Смута (років) Хоген: розгром (військ) Сутоку й Йорінаги

(Після похорону Тоби) екс-імператор Сутоку зупи­нився у своєму палаці в маєтку Танака, де, мабуть, пора­дився з Йорінагою, а дев’ятого дня 7-го місяця (1156 р.) несподівано покинув палац. Рушив він до палацу Садзікі, ; який називали «палацом зали Аміди з 1000 статуй», або тіакамікадо. Цей палац не належав Сутоку, проте він і- силою до нього увірвався й там осів. Відчуваючи, що ситуація складається саме так, як очікували, канцлер Тадаміті, правий міністр Санейосі та інші (їхні соратники) зібралися в імператорському палаці. Вояки, які покля­лися виконувати накази імператриці Біфукумон-ін, теж прибули до імператорського палацу для його захисту.

А «роздратований лівий міністр» Йорінага перебував у цей час в Удзі. Тільки-но оголосили, що Йорінага, можливо, прибуде до палацу Накамікадо, (щоб приєднатися) до Сутоку, самураєві на ім’я Нобукану наказали перехопити та вбити Йорінагу на річці Хіну. Проте, хоч наказ давали швидко, але Нобукану не встиг (його виконати). Йорінага, тим часом, покинув посеред ночі Удзі та при­був до палацу Накамікадо.

Старшого командира Фудзівара Норінагу, який слу­жив біля Сутоку протягом кількох років, неодноразово посилали до Мінамото Тамейосі (з пропозицією) прибути до Накамікадо. Врешті-решт Тамейосі відповів, що при­буде. Прийшов він з двома синами — Йорікатою та Таметомо, однак його старший син Йосітомо увів частину (клану Мінамото), яка підтримувала імператора Госіракаву (10) (до столиці). Йосітомо вже кілька років не мав приязних стосунків із своїм батьком Тамейосі, проте це довга історія, яку ми тут не будемо описувати. Потім одинадцятого дня 7-го місяця в палаці Накамікадо від­булася нарада, на якій збуджені люди, що прийшли сюди з різних куточків країни, почули такі слова Мінамото Йамейосі:

«Ми зовсім безсилі. Весь мій клан пішов з Йосітомо та (перебуває) тепер в імператорському палаці. Зі мною лише двоє моїх синів. Що ми можемо зробити з такими силами? Безперечно, ми не можемо реалізувати наші задуми сидячи та очікуючи тут нападу наших ворогів. Думаю, ми однозначно й безумовно повинні перейти до Удзі та затримати наших ворогів, розламавши дошки мосту Удзі. Інший (можливий) шлях дій — рушити до провінції Омі, залишаючи в тилу гору Кока, і (там) зібра­ти нам на допомогу самураїв сходу. Якщо ми отримаємо таку допомогу, екс-імператор (Сутоку) зможе перебра­тися до Канто. Якщо ми переріжемо дорогу на схід по горі Асігара й захистимо свої позиції, імператорське вій­сько, можливо, не зможе нас дістати із столиці У східних провінціях клан Мінамото має силу ще з днів Йорійосі та Иосіїе, і тепер усі тамтешні збройні сили — мої. Як і імператорські війська столиці вони теж слідкують за си­туацією. Якщо жоден із цих планів реалізувати не вдасть­ся, може, ми просто рушимо на імператорський палац?»

Але Йорінага, виступаючи перед екс-імператором (Су­току), захищав свою точку зору: «Ми не можемо діяти так спішно. До чого це призведе? По-перше, ми зовсім не маємо сил — тільки людей Хігамі Кадза з провінції Ямато. Я наказав мобілізуватися й терміново рушити сюди силам Йосіно. Можливо, вони тепер у дорозі. Зачекає­мо!» Перед лицем таких непродуманих рекомендацій Та-мейосі вийшов до саду...

А в імператорському палаці (в цей час) Мінамото Йосітомо гаряче відстоював таку думку:

«Що це за план захисту, якщо в ньому не визначений час наступу. Перше, що треба зробити, — це атакувати й розтрощити ворога. Тоді ми маємо план. Мінамото Та-мейосі при підтримці Йорїкати вже рушив до нового палацу екс-імператора, у Накамікадо. Навіть пам'ятаючи, що Тамейосі мій батько, я приєднуюсь до імператорських військ. Якщо я раптово зустріну ворога, він, мабуть, (зму­шений) буде відступити. Тому основна наша мета — на­ступ!»

