- •Методичні рекомендації
- •Передмова
- •Глава 1 Тут починається передмова до книги, яку іменують «Про розмаїтість світу»
- •Глава 2
- •Глава 7
- •Глава 9
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 12
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 19
- •Глава 64
- •Глава 65
- •Глава 69
- •Глава 70
- •Глава 75
- •Глава 77
- •Глава 78
- •Глава 79
- •Глава 80
- •Глава 80 а
- •Глава 81
- •Глава 82
- •Глава 83
- •Глава 84
- •Глава 85 а
- •Глава 85 б
- •Глава 86
- •Глава 87
- •Глава 89
- •Глава 90
- •Глава 91
- •Глава 92
- •Глава 93
- •Глава 94
- •Глава 95
- •Глава 96
- •Глава 97
- •Глава 98
- •Глава 99
- •Глава 100
- •Глава 101
- •Глава 103
- •Глава 104 а
- •Глава 104 б
- •Глава 104 в
- •Глава 105
- •Глава 106
- •Глава 107
- •Глава 108
- •Глава 110
- •Глава 111
- •Глава 112
- •Глава 113
- •Глава 114
- •Глава 130
- •Глава 131
- •Глава 132
- •Глава 133
- •Глава 134
- •Глава 135
- •Глава 136
- •Глава 137
- •Глава 138
- •Глава 140
- •Глава 141
- •Глава 142
- •Глава 143
- •Глава 144
- •Глава 145
- •Глава 146
- •Глава 147
- •Глава 148
- •Глава 149
- •Глава 150
- •Глава 151
- •Глава 152
- •Глава 153
- •Глава 154
- •Глава 155
- •Глава 156
- •Глава 157
Глава 75
Тут описується місто Чіанду (Шанду) і дивний палац великого хана
...Його збудував великий хан Кублай (Хубілай), який тепер царює. В тому місті наказав він збудувати з каменю й мармуру великий палац. Зали й покої позолочені; дивні й чудово золочені; а навколо палацу на 16 миль мур, і багато тут фонтанів, рік і лук; великий хан тримає тут усяких звірів: оленів, ланей та антилоп; ними він годує своїх соколів у клітках. Раз на тиждень сам ходить на них дивитися. До цієї рівнини, обнесеної муром, великий хан їздить часто на коні, із собою везе леопарда й випускає його на оленя, лань чи на антилопу, а що впіймає, те соколам у клітках. Розважався він так собі на втіху.
На тій рівнині за муром великий хан, знайте, збудував великий палац з бамбука; всередині він позолочений і розписаний звірами й птахами тонкої роботи. Дах теж з бамбука, і такий міцний та щільний, що ніякий дощ його не зіпсує. Будувався палац з бамбука ось як: бамбуки ці, знайте, у три п’яді завтовшки, а довжиною від десяти до п’ятнадцяти кроків. Розрізають їх по вузлах, а як розріжуть, шматки такі товсті й великі, що й дах покривати, і для всіх виробів вони підходять. Палац той, як я казав вище, увесь бамбуковий; великий хан побудував його так, аби за бажанням можна було його переносити; понад двісті шовкових мотузок підтримували його. Великий хан живе тут три місяці: червень, липень і серпень; живе він у цей час тому, що тут не жарко, а дуже приємно; в ці місяці бамбуковий палац великого хана зібраний, а в решту місяців він розібраний. Побудований він так, аби можна за бажанням і розібрати, і зібрати.
28-го серпня, завжди в цей день, великий хан виїжджає з того міста і з того палацу, і ось чому: є в нього порода білих коней і білих кобилиць, білих, як сніг, без усяких плям, і величезна їхня кількість, більше десяти тисяч кобилиць. Молоко цих кобилиць ніхто не сміє пити, тільки ті, хто імператорського роду, тобто роду великого хана; те молоко можуть пити ще горіати; була їм така шана від Чінгіс-хана, за те, що одного разу допомогли йому перемогти. А коли білі коні проходять, (їм) кланяються як великому панові, шлях їм не перетинають, а чекають, аби вони пройшли, чи забігають попереду. Сказали великому ханові астрологи та ідолопоклонники, що повинен він щороку 28-го серпня розливати те молоко по землі й у повітрі – духам пити, і духи охоронятимугь його добро, чоловіків і жінок, звірів і птахів, хліб і все інше. Саме тому виїжджає великий хан із цього міста і їде туди.
