ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

СЕМІНАР 20. ШКОЛА І УНІВЕРСИТЕТ У СЕРЕДНІ ВІКИ

1. Основні джерела з історії середньовічної школи й університету.

2. Міські школи: зміст освіти і організація навчального процесу.

3. Виникнення середньовічних університетів.

4. Статус університету і його організаційна структура.

5. Зміст і форми навчання в середньовічних вищих школах.

6. Побут і звичаї студентства.

7. Роль університетів в житті середньовічної Європи.

Джерела

Антология педагогической мысли христианского средневековья: в 2 томах / под

ред.В.Г.Безрогова, О.И.Варьяш.- М., 1994.- т.2.

Документы по истории университетов Европы XII – XV вв./ Вступит. статья, пер. и прим.

Г.И.Липатниковой.- Воронеж, 1973.

Послушник и школяр, наставник и мастер. Средневековая педагогика в лицах и текстах. -

М., 1996.

Традиции образования и воспитания в Европе XI – XVII вв. - Иваново, 1995.

Література

Боришанская М.М. Педагогические идеи в культуре Западной Европы XIII – XIV вв./

М.М.Боришанская // Гуманистическая мысль, школа и педагогика средневековья и начала

нового времени. - М., 1990.

Город в средневековой цивилизации Западной Европы.- М., 1999. - Т.2: Жизнь города и

деятельность горожан.

Западноевропейская школа и педагогическая модель. -М., 1990.

Краткая история Карлова университета. - Прага, 1965.

Ле Гофф Жак. Интеллектуалы в средние века / Ж.Ле Гофф. - Долгопрудный, 1997.

Липатникова Г.И. Вступительная статья (предисловие) / Г.И.Лопатникова // Документы по

истории университетов Европы XII – XV вв. - Воронеж, 1973.

Очерки по истории школы и педагогики за рубежом.- М., 1988.

Романова В.Л. Рукописная книга и готическое письмо во Франции в XIII – XIVвв./

В.Л.Романова. - М., 1975.

Рутенбург В.И. Итальянский город от раннего средневековья до Возрождения /

В.И.Рутенбург. - Л., 1987.

Суворов Н. Средневековые университеты / Н.Суворов.- М., 1898.

Токарский П. Польские университеты / П.Токарский. - Варшава, 1960.

Уваров П.Ю.История интеллектуалов и интеллектуального труда в средневековой Европе (спецкурс) / П.Ю.Уваров. - М., 2000. Уваров П.Ю. Университет в средневековом городе / П.Ю.Уваров // Культура и искусство западноевропейского средневековья. - М.. 1981.

Уваров П.Ю. Характерные черты университетской культуры / П.Ю.Уваров // Из истории

университетов Европы XIII – XV вв. - Воронеж, 1984.

Университеты Западной Европы. Средние века. Возрождение. Просвещение. - Иваново,

1990.

Школа и педагогическая мысль средних веков, Возрождения и начала нового времени:

исследования и материалы. - М., 1991.

Методичні рекомендації

Середньовічний університет як принципово нове явище суспільного та інтелектуального Життя Західної Европи виникає у безпосередньому зв’язку з процесом урбанізації. З розвитком середньовічних міст у Західній Європі в XI – XII ст. удосконалювалися зміст і форми навчання, зростала громадська активність міщан, їхні розумові запити й інтереси. Розвиток міських товарно- грошових відносин потребував дослідного знання, сприяв виробленню раціонального типу мислення, посилював потяг до світської освіти. Шкіл, які давали кращу освіту порівняно із загальним рівнем, було небагато, і про них ширилася слава повсюди, як і про їхніх видатних магістрів і докторів. У такі школи і до таких учителів збиралися звідусіль. Школи росли. На грунті деяких із них наприкінці XI – у XII ст. стали утворюватись університети. Найдавніші в середньовічній І Європі – Болонський (кінець XI ст.) і Паризький (XII ст.) університети – репрезентують два основні типи університетських систем. Перший із них був організацією студентів і лише наприкінці XIV ст. перетворився на організацію викладачів і студентів. Другий був корпорацією викладачів. Університети володіли юридичною, адміністративною і матеріальною автономією, яка дарувалася спеціальними документами Папи або короля.

