- •Методичні рекомендації
- •Передмова
- •Глава 1 Тут починається передмова до книги, яку іменують «Про розмаїтість світу»
- •Глава 2
- •Глава 7
- •Глава 9
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 12
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 19
- •Глава 64
- •Глава 65
- •Глава 69
- •Глава 70
- •Глава 75
- •Глава 77
- •Глава 78
- •Глава 79
- •Глава 80
- •Глава 80 а
- •Глава 81
- •Глава 82
- •Глава 83
- •Глава 84
- •Глава 85 а
- •Глава 85 б
- •Глава 86
- •Глава 87
- •Глава 89
- •Глава 90
- •Глава 91
- •Глава 92
- •Глава 93
- •Глава 94
- •Глава 95
- •Глава 96
- •Глава 97
- •Глава 98
- •Глава 99
- •Глава 100
- •Глава 101
- •Глава 103
- •Глава 104 а
- •Глава 104 б
- •Глава 104 в
- •Глава 105
- •Глава 106
- •Глава 107
- •Глава 108
- •Глава 110
- •Глава 111
- •Глава 112
- •Глава 113
- •Глава 114
- •Глава 130
- •Глава 131
- •Глава 132
- •Глава 133
- •Глава 134
- •Глава 135
- •Глава 136
- •Глава 137
- •Глава 138
- •Глава 140
- •Глава 141
- •Глава 142
- •Глава 143
- •Глава 144
- •Глава 145
- •Глава 146
- •Глава 147
- •Глава 148
- •Глава 149
- •Глава 150
- •Глава 151
- •Глава 152
- •Глава 153
- •Глава 154
- •Глава 155
- •Глава 156
- •Глава 157
Глава 85 б
Про зрадницький замисел підбурити місто Камбалу (Ханбалик) та про те, як призвідців впіймали та стратили
...призначаються 12 осіб і можуть вони, на свій розсуд, розпоряджатися землями, управлінням і всім іншим. Між ними був якийсь сарацин на ім’я Ахмах (Ахмед), муж розумний і здібний. Був він у великого хана в силі; любив його великий хан і дозволяв йому все. Відкрилося після його смерті, що зачарував Ахмах великого хана, тому вірив той усякому його слову, слухався його та робив за його бажанням. Він розпоряджався всім управлінням і призначеннями, карав злочинців...
Народ, бачачи його повноваження, а також довіру великого хана до його слів, не наважувався суперечити йому ні в чому. Не було такої сильної та могутньої людини, яка б його не боялася. Звинувачений ним у державному злочині при всьому бажанні виправдатися не міг цього зробити, не знаходячи ні в кого підтримки, бо ніхто не наважувався суперечити Ахмахові; і в такий спосіб багатьох загубив він несправедливо.
Окрім того, не було красивої жінки, якою, коли тільки вона йому сподобалася, він не оволодів би; незаміжню він брав заміж, або в інший спосіб примушував віддаватися його бажанням...
Через честолюбство або ж через страх усі красиві жінки ставали його дружинами або ж підкорялися його бажанням.
Було в нього майже 20 синів; обіймали вони високі посади; дехто з них під прикриттям батьківського імені був розпусником, як батько, та інші злодіяння чинив.
Цей Ахмах накопичив велике багатство: кожен, хто добивався якоїсь посади, приносив йому великий подарунок.
Так він володарював 22 роки. Нарешті, туземці, тобто катайці (китайці), бачачи страшну несправедливість і мерзенні злодіяння, завдані жінкам їхнім та їм самим, не могли більше терпіти, вирішили вбити його та повстати проти уряду.
Між ними був один катаєць на ім’я Ченху (Чжан’ї ?); він командував тисячею людей. Згаданий Ахмах зґвалтував його матір, дочку й дружину. Розгніваний проти нього Ченху змовився про його знищення з іншим китайцем на ім’я Ванху (Ванчжу); останній командував десятьма тисячами чоловік...
Ванху й Ченху умовилися, повідомили про своє рішення шляхетних катайців, за спільною згодою передали це рішення в інші міста своїм друзям, і належало у визначений день за поданим вогнем знаком перебити всіх бородатих, подати такий самий знак іншим містам і там вчинити те саме. А знищити бородатих хотіли тому, що катайці від природи безбороді, татари ж, сарацини й християни мають бороди.
Треба знати, що всі катайці не люблять управління великого хана, бо поставив він над ними татар і найчастіше сарацинів; а цього катайці не виносили, бо (ті) обходилися з ними, як з рабами. Великий хан заволодів Катаєм не по праву, а силою і не довіряв катайцям, а віддав країну в управління татарам, сарацинам і християнам, людям з його роду, вірним і не туземцям.
Названі Ванху та Ченху у визначений час увійшли очі в палац. Ванху сів і наказав посвітити. Послав він потім до Ахмаха-баїло, що жив у старому місті, гінця, нібито від Чінгіса (Чімкіма), сина великого хана, який начебто приїхав цієї ночі та кличе Ахмаха до себе. Ахмах поспішив до палацу, бо сильно боявся Чінгіса. У воротах він зустрів татарина на ім’я Когатай (Турхан), начальника над дванадцятьма тисячами солдатів, які постійно охороняли місто...
Тільки-но Ахмах увійшов у палац, бачачи яскраве освітлення, він схилив коліна перед Ванху, приймаючи його за Чінгіса, а Ченху, що стояв тут же з мечем напоготові відрубав йому голову.
«Зрада!» - закричав, побачивши це, Когатай, який стояв біля входу до палацу, відразу пустив стрілу у Ванху та вбив його на місці; відтак покликав своїх та полонив Ченху; по місту він оголосив, що будь-хто, кого знайдуть за стінами дому, буде вбитий.
Катайці, бачачи, що татари розкрили змову, а в них немає верховод, один убитий, а іншого взяли в полон, залишилися вдома і не могли дати знак іншим містам, аби вони повстали, як було обумовлено. Когатай одразу послав гінців до великого хана з повідомленням про все, що сталося. Великий хан наказав йому ретельно розслідувати й покарати згідно з провиною. На ранок Когатай допитав усіх катайців і стратив головних призвідників змови. Те саме було зроблено в інших містах, коли їхня участь у змові була з’ясована.
Великий хан, повернувшись до Камбали, забажав знати причину цього випадку та з’ясував, що цей клятий Ахмах із синами... наробив багато зла й неподобств; було з’ясовано, що він і сім його синів (не всі його сини були злими) захопили безліч жінок, не рахуючи тих, кого зґвалтували. Потім великий хан наказав знести до нового міста все багатство, зібране Ахмахом у старому місті, і приєднати до своєї скарбниці, і було такого багатства чимало. Тіло Ахмаха він наказав викопати з могили й викинути на вулицю псам на поталу; із синів же його, котрі злочинствували, як батько, він наказав здерти шкіру живцем...