- •Методичні рекомендації
- •П’єр Абеляр історія моїх поневірянь (бл. 1136 р.)
- •Лист папи олексанара III абату св. Ремігія петру I фульку, декану в реймсі (1170-1172рр.)
- •1 Реймська кафедральна школа вважалась однією з найбільших у Європі. В ній навчалися вихідці з Бургундії, Рейнської області, Західної Німеччини та Італії. Найбільший успіх тут мали вільні мистецтва.
- •Вільям Фіц-Стефен опис найблагороднішого міста лондона (1173—1175 pp.) Розділ 9
- •2 Офіціал — за Середньовіччя службова особа при єпископі, яка відала світськими справами; церковний суддя.
- •1 Школи Лондона були при соборі Св. Павла, церкві Св. Мартіна Великого і при монастирі Св. Трійці. Культурне життя парижа на початку хііі ст.
- •1 Симонія — купівля-продаж церковних посад.
- •Егідій Римський про правління государів (бл. 1285 р.)
- •1 Парафія або єпархія, що дає пастиреві регулярний прибуток.
- •Договори 3 учителями (XIII—XIV ст.)
- •Тілесні покарання в школі за "швабським зерцалом" (XIII ст.)
- •Грамота фрідріха і барбаросси учням і вчителям болонських шкіл (1158 р.)
- •2 Тут ідеться про репресалії — колективну відповідальність за злочини осіб, що походять з однієї країни, звідки випливав звичай заарештовувати студентів за борги і провини їхніх земляків.
- •Привілей короля франції філіппа II августа паризьким школярам (1200 р.)
- •2 Тут ідеться про стародавній спосіб установлення істини шляхом випробування обвинуваченого киплячою водою або розжареним залізом.
- •3 Препозит (від лат. Ргаерозіїия — начальник, наглядач), по-іншому прево — у Франції призначений королем чиновник, що здійснює адміністративно-судову владу в окрузі.
- •Булла папи григорія IX паризькому університету
- •1 Григорій IX — Римський Папа (1227—1241 рр.), продовжував університетську політику своїх попередників, жорстоко переслідував єретиків, передав інквізицію до рук Домініканського ордену.
- •2 Ліценціат — особа з університетською освітою, що отримала ліцензію, тобто право викладати після екзаменаційних випробувань.
- •3 Прісціан — автор посібника з латинської граматики у 18 книгах, яку він викладав у Константинополі близько 500 р.
- •Привілей папи олександра IV університету в саламанці
- •Привілей папи миколи IV стулентам паризького університету1 (1292 р.)
- •Привілей папи миколи IV студентам паризького університету1 (1292 р.)
- •1 Тут слово "університет" використовується як синонім общини.
- •2 Педель — посадова особа, що мала адміністративні виконавчі функції.
- •Статути німецької «нації» болонського університету
- •З кого складається наша "нація"
- •Форма присяги для тих, хто приписується до "нації"
- •Про відвідання хворих і участь у похоронах
- •Щоб школярі задовольняли кредиторів
- •Постанова французької «нації» паризького університету (1327 р.)
- •Лист єпископа турне стефана папі іннокентію III
- •Постанова папського легата робера де курсона про студентів і магістрів паризьких шкіл
- •Постанова факультету «вільних мистецтв» паризького університету (1271 р.)
- •Постанова про порядок проведення диспутів у сорбонні (1344 р.)
- •2 Пріор — керівник колегії (університетського товариства теологів).
- •Постанова про метод читання лекцій на факультеті «вільних мистецтв» у парижі
- •Статути всіх факультетів паризького університету (1366 р.)
- •Організація навчального процесу за болонськими статутами (1405 p.)
- •Статути болонського університету мистецтв імедицини про анатомування трупів (1405 р.)
- •Статути болонського університету про наймання квартир (і405 р.)
- •Оголошення офіціала єпископського суду парижа про кліриків і школярів (11.01. 1269 р.)
- •Про шкільну науку (XIII ст.)
- •Про повагу до професора
- •1 Тобто Римського Папи.
- •1 Згадка про Альбіна трапляється в трактаті у зв'язку з образом жорстокого учня, який завдав побоїв своєму наставнику.
- •Про матеріальне життя
- •Про користь дружби
- •2 Співтрапезники — школярі, що харчуються разом.
- •3 Фортуна — у давньоримській міфології богиня долі, сліпого випадку, щастя (нещастя), удачі (неудачі). У даному контексті "Хмарна Фортуна" — це нещастя.
