ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

Семінар 17. Станова монархія в країнах західної європи хііі – хіv ст.

1. Процес політичної централізації й зміцнення влади в країнах Західної Європи.

2. Поняття «стан» і станова структура середньовічного суспільства.

3. Зростання політичної активності станів у ХІІІ – ХІV ст.

4. Виникнення органів станового представництва в країнах Західної Європи.

5. Стан і організаційна структура станово-представницьких установ: загальне й особливе.

6. Місце органів станового представництва в системі державної влади.

7. Історичне значення виникнення станово-представницьких установ.

Джерела

1. Источники по истории Генеральных Штатов во Франции // Хре­стоматия по истории средних веков / Под ред. Н. П. Грацианско­го и С. Д. Сказкина. М., 1950. Т. 2.

2. Трактат «О порядке ведения парламента» // Хрестоматия памят­ников феодального государства и права стран Европы / Под ред. В. М. Корецкого. М., 1961.

Література

1. Гутнова Е. В. Возникновение английского парламента (Из истории английского общества и государства XIII в.). М., 1960.

2. Гутнова Е. В. Роль бюргерства в формировании сослов­ных монархий в Западной Европе // Социальная природа средневе­кового бюргерства. М., 1979.

3. Гутнова Е. В. Сословная монархия и крестьянство в За­падной Европе XII—XV вв. // Вопросы истории. 1978. № 8.

4. Гутнова Е. В. Сословно-представительные собрания сред­них веков в истории европейской цивилизации // Цивилизации. М., 1995. Вып. 3.

5. Дмитриева О. В. У истоков английского парламента­ризма // Британия и Россия. М., 1997.

6. Кареев Н. И. Поместье-государство и сословная монар­хия средних веков. СПб., 1909.

7. Ковалевский М.М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии — к парламента­ризму. М., 1906. Т. 1-3.

8. Колесницкий Н. Ф. Феодальное государство (V— XV вв.). М., 1967.

9. Пти-Дютайи Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии X-XIII веков. М., 1938.

10. Репина Л. П. Сословие горожан и феодальное государ­ство в Англии XIV века. М., 1979.

11. Хачатурян Н. А. Возникновение Генеральных Штатов во Франции. М., 1976.

12. Хачатурян Н. А. Сословная монархия во Франции XIII— XV вв. М., 1989.

13. Хачатурян Н..А. Эволюция государства в средневековой Европе до конца XV века // История Европы, М., 1992. Т. 2: Сред­невековая Европа.

Методичні рекомендації

Серед широкого кола проблем політичної історії західноєвропейського середньовіччя питання вивчення станової монархії займає особливе місце. Ця обставина визначається не тільки значимістю пов’язаного з нею етапу в розвитку середньовічної держави. Не менш важливим є те, що саме дана стадія державного розвитку середньовіччя з найбільшою виразністю виявляє якісну своєрідність соціальної структури середньовічного суспільства, яка характеризується складним сплетінням класових і станових відмінностей.

Учасники практичного заняття повинні виявити історичні передумови і причини становлення нової форми середньовічної держави, що визначаються тими істотними зрушеннями в соціально-економічному, політичному та духовному житті Західної Європи, які сталися протягом XI – XIII ст., простежити основні віхи процесу становлення органів станового представництва, а потім, використовуючи метод порівняльно-історичного аналізу, встановити спільні риси та регіональні особливості їх функціонування в системі державного управління.

Заняття пропонується завершити обговоренням питання про історичне значення виникнення станово-представницьких установ, зміст якого включає в себе як розгляд основних історичних підсумків їх діяльності в XIII – XV ст., так і визначення ступеня і форм впливу політичних інститутів і традицій, що склалися в цей період на подальший розвиток державності в країнах Західної Європи.

Наведені джерела відносяться до історії становлення та раннього розвитку англійського парламенту. «Велика хартія вольностей», видана в 1215 р. від імені короля Іоанна Безземельного, є яскравим свідченням зростання політичної активності станів в Англії на початку XIII ст. Представляючи собою утверджений королем і скріплений його печаткою звід вимог повсталих проти свавілля Іоанна баронів, лицарів і городян, Велика хартія дозволяє виявити суть протиріч між станами і королівською владою, а також уявлення повсталих про шляхи вдосконалення політико-правового устрою країни .

Інші джерела висвітлюють різні аспекти ранньої історії станового представництва. Запрошення до участі в роботі парламенту, які надсилала королівська влада депутатам, містять важливі дані про його склад і способи формування. Їх суттєво доповнюють повідомлення шерифів про вибори в парламент на територіях керованих ними графств. При вивченні питання про роль органів станового представництва в системі державної влади доречно звернутися до текстів парламентських запитів на межі XIII – XIV ст.

На закінчення наводяться фрагменти найцікавішого юридичного пам’ятника XIV ст. - анонімного трактату «Про порядок ведення парламенту», який містить докладний опис його організаційної структури, а також пропозиції щодо змін внутрішнього устрою органу станового представництва в бажаному для автора, прихильника посилення політичної ролі парламенту і палати громад всередині нього, дусі.

Слід зазначити, що необхідною умовою успіху при вивченні даної теми є розгляд даних джерел у широкому контексті відомостей про досліджувану епоху. Рекомендована спеціальна література, що базується на осмисленні багатопланового комплексу історичних фактів, дозволяє повною мірою вирішити цю задачу.