Кенхо-хосі цуредзурегуса (записки з нудьги)

...За правління екс-імператора Готоби своєю вченістю славився Юкінага, колишній губерна­тор провінції Сінано. Якось його серед інших знавців запросили до двору на диспут щодо юефу¹. У розпалі суперечки Юкінага забув назву двох чеснот з «Танцю семи чеснот», за що його прозвали Молокососом П’яти чеснот. Це було дуже уразливо, і Юкінага, закинувши науки, пішов від світу.

Наставник Дзітін запрошував до себе всіх, хто мав якийсь талант, навіть простолюдинів, і коли Юкінага по­трапив у незручну ситуацію, він запропонував йому своє покровительство.

Монах Юкінага створив «Повість про родину Тайра» й навчив сліпого на ім’я Сьобуцу розповідати її. Тому найяскравіше описаний у цьому творі монастир Енря-кудзі. Близько знаючи Куро Хогана³, Юкінага описав його життя. З Каба-но Кандзя⁴ він, мабуть, не був так добре знайомий і багато з його діянь у своєму творі упустив.

Сьобуцу був родом зі східних провінцій і, в розмовах з вояками, дізнавшись багато і про самих ратників, і про військове мистецтво, допоміг Юкіназі описати все це.

Теперішні біва-хосі⁵ вчаться вдавати природний голос Сьобуцу.

1. Юефу — жанр традиційної китайської по-етично-гікжнно-танцювальної творчості.

2. Дзітін (1155—1225) — посмертний титул першого історика Японії (автора «Запи­сок дурня»), знаменитого монаха Йосімідзу Касьо — видатного поета й релі­гійного діяча (лідера буддійської секти Тендай). Ім'я в чернецтві — Дзіен («круг благодаті»).

3. Куро Хогая (1159—1189) — прізвисько знаменитого полководця Мінамото Йосі-цуне, одного з активних учасників анти-тайрівського руху клану Мінамото.

4. Каба-но Кандзя (1156—1193) —посмерт­не ім'я знаменитого вояка армії «білих» Мінамото Норійосі.

5. Біва-хосі — сліпий монах — співець би­лин, японський аналог давньоруського гусляра та українського кобзаря.

83