Однак десятого дня до єдиного рішення так і не прий­шли... Тільки в середині одинадцятого дня імператор (Го-сіракава) видав наказ: «Наздогнати й розбити противника негайно!» Губернатор Сімоцуке Мінамото Йосітомо був у захваті. Енергійно обмахуючи себе віялом із (зображе­ним) на ньому червоним сонцем, він сказав:

«Я багато разів брав участь у битвах і щоразу отри­мував благословіння від імператорського дому. Моє серце не може вчинити злочини проти імператора. Сьогодні я отримав наказ Імператора атакувати й знищити ворогів. Свіжість почуттів, що виникають у битві з ворогом — незрівнянна».

Відокремивши свої сили від (військ) Тайра Кійоморі — губернатора Акі, — Йосітомо покинув імператорський палац у Сандзьо й вирушив при підтримці деяких інших членів клану Мінамото (Йорімаси, Сігенарі та Міцуясу) проти Сутоку, який перебував у палаці Накамікадо. Не­вдовзі після полудня його військо почало наступ. Хоча сил у Мінамото Иорікати й Мінамото Таметомо вияви­лося небагато, вони створили сильну, (систему) оборони. Наступ очолив головний охоронець Йосітомо — Камада Дзіро Масакійо, — вояки якого (безрезультатно) атаку­вали кілька разів. Однак імператорських військ було значно більше, тому вони оточили палац Накамікадо й підпалили його. Екс-імператор Сутоку, одягнутий в пов­сякденне вбрання, взяв коня й поскакав у супроводі за­ступника начальника правих імператорських конюшень Нобудзане до Кокусьо — ченця-настоятеля храму Нін-надзі. Тільки-но Йорінага побачив цю втечу, його обла-дунок одразу потоншав. В обличчя його поранила неві­домо ким пущена стріла, причому поранення в щоку ви­явилося настільки важким, що Йорінагу зняли з коня та внесли в хату простолюдина-общинника.

Того ж дня імператор підписав указ про повернення Тадаміті посади глави клану Фудзівара. Це був перший випадок, коли главу клану Фудзівара призначив імпера­тор.

Самурай на ім’я Сігесада був сином Генти Сігедзане із Toca. Він був 80-річним ченцем, але заявив: «Саме я вистрілив тією стрілою, яка завдала смертельного пора­нення Йоріназі». Щоб проілюструвати свої слова, він витягнув зброю та сказав: «Я маю на своїй зброї сім позна­чок, які називаю «сім зірок». Тому на війні я дістаю підтримку від надприродних сил і ніколи не хиблю стрі­ляючи».

Після поранення Йорінагу поклали в маленький чо­вен, що відчалив від місця з назвою Умецу (і Норінага поплив) річкою Кацура в супроводі свого старшого брата Цунеморі. Йорінага їхав до Удзі, щоб побачити свого батька Тададзане. Проте цього разу Тададзане його не побачив. За день чи два після того, як Цунеморі довіз Йорінагу до місця з назвою Ханняміті (провінції Ямато), Йорінага помер. Коли його сина Накаюкі спитали про подробиці смерті Йорінага, той відповів:

«Я серцем відчув, що Йорінага не може їхати верхи на коні. В розпалі битви він стояв біля розсувних дверей зали Будди храму Омікадо й керував своїми вояками, коли стріла вразила його під вухо. Тоді його перенесли в коляску, що стояла біля воріт, та повезли в супроводі секретаря імператорської канцелярії Цунеморі. Приїхали до ріки Кацура, сіли на рибальський човен і за течією спустилися до гирла ріки Копу. Та коли Йорінага заявив, що бажає побачити свого батька, Тададзане відповів: «З самого початку я чув про те, що трапилося. Я не бажаю вас бачити». Після такої (відповіді) Йорінага помер у човні, а вищезгаданий Цунеморі, секретар відділу книг і рукописів Тосінарі та інспектор Нобуйорі втрьох віднесли тіло Йорінага на 100 сяку¹¹ від головної дороги й спалили його в храмі Ханнядзі.