- •Про три рівні здібності
- •Ранні статути сорбонни (до 1274 р.)
- •4 Арістотель у "Топіці" розділяв різні рівні розуміння людьми правдоподібних положень. Правдоподібно те, вважав філософ, що видається правильним більшості людей або мудрецям.
- •Скарга паризького університету (початок XIV ст.)
- •1 Інцепція — акт, що знаменував отримання вченого ступеня магістра.
- •Дозвіл дофіна карла закрити вулицю соломи2 (1358 р.)
- •1 Дофін — спадкоємець французького престолу.
- •2 На вулиці Соломи у Парижі містилася школа факультету вільних мистецтв. Назва походить від звичаю встеляти підлогу в школах соломою, на якій сиділи студенти.
- •Зразки студентських листів
- •Лист лікаря з валенсії педро фагароли синам, студентам тулузького університету (1315 р.)
- •Про повітря й оточення
- •Про хвилювання душі
Щоб школярі задовольняли кредиторів
... Студенти нашого земляцтва, що наробили боргів, перш ніж вони залишать Болонью і підуть в інше місто, повинні без заперечень задовольнити своїх кредиторів. Якщо ж згадані школярі ухиляються і мало турбуються про повернення боргів, а їхні кредитори тим часом принесуть скаргу прокураторам або широко оповістять усіх про це, тоді, якщо борг цілком очевидний..., їхнім батькам або близьким родичам від імені позикодавця і під печаткою нашої общини повинно бути відправлене застережливе повідомлення. Якщо ж школярі й після цього продовжують опиратися і не повертають своїх боргів, а кредитори знову проявляють настійливість, то за велінням вищих складається спеціальний акт, і школярі, хоч би якого становища вони були і якими достоїнствами вирізнялися, примушуються до негайної сплати боргів...
Документи по истории университетов Европьі XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 71—73.
Постанова французької «нації» паризького університету (1327 р.)
... Ми, магістри галльської "нації", за звичаєм запрошені головним служителем нації, радячись і розмірковуючи про загальну користь "нації", вирішили прийняти цю постанову, якої неухильно повинні дотримуватися як ми, так і наші наступники. Перше, кожного року повинні обиратися від п'яти "провінцій" нашої "нації" п'ять магістрів, котрі зобов'язані зі слугою відвідати всі класи, аби визначити, хто утримує і збирається утримувати ці класи, хто фактично навчає школярів, а хто ні, кому слід платити, а кому ні, щоб не марнувалися гроші "нації". На додаток до цієї нашої постанови ми наказуємо, щоб ці магістри поклялися під страхом покарання, що зареєструють класи, в яких навчаються наші студенти, і повідомлять про це членів "нації". Також ми велимо, щоб слуги нашої "нації" були добре поінформовані про імена вчителів і класи, в яких вони навчають. І ці слуги, зв'язавши себе клятвою, повинні сказати всю правду названим магістрам як про вчителів, так і про класи, в яких іде навчання. І цим слугам слід повірити, коли тільки який-небудь магістр не захоче довести протилежне. І цей магістр, якщо він уважатиме зручним так учинити, повинен під присягою і під страхом позбавлення посади повідомити, що знає, "нації" або її представникам протягом двох днів.
Друге, ми ухвалили, що треба обрати магістра — фактичного викладача, — який отримуватиме з кожного магістра, що має школяра або школярів, які готуються до здобуття ступеня, 13 солідів і 4 денарії за кожного. І всякий магістр зобов'язується під клятвою задовольнити обраного одержувача, заплативши до Великодня зазначені гроші за кожного зі своїх учнів. А отримувач грошей повинен зв'язати себе клятвою, що він задовольнить господарів шкіл* нашої "нації" з грошей, отриманих внаслідок оподаткування шкіл, у перший день після Quasimodo...**
Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Липатниковой. Воронеж, 1973. С. 77.
ПРИСЯГА ПАРИЗЬКОГО БАКАЛАВРА (1280 р.)
Існують статті, в дотриманні яких повинні заприсягнути бакалаври мистецтв перед інцепцією1, коли вони стануть перед ректором для виголошення особистої присяги.
