Дзіно сьотокі (записки про правильне наслідування божественних імператорів)

ІМПЕРАТОР ГОСУДЗАКУ

69-те царювання, 37-ме покоління, власне ім’я — Ацунага. Молодший брат Гоітідзьо від тієї ж матері, зійшов на трон в 1036 році...

Хоча імператор був людиною мудрою, двірцевим уря­дом керував регент (Фудзівара) Йоріміті, і не було навіть натяку на те, щоб Госудзаку брав участь в управлінні (країною). Це вельми прикро...

Імператор Госудзаку царював 9 років і помер у віці 37 років.

ІМПЕРАТОР ГОРЕЙДЗЕЙ

70-те царювання, власне ім’я — Тікахіто, старший син Го­судзаку.

Мати: посмертно призначена вдовою-імператрицею Фуд­зівара Кісі — третя дочка регента Мітінаги. Зійшов на трон у 1045 році...

Наприкінці царювання (імператора) Горейдзея в країні сталася смута. В області Мітіноку Абе Садато й (Абе) Мунето влаштували заколот, і Мінамото Йорійосі отри­мав наказ його придушити. Йорійосі призначили губер­натором (провінції) Муцу та воєводою для замирення півночі. Він став першим членом своєї родини, який ді­став таку (високу) посаду... Після 12 років (війни) спокій на півночі було відновлено...

Імператор Горейдзей царював 23 роки й помер у віці 44 років.

ІМПЕРАТОР ГОСАНДЗЬО

71-ше царювання, 38-ме покоління, власне ім'я —Такахіто, другий син Госудзаку.

Мати: імператриця Тейсі (Йомеймон-ін), дочка імператора Сандзьо¹.

...імператор Госандзьо зійшов на трон у 1068 році...

Багато років Госандзьо був офіційним спадкоємцем престолу. Усамітнившись, він глибоко опанував за цей час китайську та японську літературу, а також езотерич­ний і екзотеричний напрями буддизму. Складені ним вір­ші співала безліч людей.

Наприкінці царювання (імператора) Горейдзея країна переживала лихі часи й люди дуже страждали... (Ставши імператором), Госандзьо припинив занепад у країні...

Проправивши чотири роки, імператор Госандзьо зрік­ся престолу... і перетворився на екс-імператора та прий­няв постриг буддійського ченця.

З часів царювання Госандзьо сила регентів Фудзівара сильно занепала й почало відновлюватися пряме імпера­торське правління. Проте так було до зречення Госан­дзьо, після чого він став інсеєм (екс-імператором-монахом).

Імператор Госандзьо помер у віці 40 років.

ІМПЕРАТОР СІРАКАВА

72-ге царювання, 39-те покоління, власне ім’я — Садахіто, старший син Госандзьо.

Мати: посмертно призначена вдовою-імператрицею Фудзівара Мотіко — (названа) дочка посмертно призначеного го­ловним міністром державної ради Йосінобу (насправді Мотіко була дочкою середнього радника Кіннарі).

Зійшов на трон у 1072 році...

В роки царювання (імператора) Сіракави був віднов­лений давній двірцевий церемоніал...

Пропарювавши 14 років, Сіракава зрікся (престолу) і став екс-імператором. Він був першим, хто керував двір-цевим урядом як інсей. Ставши правителем-ченцем, він продовжував так само правити (країною) протягом по­дальшого свого життя...

Коли (канцлер Фудзівара) Йоріміті дізнався, що спад­коємцем престолу проголошений Госандзьо, ...відносини між канцлером і спадкоємцем престолу вкрай погірши­лися, виникла загроза (смути). Тільки-но Госандзьо став імператором, Йоріміті відправили у відставку та вислали в Удзі. Посаду канцлера успадкував його молодший брат Норіміті, але реальної влади він вже не здобув. Від часів Сіракави, коли двірцевий уряд перейшов під кершництво інсея, регенти Фудзівара перетворилися тільки на номі­нальних керівників, старі форми державного управління змінилися. Якщо раніше імператорське управління (краї­ною) здійснювалося лише формально, а реальну владу мали регенти Фудзівара, то тепер вирішальну (політичну) перевагу дістав інсей...

На південь від столиці Сіракава збудував величезний палац Тоба-доно, ...який став надалі основною штаб-квартирою старшого (правлячого) екс-імператора...

