Лист єпископа турне стефана папі іннокентію III

(бл. 1203 р.)

Вивчення Священного Писання серед нас набуло ганебного без­ладу. В той час коли учні вітають тільки різні нововведення, вчителі більше думають про славу, ніж про навчання. Вони всюди створю­ють нові маленькі "Суми" та коментарі, котрими приманюють, утримують і обманюють своїх слухачів... Усупереч священним канонам ведеться публічний диспут про незбагненне Божество. [Вчиняється] зневажливе і багатослівне судоговоріння з приводу втілення слова. Неподільна Трійця розсікається на частини і слу­жить предметом суперечки. Так що зараз у нас стільки помилок, скільки докторів, стільки скандальних диспутів, скільки класних кімнат, і кожна площа стає місцем богохульства...

... Факультети, що називаються вільними, втративши свою спо­конвічну свободу, потрапили в таку неволю, що хлопчиська з дов­гими патлами безсоромно узурпували всі професорські посади. Без­борода юнь сидить на місці своїх старих наставників, а ті, хто ще не збагнув, як бути учнями, докладають зусиль, щоб називатися вчи­телями... Безлад в учінні, навчанні та диспутах повинен бути злікві­дований вашою владою...

Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 31—33.

Постанова папського легата робера де курсона про студентів і магістрів паризьких шкіл

(1215 р.)

Хай ніхто не читає лекцій з вільних мистецтв, якщо не досягнув двадцяти одного року і не прослухав принаймні протягом шести років усіх основних книг.

Хай кожен обіцяє, що буде навчати щонайменше протягом двох років, коли тільки цьому не завадить серйозна причина, про що він повинен заявити публічно або перед екзаменаторами...

Коли хтось підготується навчати, він повинен бути проекзамено­ваний згідно з формою, котра міститься в рішенні пана єпископа Парижа, де записаний договір між канцлером і членами університе­ту, схвалений і затверджений спеціальними суддями, призначеними Папою... єпископом і деканом¹ Труа, єпископом і канцлером Пари­жа. Ті, хто пройшов іспит, повинні викладати у звичайних школах книги Арістотеля зі старої і нової діалектики² як основний курс. Во­ни повинні читати обох "Прісціанів"³, того або іншого. У святкові дні вони нічого не можуть читати, крім філософії і риторики, квадрівіума, "Барбаризмів"⁴ і, якщо побажають, "Етики"⁵, а також четвертої книги "Топіки".

Ніхто не повинен учити за книгами Арістотеля "Метафізика"⁶ і за філософією природи або читати суми за цими книгами. Ніхто не вчить за книгами, що містять доктрини Давида Діне, єретика Амальріка або

¹ Декан — у Католицькій Церкві особа, що стоїть на чолі капітула, тобто ради з ду­ховних осіб при єпископі або главі чернечого ордену.

² Відомо шість творів Арістотеля з логіки, об'єднаних під загальною назвою "Орга­нон": "Категорії", "Про тлумачення", "Перша аналітика", "Друга аналітика", "Топіка", "Про софістичні спростування". У раннє Середньовіччя були відомі два перші — "Стара діалектика", інші — у XII ст.: "Нова діалектика".

³ "Прісціан великий" — перші 16 книг граматики, "Прісціан малий" — дві книги, присвячені синтаксису.

⁴ "Барбаризмус" — третя частина посібника з латинської граматики, яка належить римському вчителю Донату (бл. 350 р.).

⁵ Відомі три праці Арістотеля під цією назвою: "Велика етика", "Евдемова етика" і "Нікомахова етика".

⁶ Праця Арістотеля "Метафізика" у 14 книгах, де розглядаються питання походжен­ня і будови Всесвіту, первинні форми буття.

Маврікія Іспанського⁷. Ніхто не повинен улаштовувати гулянок на... зборах магістрів та диспутах хлопчиків і юнаків. Але кожен може зап­рошувати до себе друзів і товаришів, так щоб їх не було дуже багато. Підношення одягу або інших речей, як це повелось, або навіть більше, ми всіляко заохочуємо, особливо стосовно бідних...

... Якщо помре хтось із тих, хто навчається вільного мистецтва або теології, половина магістрів повинна бути присутньою при по­хованні, а друга половина повинна бути присутньою наступного ра­зу... Якщо помре магістр мистецтв або теології, усі магістри повинні не спати всю ніч...

Ми повністю підтверджуємо право володіння луками святого Германа на тих умовах, котрі були прописані. Кожен магістр пови­нен мати юрисдикцію стосовно своїх учнів.

Ніхто не отримує дозволу навчати від канцлера або іншої осо­би за гроші, або шляхом обіцянки, або шляхом якої-небудь іншої угоди.