Джерела з історії університетів середньовічної Західної Європи різноманітні. Тут подано матеріали XII – XIII ст. що відтворюють зміни в системі освіти в Західній Європі та процес виникнення перших університетів. Свідчення про міські школи Франції на початку XII ст. містяться в автобіографічному творі «Історія моїх поневірянь» видатного французького філософа-номіналіста, блискучого оратора і викладача П’єра Абеляра (1079 – 1142), а також у листах до його учениці Елоїзи. Дані про три школи Лондона XII ст. можна почерпнути із твору секретаря архієпископа Фоми Бекета Вільяма Фіц-Стефена (? – бл. 1191) «Опис найблагороднішого міста Лондона». Надзвичайно важливими є свідчення анонімного автора про культурне життя Парижа на початку XIII ст. та відомості знаного філософа й теолога Егідія Римського (1246/1247 – 1316) про програму освіти і мету виховання, вміщені у його трактаті «Про правління государів», що був опублікований бл. 1285 р. і присвячувався французькому королю Філіппу IV Красивому. Документальний матеріал «Договори з учителями» (XIII – XIV ст.) допоможе визначити умови, на яких школяра віддавали на навчання, з’ясувати, якою була оплата вчителя, які пільги мали вчителі й учні-іноземці від міських властей. Це розширить уявлення про організацію шкільного навчання, його пристосування до потреб міського життя, засвідчить високу оцінку міщанами нової системи освіти.

Становлення перших університетів у Західній Європі мало на меті, по-перше, забезпечити відносну автономію сфери освіти, що передбачало виведення її з-під безпосереднього керівництва з боку Церкви, і по-друге, гарантувати досить високий рівень викладання. Ці завдання були вирішені з виникненням корпорацій викладачів (магістрів або докторів), наділених правом випробовувати кожного претендента на вступ у корпорацію і присуджувати йому право на самостійне викладання (ступінь магістра чи доктора). Оцінка професійної придатності була цілком у руках корпорації, у цьому відношенні університети мали абсолютну автономію. Здобуття тим чи іншим об’єднанням викладачів цього головного права і знаменувало заснування університету.

Подані нижче джерела з історії перших університетів Західної Європи добиралися так, щоб можна було простежити загальні закономірності розвитку вищої освіти в середні віки та специфіку освітньої діяльності окремих університетів. З матеріалів засновницьких хартій, грамот, наданих королями, папами, єпископами у XIII – XIV ст. університетам, видно, як відбувалося конституювання університетів, як формувалися їхня автономія, матеріальна база, викладацький колектив, земляцтва школярів.

Наведені документи, що характеризують організаційну структуру університетів, належать до того часу, коли процес конституювання університетів уже завершився (XIV – початок XV ст.). Проте вони виявляють, і деякі особливості їхньої ранньої організації Це стосується статутів університету юристів у Болоньї (1317 – 1347 рр.), а також статутів німецької «нації» Болонського університету (1497 р.), де розкриваються причини, в силу яких відбувалося об’єднання в земляцтва.

Пропоновані для розгляду навчальні програми, фрагменти лекцій, постанови щодо порядку проведення диспутів, обов’язків магістрів і школярів університетів дають багатий матеріал про зміст і форми навчання, методи викладання, систему іспитів і присудження вчених ступенів, стосовно проникнення в університетське середовище передових ідей.

Наведено документи з університетського побуту. Анонімний трактат XIII ст. «Про шкільну науку» та постанови Болонського і Паризького університетів про наймання квартир. Їх утримання, умови спільного проживання, про необхідність дотримання громадського порядку і норм моралі показують спосіб життя середньовічного студента. «Лист лікаря з Валенсії Педро Фагароли синам, студентам Тулузького університету» (1315 р.) містить цікаву інформацію про одяг і харчування, фізичний стан школярів. Нарешті, із самого студентського середовища маємо свідчення, що складають соціально-психологічну характеристику молоді, яка навчалась у середньовічних університетах, її ставлення до навчання, школярського братства, навколишньої дійсності. Ці уявлення можна розширити, аналізуючи зразки студентських листів, що зберегли надзвичайно цінні відомості про реалії повсякденного життя університетської молоді доби Середньовіччя, про її інтелектуальний і моральний рівень, самосвідомість і світовідчуття.