Більше 50 років Сіракава правив країною (спочатку) як імператор, а (потім) як інсей... Він завжди йшов своїм власним шляхом і помер у віці 77 років.

ІМПЕРАТОР ТОБА

74-те царювання, 41-ше покоління, власне ім’я — Мунехіто, перший син (імператора) Хорікави.

Мати: посмертно призначена вдовою-імператрицею Фудзіва­ра Дзісі, дочка посмертно призначеного великим міністром дер­жавної ради Санесуе.

Зійшов на трон у 1107 році...

Імператор Тоба царював 16 років, а потім зрікся (престолу) ...та став екс-імператором.

Враховуючи, що Сіракава був старший (від Тоби), Тобу проголосили «новим інсеєм» (тобто віце-інсеєм, мо­лодшим інсеєм) який тільки супроводжував Сіракаву в його процесіях...

Коли Сіракава помер, Тоба зосередив у своїх руках контроль над урядом інсея... Більше 20 років Тоба керу­вав (країною) як старший екс-імператор, а також як пра­витель- інок...

Помер Тоба у віці 64 років.

ІМПЕРАТОР СУТОКУ

75-те царювання, власне ім’я —Акіхіто, другий син Тоби. Мати: імператриця Фудзівара Сьосі (Тайкенмон-ін), дочка законосвященика і старшого радника Кінсане. Зійшов на трон у 1123 році.

...Імператор Сутоку царював 18 років, але його сто­сунки з екс-імператором Тобою були поганими, і тому в 1154 році він (змушений був) зректися трону, а після заколоту (років) Хоген² став буддійським ченцем...

ІМПЕРАТОР ГОСІРАКАВА

77-ме царювання, 42-ге покоління, власне ім’я — Масахіто. Четвертий син Тоби, молодший брат Сутоку від тієї ж матері.

...(Імператор) Госіракава зійшов на трон у 1155 році... Наступного року після смерті Тоби Госіракава зосередив у своїх руках керівництво країною.

Лівий міністр Йорінага... чудово знався на китайських науках, але мав впертий та суворий характер... Йорінагу зняли з його посади... Глибоко ображений і сповнений бажання очолити уряд, він порадив екс-імператорові Су­току організувати заколот, що втягнув країну в (політичні) суперечки. На сьомий день після смерті старшого екс-імператора Тоби (1156 р.) почалася «смута (років) Хоген». Призвівши до безладдя, Сутоку спаплюжив шлях синовньої доброчесності, а Йорінага опоганив (честь) міністерської посади.

Коли в розпалі негараздів Сутоку покинув палац Тоби та втік до Оїдоно в провінції Сіракава, де зосередилися війська заколотників, імператор Госіракава направив туди (Тайра) Кійоморі, Мінамото Йосітомо та інших (юяків), (яким наказав) атакувати позиції (змовників), очолених Сутоку. Наступ імператорських сил виявився успішним. Сутоку втік у західні гори, а „лівий міністр Йорінага був поранений стрілою. Хоча Йорінага ухит­рився втекти до Нарадзакі, проте невдовзі він помер там (від поранення).

Екс-імператора Сутоку (впіймали), постригли в (буд­дійські) монахи та відправили на заслання до (провінції) Санукі. Сини Йорінага були вислані в різні провінції, та ще багатьох самураїв покарали за участь у заколоті. Серед них був батько Йосітомо — Мінамото Тамейосі, який з невідомих причин вирішив приєднатися до Сутоку й опи­нився таким чином в опозиції до свого сина. З Тамейосі були й інші його сини. Коли битва завершилася пораз­кою Сутоку, Тамейосі, як і Сутоку, прийняв постриг, але Йосітомо заарештував і стратив свого батька — безпреце­дентний акт...

Після трьох років царювання Госіракава зрікся (пре­столу) на користь офіційного спадкоємця (Нідзьо) та згідно з традицією отримав титул екс-імператора. Протя­гом 30 наступних років і навіть довше Госіракава продовжував керувати країною як інсей, ...але в часи Госіракави країна поринала в одну смуту за іншою. Він став батьком або дідом п'яти імператорів і помер у віці 66 років.