Магістри та їхні учні можуть укладати між собою та з іншими особами зобов'язання й угоди, що закріплюються взаємною прися­гою або загрозою штрафу в таких випадках: убивства або каліцтва студента, жорстокого непокараного беззаконня, похорон, встанов­лення цін за лекції і диспути, визначення цін на квартири та одяг. Але через ці угоди університет не повинен зазнавати ніяких збитків...

Стосовно теологів ми велимо, що ніхто в Парижі не може нав­чати теології⁸, якщо він не досягнув тридцяти п'яти років, не нав­чався протягом восьми років і не прослухав усіх необхідних книг.

Ніхто не повинен навчати теології публічно, якщо протягом п'яти років не прослухав усіх лекцій з богослов'я.

'Давид Діне (початок XIII ст.) — викладач богослів'я в Парижі. Основним принци­пом його філософії є пантеїстична єдність матеріального, духовного і божественно­го начал. Амальрік — більш відомий як Аморі Бенський (помер у 1206 р.) — магістр богослів'я Паризького університету, представник пантеїзму, ідейний натхненник амальрікан — учасників масового єретичного руху сільської і міської бідноти кінця XII — початку XIII ст. Маврікій Іспанський, за припущенням, одна особа з Аверро-есом (Ібн Рошд) (1126—1198) — творцем філософської системи матеріальності, вічності й нескінченності світу.

"Теологи вивчали Біблію і "Сентенції" Петра Ломбарда (1100—1164). Праця П. Лом­барда поділяється на чотири книги: перша — "Про Бога, Трійцю, божественну зу­мовленість та гріх"; друга — "Про створення світу", третя — "Про десять заповідей"; четверта — "Про таїнства, смерть, страшний суд, рай та ад".

Ніхто з них не може навчати до трьох годин дня, у той час, ко­ли навчають магістри. Ніхто не допускається в Парижі до навчання або до виступів з проповіддю, якщо не є людиною гідного життя і достатньо поінформованою у своїй науці. Ніхто в Парижі не може вважатися студентом, якщо він не має визначеного учителя. Щоб цей декрет неухильно дотримувався, ми силою нашої легатської влади накладаємо відлучення на тих, хто насмілиться виступити проти цих наших постанов...

Документы по истории университетов Европы XII—XVвв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 34—36.

ЛЕКЦІЇ ОДОФЕРДА З РИМСЬКОГО ПРАВА (початок XIII ст.)

З вашого дозволу я розпочинаю "Старі Дігести"² на восьмий день після свята Св. Михайла³ і по волі провидіння... закінчу їх разом з усіма ординарними й екстраординарними лекціями⁴ до середини серпня або близько цього часу. "Кодекс" я завжди починатиму через два тижні після свята Св. Михайла і закінчуватиму з волі провидіння приблизно на початку серпня. [Екстраординарні ж лекції звичайно не читаються докторами.] Отож, під моїм проводом усі учні, включа­ючи новачків і найбільш невмілих студентів, матимуть добрі успіхи, бо слухатимуть весь текст цілком, без будь-яких пропусків, як це інколи робилось у цій галузі і навіть воістину стало звичаєм. Отож, я пропоную навчати як невмілих школярів і новачків, так і встигаючих студентів. Невмілі зможуть досягти достатніх успіхів у вивченні судо­вих випадків, системи доказів і тлумачення текстів, а здібні набудуть великого вміння в осягненні тонкощів і розв'язанні протиріч. І я бу ду також читати всі глоси⁵, чого не робилося до мене...

¹ Одоферд — юрист і популярний болонський викладач початку XIII ст.

² "Дігести І", або "Пандекти" — збірник думок римських юристів - одна з трьох час­тин "Зводу цивільного права" імператора Юстиніана. "Старі Дігести" (1—28 книги) раніше за інші почали вивчатися в юридичних школах Італії.

³ 29 вересня.

⁴ Ординарні лекції — основні, їх читав тільки доктор наук, як правило, і лише в першій половині дня. Екстраординарні лекції — ті лекції, які читались в універси теті у другій половині дня і не вважались обов'язковими.

⁵ Глоси (лат.) — примітки, тлумачення.

Отож, по-перше, перед тим як читати тексти, я дам вам корот­кий виклад назви кожного розділу. По-друге, я викладу вам добре й чітко, як тільки зможу, зміст кожного закону.

По-третє, я зачитаю текст, щоб зробити до нього зауваження. По-четверте, я знову коротко поясню його зміст. По-п'яте, я роз'яс­ню суперечності в тексті, додаючи загальні зауваження (котрі зви­чайно називаються Ьгосагсііса) і викладу тонкі й корисні особливості законів і питань із поясненнями, якщо провидіння сподобить мене. І якщо який-небудь із законів потребує додаткових пояснень через свою відомість або трудність, я зроблю це у післяобідній час.

Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 99—100.