Ледь не забув розповісти вам про диво: коли великий хан живе у своєму палаці й піде дощ чи туман впаде, чи погода зіпсується, мудрі його астрологи та знахарі чаклунством і заговорами розганяють хмари й погану погоду навколо палацу; скрізь погана погода, а біля палацу її немає. Знахарі ці звуться тибетцями й кашмірцями; то два народи ідолопоклонників; заговорів і диявольського чаклунства знають вони більше, ніж хтось інший; усі їхні діла – диявольське чаклунство, а народ запевняють, що чинять те з божою допомогою й через свою святість. Є в них ще такий звичай: кого засудять до смерті й волею государя стратять, беруть вони те тіло, варять його та їдять, а хто помре власною смертю, того ніколи не їдять.
Бакши (10) ці, про яких я вам розповідав, дійсно знають безліч заговорів і чинять ось які славні дива: сидить великий хан у своєму головному покої, за столом; стіл той трохи вищий за 8 ліктів, а чаші розставлені в покої, на підлозі, кроків за десять від стола; розливають у них вино, молоко й інші смачні напої. За наговорами й за чаклунством цих спритних знахарів-бакши повні чаші самі собою піднімаються з підлоги, де вони стояли, та несуться до великого хана, і ніхто тих чаш не торкався. Десять тисяч чоловік бачили це; то справжнісінька правда, без будь-якої брехні. Той, хто розбирається в некромантії, скаже вам, що справа та можлива.
Як починаються ідольські свята, ті бакши, скажу вам, йдуть до великого хана й говорять: «Государе, починається свято такого-то нашого ідола» - і якого забажають, того ідола й назвуть, а потім говорять: «Ти відаєш, добрий государе, що такий-то ідол, якщо йому дари не давати й жертви не приносити, може й погану погоду дарувати, і добру, вашій худобі й хлібу шкоду завдати; а тому й просимо ми в тебе, добрий государе, накажи нам дати стільки-то овець з чорними головами, стільки-то ладану, стільки-то алое, стільки-то того й іншого, шануватимемо ми нашого ідола, принесемо йому велику жертву, а він збереже і нас, і нашу худобу, і наш хліб». І те саме говорять бакши князям, в кого сила, і хто біля великого хана, а ті великому ханові; ось так вони й отримують усе, що просять на свято свого ідола. А як отримають бакши все, що просили, учиняють велику учту з великим співом на честь свого ідола: палять куріння із найкращих прянощів, насмажать м’яса й ставлять його перед ідолами, скрізь розливають сік: нехай, говорять, ідоли з’їдають скільки схочуть. Ось так вшановують вони у святкові дні своїх ідолів; у будь-якого ідола, знайте правду, немов у нас, - свої іменини.
Монастирі та абатства в них великі; є тут, скажу вам, великий монастир, як маленьке місто, там більше двох тисяч їхніх ченців; одягаються ченці шляхетніше від іншого люду. Голову й бороду голять. Ідолам своїм влаштовують великі святкування, з величавим співом та з яскравим, ніколи не баченим освітленням. Між бакши є такі, яким дозволено брати дружин, вони це й роблять, одружуються, і дітей у них багато.
Є ще й інші духовні, звуть їх сенсі(11), люди по-своєму дуже стримані; живуть вони ось як: усе життя їдять висівки: візьмуть висівок, покладуть їх у воду, потримають там і так їдять. Не один раз на рік вони постяться, а крім висівок, як я сказав нічого не їдять. Багато в них великих ідолів, а іноді вогню поклоняються. А інші бакши про тих, хто такий здержаний, говорять, що вони єретики, бо, мовляв, ідолам моляться не так, як вони. Є між одними й іншими велика відмінність: одні ні за що у світі не одружуються. Голову й бороду голять; одягаються в паперові тканини, білі й чорні, чи в шовкові тих же кольорів, як сказано. Сидять на циновках – переносних ліжках. Їхнє життя найсуворіше у світі. Їхні ідоли жіночої статі, тобто с в усіх імена жіночі...
КНИГА ДРУГА