ІМПЕРАТОР НІДЗЬО

78-ме царювання, власне ім’я — Моріхіто, старший син Госіракави.

Мати: посмертно призначена вдовою-імператрицею Фуд­зівара Ici, дочка посмертно призначеного великим міністром державної ради Цунесане.

Зійшов на трон у 1158 році...

Спочатку Госіракава дуже любив Фудзівара Нобуйорі — командира правої зовнішньої імператорської гвардії. Він навіть брав участь у (вирішенні) найважливіших справ державного управління. Пишаючись цим, Нобуйорі навіть хотів за сприяння екс-імператора стати командува­чем внутрішньої імператорської гвардії, але йому було відмовлено після втручання Мітінорі.

Хоч заслуги Йосітомо в перемозі у смуті (років) Хоген були більшими, ніж (заслуги) Кійоморі, котрий поро­дичався з імператорським (радником) Фудзівара Міті­норі, (Тайра Кійоморі) вагоміше відзначили за участь у битві (при Нарадзакі). Мінамото Йосітомо дуже обра­зився, бо Кійоморі обійшов його (нагородами). Поба­чивши це, (командир імператорської гвардії Фудзівара) Нобуйорі запропонував Йосітомо спільно організувати заколот. Змовники вирішили, що, коли їм поталанить знищити Мітінорі та Кійоморі, вони будуть у змозі ро­бити з країною все, що забажають. У момент, коли Кійо­морі здійснював паломництво до Кумано, вони, ско­риставшися можливістю, яка виникла, спалили палац Сандзьо — резиденцію Госіракави — і силою привели екс-імператора (до себе) в основний імператорський палац. Потім вони в іншому крилі палацу заарештували імператора Нідзьо. Переконавшися, що можливості втек­ти від заколотників немає, Мітінорі здійснив самогубст­во. Його синів відправили на заслання в різні провінції...

(Тайра) Кійоморі, тим часом дізнавшися про заколот, припинив паломництво й повернувся до столиці. Тоді настрої двірцевих людей, що обіймали (впливові) посади та брали участь у заколоті разом з Нобуйорі, змінилися. Імператор Нідзьо та екс-імператор Госіракава таємно по­кинули палац і прибули до резиденції Кійоморі, імпера­торські війська почали швидко знищувати (загони зако­лотників): Нобуйорі, Йосітомо та інших. Нобуйорі нама­гався втекти у східні провінції, але його схопили й зітнули йому голову. Йосітомо був страчений в Оварі, а його голову виставили на привселюдний огляд...

Від часів негараздів (років) Хоген та Хейдзі дедалі більшою повагою користувалися військові, а авторитет трону — ігнорувався. Саме тому (імператорські) укази не діяли...

Невдовзі після смути (років) Хейдзі знову погірши­лися стосунки між імператором Нідзьо та екс-імперато­ром Госіракавою. Старший радник Цунемуне (дядько Нідзьо по дружині), син його годувальниці (придворний) постачальник Кореката й деякі інші (представники при­дворної аристократії) виступили проти Госіракави, бо той у всьому слухався наказів Тайра Кійоморі. (За це Кійо­морі) відправив їх (змовників) на заслання. Тепер Кійоморі повністю зосередив у своїх руках управління краї­ною, надовго захопив посаду головного міністра держав­ної ради, а його сини стали великими міністрами й ко­мандирами лівої та правої внутрішньої придворної гвар­дії. Більше половини провінцій країни перетворилися на тайрівські володіння, а багато придворних посад і рангів були (членами клану Тайра) монополізовані та за ними закріплені. Зростання імператорського авторитету, фак­тично, припинилося.

Імператор Нідзьо правив 7 років і помер у віці 23 років.

ІМПЕРАТОР РОКУДЗЬО

79-те царювання, власне ім’я — Нобухіто, старший син Нідзьо.

Мати: дочка молодшого помічника міністра (імператорської) скарбниці Ікі Канеморі.

Зійшов на трон у 1165 році...

Імператор Рокудзьо царював протягом трьох років... і помер у віці 13 років, навіть не відзначивши (власне) повноліття.

ІМПЕРАТОР ТАКАКУРА

80-те царювання, 43-тє покоління, власне ім’я — Норіхіто, п’ятий син Госіракави.