Перше, що слід оголосити: ти повинен дати обіцянку читати ординарні лекції, будучи одягненим у мантію або паллій2. Протягом сорока днів після інцепції ти зобов'язаний у вечірні години диспутувати, виставляючи для обговорення свої питання... Ти не повинен носити черевиків з гострими носками, прикрашених або надто відкритих, або скорочене з боків верхнє вбрання. І ти не можеш під час лекцій або диспутів, які ти читаєш у мантії, одягати мітру. Ти повинен відвідувати всі збори і підкорятися наказам ректора або проктора3 в усьому дозволеному і чесному. Під страхом позбавлення ступеня ти не будеш дозволяти танці на вулиці перед твоїм будинком або щось непристойне перед початком лекції. Ти не по-
* "Господарі шкіл" — очевидно, домовласники, що здавали свої будинки під школи. ** Quasimodo — перша неділя після Великодня.
1 Інцепція — акт, що знаменував отримання вченого ступеня магістра.
2 Паллій — букв, "плащ" — частина церковного облачения, відзнака єпископів урівні
3 перетнем, патерицею і мітрою (шапкою); являє собою білий шерстяний круг, до якого підшивалися дві стрічки, що вертикально спадали; прикрашався зображенням хреста.
3 Проктор — керівна особа в товаристві студентів однієї країни ("нації").
винен видавати секрети університету. Ти зобов'язаний бути присутнім на похоронній відправі студентів, у святкові дні, якщо про них буде заздалегідь відомо. В інші дні у випадку смерті магістра факультету, якщо тебе про це попрохають, ти повинен читати Псалтир або забезпечити його читання [за згаданим звичаєм]. Ти будеш захищати й дотримуватись освяченої звичаєм свободи іспиту при Сен-Женев'єв. Ти повинен обіцяти, що будеш проходити інцепцію під керівництвом того магістра, який готував тебе до іспиту, або під керівництвом іншого, якщо перший погодиться на це, ...так щоб не було допущено підступності або обману щодо твого керівника. Також ти зобов'язаний дотримуватися всіх постанов і наказів про порядок читання ординарних лекцій і проведення диспутів. Також ти повинен залишатися все своє життя разом з магістрами, які проживають [в миру], і захищати їхній статус, постанови і привілеї в будь-якому становищі, в котрому ти перебуватимеш. Також ти не будеш допускати до іспиту членів яких-небудь орденів, а саме — до отримання дозволу навчати або ступеня. І ти не будеш присутній на їхній інцепції або детермінації. Весь той час, поки ти будеш навчати "вільних мистецтв", ти не братимеш участі в диспутах із суто теологічних питань, таких, що стосуються Трійці або Втілення. І коли тобі доведеться брати участь у диспуті з питання, котре однаковою мірою стосується і філософії, і віри, ти станеш розв'язувати його на славу віри, і, розбиваючи аргументи, що суперечать вірі...
Також ти повинен заприсягнути без усякого обману, що виконав усі вимоги, яких за звичаєм дотримуються при вивченні "вільних мистецтв" у Парижі або якому-небудь іншому університеті, де є принаймні дванадцять учителів. І ти поклянешся, що будеш дотримуватися всіх нових постанов про оголошення загальних зборів, які видаються деканом факультету канонічного права або деканом медичного факультету. Слід поклястися і в такому: коли ти дізнаєшся, що яка-небудь "нація" хоче піднятися проти "нації", або "провінція" проти "провінції", або одна людина проти іншої, ти повідомиш про це того, проти кого спрямований злий замір. Також ти пообіцяєш, що не станеш проходити інцепцію, поки не закінчить інший бакалавр, а будеш чекати, поки він закінчить з [лекцією] і диспутом, котрі він почав раніше, ніж ти. Також ти пообіцяєш, що станеш дотримуватися постанов магістрів про бакалаврів, які проходять екзамени на острові під керівництвом учителів, що не належать до факультету. Ти також заприсягнеш, що будеш у міру своїх сил добиватися свободи університету від боргів. Якщо маєш 12 солідів, будеш присутнім на інцепції у своєму власному, а не взятому в борг або напрокат одягу. Ти підтвердиш, що тобі не менше двадцяти одного року, що ти протягом шести років слухав лекції на факультеті вільних мистецтв, що будеш викладати на факультеті протягом двох років, якщо цьому на завадить поважна причина. І нарешті, ти заприсягнеш, що за будь-яких обставин станеш захищати спеціальні свободи і шляхетні звичаї факультету вільних мистецтв і привілеї університету.
Документы по истории университетов Европы XII—XV вв. / Вступ, ст., пер. и прим. Г. И. Дипатниковой. Воронеж, 1973. С. 79—80.
