3.Зміст і напрями соціально-педагогічної роботи
СТУДЕНТСЬКИХ ВОЛОНТЕРСЬКИХ ГРУП ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Наразі в Україні активно розвивається волонтерських рух. Волонтери є повноправними суб’єктами соціально-педагогічної діяльності. Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про соціальні послуги”, в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.
Найбільш чисельна група волонтерів в Україні – це молодь, зокрема – студенти.
Для них волонтерство є дієвим способом соціалізації, а також можливістю участі в соціально корисній діяльності. Волонтерська робота студентських груп спрямована переважно на вирішення актуальних проблем, що існують у суспільстві. У світовій практиці до типових видів діяльності волонтерів у соціальній сфері належать: догляд за хворими, людьми похилого віку та інвалідами вдома й у спеціалізованих установах, догляд за онкохворими, робота з ув'язненими та допомога їм після виходу з в’язниці чи колонії, робота з дітьми й молоддю у дитячих садках, школах, групах вільного часу, молодіжних клубах, допомога представникам етнічних меншин через консультування та відповідний супровід, допомога бездомним і безпритульним, збір коштів тощо.
Участь молодих людей у волонтерському русі дозволяє їм зробити особистий внесок у вирішення соціальних проблем, самореалізуватися через ініціювання проектів і програм соціально-педагогічної спрямованості.
Окремі аспекти діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних науковців. Так, у роботах І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю. У дослідженнях О.Безпалько, З. Бондаренко, Р. Вайноли, Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності. Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді висвітлено у роботах О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової. Як складову соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій обґрунтовано волонтерство в працяхЮ. Поліщука. Тема доброчинності та волонтерства ґрунтовніше розкрита в дисертаціях російських науковців Я. Лятюшина, В. Митрофаненка, О. Митрохіної, О. Морова, Г. Оленіної. Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах зарубіжних авторів, зокрема Г. Каскеллі, Р. Кроу, Б. Левайн, Р. Лінча, С. Маккарлі, М. Мерріл, К.
Навартнам, М. Нуланд. Однак, у працях означених дослідників недостатньо розробленим залишається питання висвітлення змісту та напрямів соціально-педагогічної роботи студентських волонтерських груп вищих навчальних закладів. Тому у цій статті ми спробуємо зосередити саме на цьому увагу.
Ми визначаємо студентську волонтерську групу як невелику за чисельністю
спільноту студентів, що діє на добровільних засадах, об’єднана певною благодійною діяльністю та утворена при державній чи неурядовій організації. У контексті нашої роботи заслуговує на увагу досвід організації студентських волонтерських груп у Запорізькому національному університеті.Саме цей ВНЗ одним із перших в Україні розпочав підготовку соціальних педагогів. Починаючи з 1992 року, на факультеті соціальної педагогіки та психології розпочав діяльність студентський
волонтерський загін „ЛіНа” (любов та надія). Значну роль у формуванні мотивації до волонтерської діяльності відігравала безвідривна благодійна соціально-педагогічна практика для студентів першого курсу.
Волонтери беруть участь в акціях, які спрямовані на популяризацію здорового способу життя. 2005 року волонтери загону разом з викладачами англійської мови
підготували переклад на англійську мову диктанту, присвяченого проблемі ВІЛ- інфікування.
Висновок
За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:
1) Мотивація - це процес стимулювання кого-небудь (окремої людини чи групи людей) до діяльності, спрямованої на досягнення цілей. Мотивація необхідна для продуктивного виконання прийнятих рішень та намічених робіт. Зовнішні засоби, які в тій чи іншій мірі спонукають людину в процесі праці, називаються стимулами. Мотивація тісно пов'язана з потребами людини. Потреби утворюють ієрархію, яка визначає поведінку людини. Потреби вищих рівнів не мотивують людини, поки не задоволені, принаймні, частково, потреби нижнього рівня. Існує ряд теорій мотивації, які діляться на два види: теорії "змісту мотивацій", до яких відносяться теорія А. Маслоу (щодо ієрархії потреб), теорії "двох факторів" Ф. Герцена, теорії набутих потреб Ф. Мак-Клелланда. Друга група - "процесуальні" теорії. Мотивація також ділиться на внутрішню і зовнішню. Зовнішня мотивація часто має "понижуючий ефект". Фахівці також виділяють кілька видів працівників, відповідно до типів мотивації. Дані типи працівників можна використовувати в житті на практиці, однак необхідно мати на увазі те, що дана схема не універсальна, завжди має місце елемент "випадковості".