Мати: імператриця Тайра Сігеко (Кенсюнмон-ін) — дочка посмертно призначеного лівим міністром Токінобу.

Зійшов на трон у 1168 році...

Те, що Тайра Кійоморі монополізував владу над (ім­ператорським) двором, стало цілком зрозумілим за царю­вання імператора Такакури. Токусі — дочка Кійоморі, яка довгий час перебувала при дворі як імператорська наложниця, — піднялася до (рангу) імператриці. Уже на­прикінці правління Такакури (в країні) посилилися спо­радичні смути як очевидний результат того, що Тайра своїми діями ігнорували глибинні життєві устої та йшли проти волі Неба.

Старший син Кійоморі — старший міністр Сігеморі — був мудрою людиною й застерігав батька від поганих дій, та коли Сігеморі передчасно помер, Кійоморі став навіть пихатішим (ніж раніше) і почав ще авантюрніше застосо­вувати силу (в політиці). Регента Мотофусу Кійоморі зняв з посади постачальника (столичного округу) Дайдзайфу, від­лучив від двору та відправив на заслання. Із Кіото ви­гнали старшого міністра Моронагу. Подібним чином по­карали багатьох інших (аристократів).

Саме тоді чоловік на ім'я Мінамото Йорімаса, що мав третій молодший ранг, вступив у змову з царевичем Мо-тіхіто — сином Госіракави. Мотіхіто повинен був уже пройти обряд повноліття, однак його ігнорували при дво­рі, і він так і не здобув формальний статус сінно (імпера­торського царевича). Під впливом Йорімаси Мотіхіто від­дав наказ клану Мінамото організувати виступи проти Тайра в „провінціях. Хоча план розкрили і обох — Мо­тіхіто і Йорімасу — убили, їхні дії спричинили великий конфлікт.

(Свого часу) після смути,(років) Хейдзі уник смерті Йорітомо — син Мінамото Йосітомо. Він не брав участі в боях, а тому його (не стратили, а лише) заслали до гігювінції Ідзу. Тепер, через стільки років, він (Мінамото Йорітомо) отримав таємний наказ від царевича Моті­хіто... і зосередив загони (своїх прибічників) у східних провінціях...

...Стомлений таким перебігом подій, імператор Така-кура раптово зрікся престолу.

Такакура царював 12 років... Такакура мав гарний ха­рактер і був ідеальним сином. Він був також чудовим музикантом, але помер невдовзі після здобуття титулу екс-імператора у віці 21 року.

ІМПЕРАТОР АНТОКУ

81-ше царювання, власне ім’я — Токіхіто, старший син Та­какури.

Мати: імператриця Тайра Токусі (Кенреймон-ін), дочка го­ловного міністра державної ради Кійоморі. Зійшов на трон у 1180 році...

Інсей Госіракава продовжував керувати при дворі, але сили Тайра зростали й безладдя почало поширюватися на всі провінції. Тайра (Кійоморі) навіть вирішив перенести столицю (в інше місце), в руслі чого перетворив свою (кланову штаб-квартиру) Фукухару (провінція Сену) на імператорську резиденцію. Екс-імператорів Госіракаву й Такакуру теж перевели до Фукухари. Проте сила людсь­кого обурення виявилася такою великою, що столицю знову повернули до Кіото. Ще до смерті Кійоморі йому наслідував його другий син Мунеморі, обійнявши посаду центрального міністра. Так Мунеморі зосередив у своїх руках повноваження свого батька або старшого сина Сі­геморі, і саме з нього (Мунеморі) влада Тайра почала занепадати. Сили Мінамото, (зосереджені) у східних про­вінціях, стали вже небезпечними (для Тайра), бо громили тайрівські армії то в одному місці, то в іншому.

Госіракава, тим часом, таємно покинув столицю та сховався на горі Хіей. Тайра, сила яких занепадала, при­хопили імператора Антоку та перебралися (з ним) у захід­ні провінції: майже три роки (в країні) панувало ціл­ковите безладдя. У вирішальній битві поблизу Данноура Тайра Токіко — вдова Кійоморі — поклала у фалди свого кімоно імператорський камінь (священну яшму), прикріпила до талії (священний) імператорський меч і з молодим імператором на руках кинулася в море. Оце так бурхливі часи!

Три роки царював імператор Антоку й помер у віці восьми років...

