- •Тема 6. Розвиток української культури під владою Російської імперії.
- •1. Формування української національної самосвідомості.
- •1.1. Суспільно-політичні виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2. Культурно-освітні фактори виникнення й поширення української національної самосвідомості.
- •1.2.1. Творчість і.П. Котляревського (1769-1838 рр.).
- •1.2.2. Роль в.Капніста в історії українського відродження.
- •1.2.3. Українська тематика в російській літературі х1х ст.
- •1.2.4. Роль м. Маркевича в історії українського відродження.
- •1.2.5. Вітчизняна війна 1812 р. Як фактор піднесення національної самосвідомості в Україні.
- •1.2.6. Роль м. Костомарова у поширенні української культури.
- •1.2.7. Роль т.Г. Шевченка у поширенні української культури.
- •1.2.8. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •2. Роль творчості т. Г. Шевченка у становленні української культури.
- •3. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.
- •3.1. Розвиток науки в другій половині х1х ст.
- •3.1.1. Роль м.П. Драгоманова у розвитку демократичної думки в Україні.
- •3.1.2. Розвиток історичної науки.
- •3.1.3. Розвиток філологічних наук.
- •3.1.4. Розвиток юридичних наук:
- •3.1.5. Філософська думка в Україні 60-70-х рр. Х1х ст.
- •4. Література х1х століття.
- •4.1. Жанрово-стильовими пошуки в українській прозі х1х ст.
- •4.1.1. Соціальна проблематика.
- •4.1.2. Продовження традицій романтизму:
- •4.2.1.1. Соціально-філософська тенденція.
- •4.2.1.2. Тематична розмаїтість реалістичної прози 70-90-х рр. Х1х ст.
- •4.2.1.3. Романтична традиція в 70-90-ті рр. Х1х ст.
- •4.2.1.4. Розвиток гумористичного та сатиричного стилів.
- •4.2.2. Розвиток української поезії в другій половині XIX ст.
- •4.2.2.1. Багатство тем і мотивів в українській поезії 70-90-х рр.
- •4.2.2.2. Творчість Івана Франка.
- •5. Образотворче мистецтво, музика, театр.
- •5.1. Образотворче мистецтво.
- •5.1.1. Побутовий жанр.
- •5.1.2. Пейзажний жанр.
- •5.1.4. Західноукраїнська реалістична школа.
- •5.2. Українська скульптура х1х ст.
- •5.2.1. Малі форми і скульптурний портрет:
- •5.3. Розвиток архітектури.
- •5.4. Музична культура.
- •5.4.1. Формування композиторської школи.
- •5.4.2. Творчість Миколи Лисенка (1841-1912):
- •5.4.3. Розвиток музики на західноукраїнських землях.
- •5.5. Українська драматургія і театральне мистецтво.
- •5.5.1. Драматургічна спадщина м.Л. Кропивницького (1840-1910).
- •5.5.2. Драматургічна спадщина м.П. Старицького (1840-1904).
- •5.5.3. І. К. Карпенко-Карий в українській драматургії.
- •Риси, що свідчать про новаторський характер української драматургії другої половини XIX ст.
- •5.5.4. Соціальні умови створення українського театру:
- •5.5.5. Створення професійного театру в Україні.
- •5.5.6. Заснування львівського професійного театру "Руська бесіда".
Тема 6. Розвиток української культури під владою Російської імперії.
1. Формування української національної самосвідомості.
2. Роль творчості Т.Г. Шевченка у становленні української культури.
3. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії.
4. Література Х1Х століття.
5. Образотворче мистецтво, музика, театр.
1. Формування української національної самосвідомості.
1.1. Суспільно-політичні виникнення й поширення української національної самосвідомості.
Наприкінці XVIII ст. імпульс цьому процесові дав ряд політичних подій загальноукраїнського і загальноросійського значення:
- російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я і Крим (70-80-ті рр.);
- ліквідація Запорізької Січі (1775 р.);
- скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі, юридичне оформлення тут загальноросійського кріпосного права (1783 р.);
- насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською - Галичини і Буковини (70-90-ті рр.).
Розчленування, з одного боку, і возз'єднання, - з іншого, території українського етносу, знищення останніх опор його державності супроводжувалося також і його русифікацією.
1.2. Культурно-освітні фактори виникнення й поширення української національної самосвідомості.
1.2.1. Творчість і.П. Котляревського (1769-1838 рр.).
- перший класик вітчизняної літератури й драматургії;
- автор "Енеїди", що без волі автора видрукувана 1798 р.;
Це була перша книжка, яка високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя твір сприяв зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.
- книжка написана народною мовою, незвичайно легкою, вільною і культурною;
- поема містить в собі дорогоцінний зміст, змальовуючи народне життя з великою любов'ю і знанням, пробуджуючи зацікавленість і співчуття до проблем народу;
З-за жартівливої форми талановитої пародії, що описувала нібито троянських гультіпак, проглядали інші образи й спомини. Українські козаки також часто блукали світами, не знаходячи собі притулку - й гіркі гадки мусили наводити спомини, що викликались цим оповіданням нібито про троянських бурлак. З-поза веселих і часом грубуватих жартів і глузувань поставали образи "вічної пам'яті Гетьманщини".
- "Енеїда" започаткувала нову українську літературу й відіграла величезну роль в усвідомленні себе українцями національно індиферентних людей;
- до сьогоднішнього дня внесок "Енеїди" у скарбницю світової культури ще не оцінений належним чином.
Шведський дослідник А. Єнсен (початок XX ст.), перелічивши ряд травестійно-пародійних обробок Вергілієвої "Енеїди" в історії європейської літератури, зазначає, що творіння Котляревського не просто виділяється своєю "самостійною оригінальною вартістю", а й перевищує "і культурно-історично, і мовно, та й естетично" всіх своїх попередників. Перевищує, бо в ній спостерігаємо "багатосторонній образ цілої України, народних звичаїв і соціальних обставин", бо українське народне життя в ній "так всесторонньо, а при тім артистично" опрацьоване. Перевищує з погляду на її "реалізм, національний гумор і народну мову".
Процес українського національного відродження на першому етапі (приблизно до середини 40-х років XIX ст.) охопив найбільші культурні центри українських земель, що перебували під владою Російської імперії, - Харків, Полтаву, Ніжин, а згодом досяг Перемишля та Львова на території Галичини, яка входила до складу Австрійської імперії.