
- •Isbn 966-8568-52-4
- •1. Основні поняття управління. Теорія адміністративно- державного управління
- •1.1. Визначення і еволюція менеджменту
- •1.3. Поняття організації. Формальні та неформальні організації
- •1.6. Вертикальний поділ праці. Рівні керівництва
- •1.8. Принципи управління за Анрі Файолем
- •1.9. Поняття «бізнесмен»,«підприємець», «менеджер»
- •1.10. Історія розвитку адміністративно-державного управління
- •1.11. Проблеми теорії адміністративно-державного управління
- •1.12. Дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів
- •2.Планування
- •2.1. Види планів, стратегічне планування
- •2.2. Місія організації. Визначення цілей організації
- •2.3. Аналіз зовнішнього та внутрішнього сереаовпш організації
- •2.4. Стратегія Фірми
- •2.4.1. Типи стратегій бізнесу
- •2.4.2. Вироблення стратегії Фірми
- •2.4.3. Вибір стратегії
- •2.4.4. Виконання стратегії
- •2.5. Чинники стратегічного планування Джона Зіммермана
- •2.6. Стратегічний державний менеджмент
- •3. Організація як функція управління
- •3.1. Основні поняття організації як функції управління
- •3.2. Лінійні та штабні повноваження
- •3.3. Прпнципи делегування повноважень
- •3.5. Функції адміністративних органів держави
- •4.3. Схеми побудови організаційних структур управління
- •4.4. Чинники, які впливають на проектування організації
- •4.4.1. Типи організаційної культури
- •4.4.2. Сучасні погляди на моделі організації
- •4.5. Елемент проектування організації
- •4.6. Сучасна система адміністративно-
- •4.7. Характеристики адміністративнод управління та сучасні тенденції його Функціонування
- •5. Мотпваиія як функція управління
- •5.1. Ранні теорії мотивації
- •5.2. Основні поняття мотивації
- •5.3. Сучасні теорії мотивації 5.3.1. Змістовні теорії мотивації
- •5.3.2. Процесуальні теорії мотивації
- •5.4. Концепція партисипативного управління
- •5.5. Найвизначніший у світі принцип менеджменту
- •6. Контроль як Функція управління
- •6.1. Сутність і сенс контролю
- •6.2. Види контролю
- •6.3. Психологічні аспекти контролю
- •6.4. Характеристики ефективного контролю
- •6.5. Brian організаційних систем контролю
- •6.6. Характеристики процесу контролю
- •7.2. Причини виникнення конфліктів
- •7.3. Модель процесу конфлікту
- •7.4. Управління конфліктною ситуацією
- •7.5. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації
- •7.6. Поняття стресу, його основні принципи
- •7.7. Специфіка управлінських рішень в умовах стресовості
- •7.8. Способи боротьби зі стресом
- •7.9. Методи профілактики стресу
- •7.10. Нові погляди на проблему управління стресами в державних організаціях.
- •8. Влада та особистий вплив
- •8.1. Вплив і влада, баланс влади
- •8.2. Форми влади та впливу
- •8.3. Модель джерел влади к. Хейлса
- •8.4. Делегування повноважень як спосіб зміцнення влади
- •9. Лідерство, стилі керівництва
- •9.1. Основні поняття та підходи теорій лідерства
- •9.2. Системи лідерства за р. Лайкертом
- •9.3. Стилі керівництва за р. Блейком та аж. Моутон
- •9.4. Сітуаційна модель управління ф. Фідлера
- •9.5. Підхід «шлях - ціль» Мітчелла - Хауса
- •9.6. Модель керівництва за Реддіном
- •9.7 Ситуативна теорія управління «життєвого циклу» п. Хєрсі та к. Бленчарда
- •9.8. Порівняльний аналіз ситуаційних моделей лідерства
- •9.9. Сучасні моделі лідерства
- •9.10. Інші погляди на класифікацію стилів керівництва
- •9.11. Комунікації в керівництві
- •10. Формальні групи
- •10.1. Групи. Формальні та неформальні групи
- •10.2. Неформальні організації та їх характеристики
- •10.2.1. Вплив хотторнського експерименту на теорію управління
- •10.2.2. Розвиток неформальних організацій
- •10.2.3. Управління неформальною організацією
- •10.2.4. Комунікації в групах
- •10.2.5. Управління за допомогою комітетів
- •11. Управлінські рішення
- •11.1. Зміст і віди управлінських рішень
- •11.2. Прочее прийняття рішень
- •11.3. Моделі та методи прийняття рішень
- •11.3.1. Методи наукових досліджень
- •11.3.2. Моделювання
- •11.3.3. Методи прийняття рішень
- •11.3.4. Метопи прогнозування
- •11.3.5. Вимоги по управлінських рішень
- •11.3.6. Організація та контроль виконання рішень
- •11.4. Прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні
- •11.5. Переговорний процес
- •12. Проблеми сучасного адміністративно-державного менеджменту
- •12.1. Принципи загального управління якістю в державному секторі
- •12.2. «Хвороби» державної адміністрації
- •12.3. Програма у. Демінга. Її застосування в сфері державного адміністрування
- •12.4. Причини повільного підвишення якості послуг у державному секторі
- •12.5. Наслідки нездатності організації до змін
- •12.6. Запровадження загального управління якістю