ІМПЕРАТОР ГОТОВА

82-ге царювання, 44-те покоління, власне ім'я — Такахіра, четвертий син Такакури.

Мати: Сітідзьо-ін (Фудзівара Сьокусі) — дочка законосвя-щеника й розпорядника двірцевих ремонтів Нобутаки ..

Хоча колишній імператор Антоку перебував у західних провінціях, його дід продовжував керувати справами (ім­ператорського) двору. Отже, нормальний порядок управ­ління столицею не був порушений...

Госіракава видав указ, в якому вимагав повернення Антоку до столиці, але Тайра його проігнорували, і тоді Госіракава указом проголосив імператором Готобу. Не маючи формального статусу імператорського царевича, Готоба спочатку був призначений спадкоємцем престолу, а вже потім пройшов ритуал коронації... В 7-му місяці 1183 року Готоба зійшов на трон...

Імператорськими регаліями володіли прибічники Ан­току (тобто Тайра), тому коронація Готоби стала першим в історії прикладом відходу від традиційної риту­альної практики передачі (цих) регалій від володаря — наступникові...

Тільки після розгрому Тайра імператор (Готоба) отри­мав дзеркало та яшму, але меч потонув у морі поблизу Данноура, і його так і не знайшли...

Доки Тайра перебували в західних провінціях, Йосі-нака став першим із членів (клану) Мінамото, хто ввій­шов до столичного Кіото. Впевнений у своїх воєнних талантах, він перехопив контроль над (імператорським) двором і навіть призначив себе сьогуном*...

Йосінака наробив багато лиха й тому розгнівав екс-імператора Госіракаву... (Мінамото) Йорітомо направив своїх молодших братів Норійор„і та Йосіцуне до східних провінцій, (де вони) знищили Йосінаку. Потім Норійорі та Йосіцуне, очоливши (сили) східних провінцій, при­давили (опір) Тайра...

Так були розгромлені Тайра, і здавалося, що саме ім­ператор знову керуватиме країною. Проте фактично вла­ду у своїх руках зосередив Мінамото Йорітомо, сходжен­ня якого не мало аналогій у минулому. У міру того, як імператор дедалі більше «передавав» свої повноваження Йорітомо, вплив (імператорського) двору все більше за­непадав. Коли Йорітомо призначив у провінції своїх вій­ськових намісників (сюго), зменшився авторитет цивіль­них губернаторш (кокусі), а (владний) зміст (самої) по­сади губернатора суттєво збіднів...

На початку ери Кенкю⁴ Йорітомо прибув до столиці, ...був призначений великим сьогуном і з того часу уп­равління країною здійснювалося виключно східним уря­дом (сьогуна в Камакурі).

ІМПЕРАТОР ДЗЮНТОКУ

84-те царювання, власне ім’я — Морінарі...

...Від часів Сіракави й Тоби давній шлях управління занепав, а в часи (царювання) Госіракави воєнні зако­лоти та інші негаразди траплялися по всій країні. Селяни були доведені до цілковитих злиднів. Мінамото Йорітомо власними силами поновив порядок (у державі), і хоча імператорський рід так і не повернув (собі) колишній (владний) статус, у столиці ліквідували спалахи (смути), а люди були звільнені від (усобиць). Спокій знову запану­вав серед «верхів» та «низів», і люди повсюди підкори­лися доброчесності Йорітомо... Звичайно, (імператор­ський) двір Кіото міг скинути бакуфу (сьогунський уряд), але чи міг би він правити (країною так добре), як бакуфу?

Те, що Йорітомо обійняв високі посади та отримав статус військового диктатора країни, — стало результа­том виключно вищих вказівок екс-імператора Госіракави. Щоправда, дехто стверджує, що сам він (Йорітомо) ство­рив для себе такі посади.

1. Сандзьо — тенно (імператор) Японії в 1011—1016 рр.

² Ера Хоген — 1156—1159 рр.

³Сьогун — воєвода, генерал — військовий титул, який надавався командирові вели­кого військового з’єднання для (або за) виконання важливої воєнної операції. З кінця XII ст. набув воєнно-політичного статусу легітимного військового диктато­ра Японії (як титул імператора в Стародавньому Римі).

⁴ Ера Кенкю — 1190—1199 рр.