Після розгрому військ екс-імператора Сутоку, Тамейосі намагався втекти, але його впіймали, а коли Йосітомо спитав імператора, що з ним робити, (йому надіслали) підписаний імператором наказ відрубати Тамейосі голову. Тоді Йосітомо (схопив!) посадив свого батька в паланкін та відіслав його до Йоцудзуки, де Тамейосі відрубали голову. Вся країна була вражена тим, що Йосітомо зітнув голову власному батькові.

Іншим наслідком розгрому стала висилка екс-імпера­тора Сутоку в провінцію Санукі, і тільки завдяки клопо­танню Тадаміті його батька Тададзане відправили під до­машній арешт до маєтку Тісоку.

Правління Госіракави

Заколот 1156 р. спалахнув несподівано, але сили імпе­ратора Госіракави без складнощів його придушили й кожного заколотника покарали відповідно до тяжкості його злочину. Хоча смертну кару скасували дуже давно (ще в 810 р.), тепер її поновили, мабуть, через тяжкість злочинів. Відповідно, за участь у керівництві заколотом декого покарали (на смерть).

Протягом царювання Госіракави повний контроль над державними справами тримав (буддійський чернець) Сіндзей... Імператорської влади фактично не існувало, хоча багато відомих людей розуміли, що імператорський палац — особливе, найважливіше місце для здійснення державних ритуалів і церемоній... (Імператорський) палац занепав, і тільки-но князь Тадаміті отримав наприкінці правління Тоби наказ повністю взяти у свої руки ке­рівництво державою в ролі канцлера, він перш за все запланував реконструювати палац. Але це не сподобалося екс-імператорові Сіракаві, який сказав, що Тадаміті дуже старомодна людина. Сіндзей використав сприятливу на­году й сам провів пишну реконструкцію (імператорсько­го) палацу, зруйнованого під час заколоту 1156 р. ...Він сам керував реконструкцією й завершив її менше ніж за два роки. Люди стверджували, нібито навіть ночами він працював над проектом (реконструкції), перевіряючи результати обрахунків. Він .найкращим чином завершив роботу чітко за власними кресленнями, а потім орга­нізував у новому палаці бенкет, на якому гостей розва­жали танцюристки. Людей вразила пристойність цього святкування...

Одинадцятого дня 8-го місяця 1158 р. імператор Госі-ракава покинув престол, передавши трон імператорові Нідзьо¹².

Госіракава почав керувати державни­ми справами як екс-імператор

Після того, як Госіракава почав за прикладом попе­редніх екс-імператорів Сіракави й Тоби сам керувати дер­жавними справами, він несподівано полюбив шляхетну людину високого рангу на ім'я Фудзівара Нобуйорі — сина князя Тадатаки. Тільки-но видатними особами ста­ли екс-імператорські гвардійці низького походження — такі, як брати Тайра Нобунарі, Нобутада, Тамеюкі й Та-меясу, — відразу ж Фудзівара Нобуйорі піднявся до ви­соких посад середнього радника та командира правої двір-цевої гвардії. Сіндзей також надав чини (деяким) своїм синам: Тосінорі призначили правим середнім інспекто­ром, а Нарінорі —імператорським охоронцем...

Неспокій і негаразди напередодні сму­ти 1159 р.

В той час, як сини Сіндзея, включаючи певну кіль­кість тих, хто прийняв постриг буддійського ченця, здо­були високий статус, у Фундзівара Нобуйорі виникло від­чуття підозри до Сіндзея. Відмітивши (наявність) супер­ництва між Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі та усві­домлюючи, що переможець у війні між ними захопить контроль над державою, він приєднався до Мінамото Йо­сітомо й не гаючись почав готувати заколот.

Другою складовою, що сприяла заколоту, було гли­боке невдоволення Мінамото Йосітомо Сіндзеєм. Тільки-но Сіндзей перетворився на особу з необмеженим впли­вом, а Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі почали між собою суперничати, Йосітомо вирішив зробити сина Сіндзея — Корінорі — своїм зятем ...але Сіндзей не схвалив таку пропозицію й відповів грубою (відмовою): «Мій син — учений, і не може бути вашим зятем!» А невдовзі Сіндзей зробив свого сина Сігенорі... зятем Тай-ра Кійоморі. Це й породило в Йосітомо таку ненависть до Сіндзея.