа вважалась однією з найбільших у Європі. В ній навчалися вихідці з Бургундії, Рейнської області, Західної Німеччини та Італії. Найбільший успіх тут мали вільні мистецтва.
- •Вільям Фіц-Стефен опис найблагороднішого міста лондона (1173—1175 pp.) Розділ 9
- •2 Офіціал — за Середньовіччя службова особа при єпископі, яка відала світськими справами; церковний суддя.
- •1 Школи Лондона були при соборі Св. Павла, церкві Св. Мартіна Великого і при монастирі Св. Трійці. Культурне життя парижа на початку хііі ст.
- •1 Симонія — купівля-продаж церковних посад.
- •Егідій Римський про правління государів (бл. 1285 р.)
- •1 Парафія або єпархія, що дає пастиреві регулярний прибуток.
- •Договори 3 учителями (XIII—XIV ст.)
- •Тілесні покарання в школі за "швабським зерцалом" (XIII ст.)
- •Грамота фрідріха і барбаросси учням і вчителям болонських шкіл (1158 р.)
- •2 Тут ідеться про репресалії — колективну відповідальність за злочини осіб, що походять з однієї країни, звідки випливав звичай заарештовувати студентів за борги і провини їхніх земляків.
- •Привілей короля франції філіппа II августа паризьким школярам (1200 р.)
- •2 Тут ідеться про стародавній спосіб установлення істини шляхом випробування обвинуваченого киплячою водою або розжареним залізом.
- •3 Препозит (від лат. Ргаерозіїия — начальник, наглядач), по-іншому прево — у Франції призначений королем чиновник, що здійснює адміністративно-судову владу в окрузі.
- •Булла папи григорія IX паризькому університету
- •1 Григорій IX — Римський Папа (1227—1241 рр.), продовжував університетську політику своїх попередників, жорстоко переслідував єретиків, передав інквізицію до рук Домініканського ордену.
- •2 Ліценціат — особа з університетською освітою, що отримала ліцензію, тобто право викладати після екзаменаційних випробувань.
- •3 Прісціан — автор посібника з латинської граматики у 18 книгах, яку він викладав у Константинополі близько 500 р.
- •Привілей папи олександра IV університету в саламанці
- •Привілей папи миколи IV стулентам паризького університету1 (1292 р.)
- •Привілей папи миколи IV студентам паризького університету1 (1292 р.)
- •1 Тут слово "університет" використовується як синонім общини.
- •2 Педель — посадова особа, що мала адміністративні виконавчі функції.
- •Статути німецької «нації» болонського університету
- •З кого складається наша "нація"
- •Форма присяги для тих, хто приписується до "нації"
- •Про відвідання хворих і участь у похоронах
- •Щоб школярі задовольняли кредиторів
- •Постанова французької «нації» паризького університету (1327 р.)
- •Лист єпископа турне стефана папі іннокентію III
- •Постанова папського легата робера де курсона про студентів і магістрів паризьких шкіл
- •Постанова факультету «вільних мистецтв» паризького університету (1271 р.)
- •Постанова про порядок проведення диспутів у сорбонні (1344 р.)
- •2 Пріор — керівник колегії (університетського товариства теологів).
- •Постанова про метод читання лекцій на факультеті «вільних мистецтв» у парижі
- •Статути всіх факультетів паризького університету (1366 р.)
- •Організація навчального процесу за болонськими статутами (1405 p.)
- •Статути болонського університету мистецтв імедицини про анатомування трупів (1405 р.)
- •Статути болонського університету про наймання квартир (і405 р.)
- •Оголошення офіціала єпископського суду парижа про кліриків і школярів (11.01. 1269 р.)
- •Про шкільну науку (XIII ст.)
- •Про повагу до професора
- •1 Тобто Римського Папи.
- •1 Згадка про Альбіна трапляється в трактаті у зв'язку з образом жорстокого учня, який завдав побоїв своєму наставнику.
- •Про матеріальне життя
- •Про користь дружби
- •2 Співтрапезники — школярі, що харчуються разом.
- •3 Фортуна — у давньоримській міфології богиня долі, сліпого випадку, щастя (нещастя), удачі (неудачі). У даному контексті "Хмарна Фортуна" — це нещастя.
- •Про три рівні здібності
- •Ранні статути сорбонни (до 1274 р.)
