Втеча Тайра

Тим часом Тайра Йоріморі в Ямасіна довідався про втечу Тайра. Аби дізнатися про те, що насправді від­булося, він відправив свого старшого сина Тамеморі, аби він зв’язався з втікачами Тайра, та коли Тамеморі наздог­нав їх у Тоба та спитав, чому вони тікають, ті навіть відповісти не змогли. Зрозумівши, що в них душа у п'ят­ках, Тамеморі спішно повернувся про це доповісти. Йорі­морі (теж) покинув столицю.

Екс-імператор і його прибічники

...Пограбунків у столиці виявилося так багато, що, здавалося, нічого цінного не залишиться. Коли із жаху, що бої почнуться в межах самої столиці, члени клану Тайра її покинули, до столиці рано-вранці двадцять шос­того дня повернувся екс-імператор. Першим, хто зустрів екс-імператора, був Такеда, який бився на шляху до Омі. Наступним прибув Мінамото Йосінага, що теж увійшов у столицю двадцять шостого дня...

Наступник імператора Антоку

Під час таких подій у столиці, імператор Антоку схо­вався у західних провінціях, маючи при собі священні імператорські (регалії): меч, яшму й дзеркало. Люди слушно вважали, що це неправильно, коли імператора в столиці немає...

Розуміючи, що треба обрати нового імператора, (екс-імператор) Госіракава взяв до уваги трьох синів екс-імпе­ратора Такакури. Одного з них — царевича Морісаду — втікачі Тайра взяли із собою на корабель, бо його вихова­ла Токіко — дружина Кійоморі, але двоє інших царевичів — Кореакіра і Таканарі — залишилися в столиці, тому екс-імператор викликав їх (до себе на співбесіду). Першим прийшов четвертий син екс-імператора Такакури царевич Таканарі, а був він без тіні страху, тому (за порадою правого міністра Кудзьо Канедзане)... вирішили, що він буде найкращим вибором. Двадцятого дня 8-го місяця 1183 р. царевич Таканарі став імператором під іменем Готоба²⁰. Потім з’явилося багато інших претендентів, проте екс-імператор Госіракава, звертаючись за порадою до різних представників знаті, найбільше цінував думку правого міністра Кудзьо Канедзане. Так з’явився новий імператор.

Конфлікт між Мінамото Йосінакою та екс-імператором Госіракавою

Тим часом Мінамото Йосінака з Кісо, який увійшов до столиці в 7-му місяці 1183 р., почав дивитися на свого кузена Йорітомо як на ворога. Клан Тайра, осівши на західному узбережжі (Внутрішнього Японського) моря, сподівався на повернення до столиці. Пішла чутка, що лідери (клану) Тайра та Йосінака розпочали (таємно) пе­реговори і планують об'єднати сили й спільно виступити проти Йорітомо в східних провінціях. У той час, коли люди про це шепотілися й говорили, нібито немає в цьо­му правди, рядові ітзардійці з палацу екс-імператора То-моясу та Кімітомо серйозно готувалися .до бою. Впевнені в тому, що людина майбутнього — це Йорітомо (особа з найкращими манерами), вони зосередили свою увагу тільки на ньому й чекали його прибуття до столиці. Від­чуваючи також, що в Йосінаки майбутнє дуже сумнівне, вони перетворили Ходзюдзі (палац Госіракави) на справ­жню фортецю, наповнивши його вояками з клану Міна­мото й деяких храмів та монастирів. Настоятель Мьоун також прийшов у палац екс-імператора, привівши (із со­бою) озброєних ченців з гори Хіей. Оборона Ходзюдзі була дуже сильною.

Йосінака теж відчув, що час виступити настав. Йому служили чотири самурайські родини (Ямада, Хігуті, Тате й Неної), але він вирішив, що зараз краще вивести своїх вояків із столиці, аби, коли виникне необхідність, ви­користати їх найкращим чином, а дев'ятнадцятого дня 11-го місяця 1183 р. (Йосінака) несподівано силами до 1000 вояків (з них 500 вершників) напав на екс-імпера-торський палац Ходзюдзі. На його боці бився член клану Мінамото на ім'я Сабуро. Те, що позиції Йосінаки стали непевними, бо всі його одноклановики виступили на боці екс-імператора, зробило Сабуро ще відданішим Йосінаці, ніж раніше. Цей самурай мав чудовий обладунок, який надійно захищав від стріл, що пускали сохей²¹ настоятеля Мьоуна... (Самураї Сабуро) розгромили та примусили тікати (противника). Сам Сабуро переслідував і розсіяв ці сили та ще й захопив у полон усіх аристократів високого рангу й царевичів, які билися на боці екс-імператора. Одного представника знаті — губернатора провінції Ніко Фудзівара Нобуюкі — в цій битві вбили, проте інші арис­тократи зберегли життя. Всі рядові самураї, що підтри­мували Госіракаву, розбіглися, а сам Госіракава усаміт­нився в монастирі Сьодзьоко. Вояки Сабуро прибули до Госіракави та виявили йому належну повагу...

Доля ченців, які підтримали Госі­ракаву

Настоятель Мьоун з гори Хіей і син екс-імператора Госіракави царевич Хатідзьо теж загинули в бою. Голову Мьоуна знайшли в західному каналі Тоін... Людина, яка перебувала тоді поряд з Мьоуном і бачила його смерть, так її описала:

«Мьоун перебував у палаці Госіракави, коли почув, що вояки, які обороняли палац, побігли. Надягнувши на свій довгий шовковий одяг жовту чернечу накидку й не знай­шовши нікого, хто б міг нести паланкін, він сів на коня і в супроводі жменьки соратників поскакав на південь уз­довж стіни храму Ренгео, коли стріла поранила його в стегно над краєм сідла. Коли стрілу вирвали, кров’ю залило ввесь одяг навколо поясного вузла. Вдало діставшися до південної околиці монастиря, Мьоун упав з коня... Голо­ву Мьоуна кинули у (води) західного каналу Тоін...

...Мьоун протягом життя робив один поганий вчинок за одним. Ми чули, що в день смерті Сайко (1177 р.) Мьоун направив західним схилом гори Хіей своїх монахів на допомогу Кійоморі. Ми також чули, що правитель-інок Тайра Кійоморі розстелив у власному саду циновки й наказав молитися священному духові гори Хіей, аж доки не побачив смолоскипи мьоунівських монахів, які лізли гірським схилом. Через те, що Мьоун діяв саме так, природно, що багато людей його ненавиділи...