- •12.7. Сучасний досвід адміністративно-державного управління в країнах Заходу
- •12.8. Управління інноваційною діяльністю
- •13.1. Американська школа адміністративно-державного управління
- •13.2. Теорія адміністратівно-державного управління у Великобританії
- •13.3. Французька школа адміністративно-державного управління
- •13.4. Теорія адміністративно-державного управління в Німеччині
- •13.5. Система державної служби в країнах з Федеральним типом адміністративно-державного управління (Німеччина, сша)
- •13.6. Державна служба в країнах з унітарним типом адміністративно-
10. Формальні групи
10.1. Групи. Формальні та неформальні групи
Організація - це соціальна категорія і одночасно засіб досягнення цілей організації. Це місце, де люди будують відносини та взаємодіють. Процес керівництва передбачає створення та організацію роботи формальної організації. У кожній формальній організації можуть існувати неформальні організації. Останні виникають спонтанно всупереч бажанню керівництва, але кожний керівник повинен розуміти, що неформальні організації справляють досить сильний вплив на поведінку співробітників. Керівник, щоб контролювати ситуації на виробництві, повинен знати, яку роль у конкретній ситуації відіграє неформальна організація та як нею управляти.
Поняття груп та їх значення. Більшість людей активно шукає взаємодію з іншими людьми. У багатьох випадках наші контакти з іншими людьми короткострокові та незначні. Однак, якщо двоє або більше людей проводять досить багато часу у безпосередній близькості, вони поступово починають психологічно усвідомлювати існування один одного. Час, потрібний для такого усвідомлення, і ступінь усвідомлення дуже сильно залежать від ситуації та характеру взаємозв'язків людей. Однак результат такого усвідомлення майже завжди однаковий. Усвідомлення того, що про них думають і чого чекають від них інші, змушує людей певним чином змінювати свою поведінку, підтверджуючи тим самим існування соціальних взаємовідносин. Коли такий процес відбувається, випадкове зібрання людей стає групою.
Уміння керівника працювати в малих групах, таких як різні комітети та комісії, створені самим колективом, а також уміння будувати відносини зі своїми безпосередніми підлеглими є неодмінною умовою ефективності управління взагалі. Кожна людина належить до кількох груп водночас (родина, друзі, виробництво). Існують групи недовгострокові (студенти на час сесії для підготовки екзаменів: мета досягнута - група розпалася), більш тривалі (шкільні друзі). За визначенням Марвіна Шоу група - це дві чи більше осіб, які взаємодіють таким чином, що кожна особа впливає на інших і водночас перебуває під впливом інших осіб.
Формальні групи. На виробництві групи утворюються, коли відбувається поділ праці по горизонталі (підрозділи) і по вертикалі (рівні керівництва). Групи, створені за бажанням керівництва для організації-виробничого процесу, називають формальними. їх функцією є виконання конкретних цілей і досягнення певних, конкретних завдань.
В організації є три типи таких груп:
- групи керівників,
- виробничі групи,
- комітети.
Група керівника складається з керівника та його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками. Наприклад, президент компанії та старші віце-президенти, директор заводу і завідувачі відділами, цехами. До складу групи входять лише особи, підлеглі керівникові безпосередньо.
Другий тип формальної групи - робоча (цільова) група. Вона складається з осіб, які разом працюють, вирішуючи одне й те саме завдання. Незважаючи на те, що вони мають одного спільного керівника, ці групи відрізняються тим, що у них значно більше самостійності в плануванні та здійсненні своєї праці. Робочі (цільові) групи є в складі таких відомих компаній як «Моторола», «Техас інструменте», «Дженерал моторе» тощо. У цих компаніях керівництво вважає, що цільові групи руйнують бар'єри недовір'я між керівниками та виконавцями. Надаючи можливість робітникам самостійно вирішувати свої виробничі завдання, керівники забезпечують можливість задоволення потреб робітників більш високого рівня.
Третій тип групи - комітет (рада). Це група, якій делеговано повноваження для виконання певного завдання чи сукупності завдань. Інколи їх називають радами, комісіями.
Ефективне керівництво кожною формальною групою всередині організації має вирішальне значення. Ці взаємозалежні групи являють собою організацію як систему. Вони повинні забезпечити взаємну діяльність. Група загалом впливає на поведінку окремої особистості. Чим краще керівник володіє мистецтвом ефективного керівництва групою, тим більша ймовірність того, що продуктивність праці групи та організації в цілому підвищуватиметься.