- •4 Арістотель у "Топіці" розділяв різні рівні розуміння людьми правдоподібних положень. Правдоподібно те, вважав філософ, що видається правильним більшості людей або мудрецям.
- •Скарга паризького університету (початок XIV ст.)
- •1 Інцепція — акт, що знаменував отримання вченого ступеня магістра.
- •Дозвіл дофіна карла закрити вулицю соломи2 (1358 р.)
- •1 Дофін — спадкоємець французького престолу.
- •2 На вулиці Соломи у Парижі містилася школа факультету вільних мистецтв. Назва походить від звичаю встеляти підлогу в школах соломою, на якій сиділи студенти.
- •Зразки студентських листів
- •Лист лікаря з валенсії педро фагароли синам, студентам тулузького університету (1315 р.)
- •Про повітря й оточення
- •Про хвилювання душі
2 Пріор — керівник колегії (університетського товариства теологів).
здвоєних аргументів, довільно розділених або об'єднаних, або таких, шо призводять до неможливості доказів. Ніхто не повинен також об'єднувати безліч аргументів в один. Той, хто відповідає, може виставити лише три висновки. Кожен з них може підкріплятися чиїм-небудь авторитетом і розумним доказом без висновків.
... Відразу ж після виступу головного опонента виступає магістр студентів, потім пріор будинку, потім виступають магістри теології, якщо вони побажають, потім бакалаври, після них курсори3 в тому порядку, в якому вони досягли ступеня...
... Потім можуть виступати й інші члени колегії, в тій послідовності, в якій вони вступали в колегію. А якщо за дозволом магістра студентів тут доведеться бути присутнім стороннім особам, якщо ці люди доброї репутації і не такі численні, щоб завадити перебігу диспуту, то, якщо вони побажають, можуть виступити...
... Цією постановою ми не хочемо завдати збитків іншим статутам і звичаям, де... мається на увазі, що між членами колегії повинна бути повна рівність, поскільки в цьому будинку всі є товаришами і співучнями...
Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Липатниковой. Воронеж, 1973. С. 108—109.
Постанова про метод читання лекцій на факультеті «вільних мистецтв» у парижі
(1355 р.)
... Існує два способи читання лекцій за книгами, які викладаються на факультеті "вільних мистецтв". Перший, коли магістри філософії вимовляли слова так швидко, що розум слухача міг їх збагнути, а рука не могла встигнути за ними. Другий, коли магістри говорять так повільно, що їхні учні можуть підхопити їхні думки собі на перо.
Після порівняння цих способів читання і ретельної перевірки встановлено, що перший спосіб є кращим. Повна одностайність у
' Курсор — бакалавр-репетитор, що дістав право тлумачення Священного Писання після досягнення ним двадцяти п'яти років.
цій думці спонукає нас послуговуватися першим способом у наших лекціях. Тому ми, магістри факультету мистецтв, як фактично викладачі, так і всі інші, всі разом і кожен окремо зібрані в церкві Сен-Жюльєн-ле-Повр ректором університету гідним чоловіком Альбер-то з Богемії, вирішили так: усі лектори, як магістри, так і студенти, хоч би коли і де вони читали ординарні й екстраординарні лекції, при диспутуванні й у всіх інших випадках у міру своїх здібностей повинні користуватися першим способом читання лекцій... Всі вони повинні промовляти свої тексти так, щоб ніхто не робив запис, як це прийнято при виголошенні проповідей і рекомендацій і як читають лектори на інших факультетах.
Порушників цієї постанови... ми від цього часу на цілий рік позбавляємо права читати лекції разом з позбавленням честі, посади і привілеїв факультету.
Якщо ж хто-небудь продовжує порушувати це правило, то при першому повторенні порушення ми подвоюємо покарання, при другому — почетверяємо і так далі.
Більше того, слухачів лекцій, котрі чинять опір виконанню цієї нашої постанови криком, свистом, шумом, киданням каменів або яким-небудь іншим шляхом (що роблять вони самі або їхні слуги і товариші), ми позбавляємо всіх прав і виключаємо на рік, а у випадку повторення порушень збільшуємо покарання вдвоє, вчетверо, як вище сказано.
Ми велимо для більш точного дотримання цієї постанови, щоб кожен ректор при своєму вступі на цей пост складав присягу, що буде карати таких порушників і буде вимагати такої самої присяги від своїх наступників.
Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 110—111.