2) Були виявлені основні характеристики субкультури волонтерів. Ними є, в першу чергу, безкорислива, безоплатна діяльність, добровольчий працю. Працювати на волонтерській основі - значить працювати безкоштовно, безоплатно. Як правило, люди, які починають займатися роботою на добровільних засадах, прагнуть досягти кількох цілей. Це і самореалізація, утвердження свого "Я", це і бажання допомагати іншим людям безоплатно, бажання поділитися пережитої проблемою, спрага нових знань. Волонтери працюють не заради матеріального прибутку, але заради задоволення своїх соціальних потреб. Субкультура волонтерів також характеризується невимушеністю праці добровольців. Людина може працювати безоплатно тільки лише за власним бажанням і згодою. 3) були виявлені особливості мотивації волонтерів на матеріалі теоретичного дослідження. У зв'язку з цим було виявлено: Найпоширенішими способами мотивації добровольців є: вираз подяки волонтеру, навчання (семінари, тренінги, лекції, навчальні заняття), періодичне спілкування з волонтером, надання йому можливості брати участь в різних заходах, що проводяться організацією, надання якої-то матеріальної допомоги, підтримки (подарунок, грамота, лист подяки і так далі). Керівник організації, в якій працюють волонтери, повинен періодично заохочувати добровольців, з метою підвищення їх мотивації, а також підвищення рівня роботи установи. 4) Були виявлені особливості мотивації волонтерів Кризового центру міста Апатити. У зв'язку з даним завданням було проведено дослідження у вигляді інтерв'ю, узяте в дванадцяти респондентів, які були спеціалістами Кризового центру міста Апатити, а також волонтери даної установи. Відповідно до програми, завданнями і цілями дослідження, були виявлені наступні способи мотивації волонтерів фахівцями: цими стимулами, в першу чергу, є тренінги, навчальні програми, семінари, лекції. Також як стимул, мотивуючого добровольців, фахівці називають експериментальний проект, який передбачає, що волонтери самі будуть вибирати спектр їхніх послуг, характер виконуваної ними роботи, залежно від своїх інтересів, життєвих орієнтацій, можливостей. Також до числа стимулів відносяться заохочення, і запрошення волонтерів на різні заходи, що організовуються установою. До мети дослідження також відносилося виявлення стимулів, якими волонтери себе мотивую до діяльності. Було виявлено таке: Волонтери Кризового центру пішли працювати безоплатно внаслідок наступних прагнень і мотивів: бажання отримувати нові знання в галузі психології; бажання спілкуватися в колективі, прагнення допомогти людям, допомогти вирішити проблему, прагнення знайти нових знайомих, завести нові зв'язки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кудринская Л. А. Добровольческий труд: сущность, функционирование, специфика /Л. А. Кудринская // Социологические исследования. – 2006. – № 5. – С. 15–22.
2. Лях Т. Л. Методика організації волонтерських груп : навч. посіб. / Т. Л. Лях. – К. : Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2010. – 160 с.
3. Маслоу А. Мотивация и личность [Текст] / А. Маслоу. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2003. – 351 с. –(Мастера психологии).
4. Trumbauer Jean Morris. Sharing the Ministry: A practical guide for transforming Volunteers into Ministers. – NYC, 1995.
5. Слабжанин Н. Ю. Как эффективно работать с добровольцами / Николай Юрьевич Слабжанин. –Новосибирск : Межрегиональный общественный фонд «Сибирский центр поддержки общественных инициатив», 2002. – 98 с.