Зміни силових якостей з віком

Рівень сили, необхідний для здійснення повсякденної діяльності, не змінюється протягом усього життя. Разом з тим рівень максимальної сили, що пе­ревищує рівень сили, необхідної для здійснення повсякденної діяльності, з віком поступово знижується. Наприклад, здатність вставати з положення сидячи погіршується у віці 50 років, а у 80 років деякі люди не в змозі цього зробити. Літні люди, як пра­вило, можуть виконувати роботу, що потребує невеликих м'язових зусиль.

Вікове зниження силових якостей зумовлене головним чином значним зменшенням м'язової маси внаслідок процесу старіння або зниженого рівня, рухової активності. У літніх людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, спостерігається значне зменшення м'язової маси та збільшення кількості підшкірного жиру.

Результати досліджень впливу процесу старіння на склад ПС та ШС волокон досить протирічні. Результати досліджень чотирьохголового м'яза у померлих обстежуваних у віці 15-83 роки свідчать, що тип волокон не змінюється протягом усього життя. Це ж саме підтвердили дослідження за участю молодих та літніх спортсменів. Водночас вимірювання, проведені в одних і тих же обстежуваних з інтервалом у 18 років, показують, що кількість та інтенсивність фізичних занять можуть відігравати важливу роль у перерозподілі з віком типу м'язових волокон. Проби, взяті з литкового м'яза за допомогою пункційної біопсії у групи найсильніших бігунів на довгі дистанції у 1974 та 1992 роках, показали, що при збереженні інтенсивності та тривалості навантаження склад м'язових волокон не змінюється протягом 18-річного періоду. Разом з цим при зниженні рівня м'язової діяльності або припинення занять взагалі частка ПС волокон збільшується. Хоча вплив процесу старіння на склад м'язових волокон ще недостатньо з'ясований, вважається, що у фізично активних людей також з віком збільшується частка ПС волокон. Ці дані вказують, що стимулювання м'язів (їхньої активності) відіграє важливу роль у розподілі типу волокон з віком.

Припускають, що збільшення кількості ПС волокон, очевидно, викликане скороченням ШС волокон, внаслідок чого частка перших зростає. Неясно також, чим викликане скорочення числа ШС волокон. Припускають, що з віком зменшується кількість швидкоскоротних моторних нейронів, внаслідок чого порушується іннервація цих волокон. Неіннервовані м'язові волокна поступово атрофуються та абсорбуються організмом.

Результати багатьох досліджень показують зменшення кількості та розмірів м'язових волокон з віком. Після 50 років загальне число м'язових волокон скорочується на 10 % кожних 10 років. Це частково може пояснити виникнення м'язової атрофії з віком. Окрім того, у процесі старіння зменшується розмір як ПС, так і ШС волокон. Цьому протидіють фізичні тренування.

Дослідження показують також, що процес старіння супроводжується значними змінами здатності нервової системи опрацьовувати інформацію та активувати м'язи. З віком сповільнюється виконання простих та складних рухів, разом з тим фізично активні літні люди виконують ці рухи лише трохи повільніше, ніж молоді.

Силові спроможності з віком зменшуються у результаті зниження рівня рухової активності та об'єму м'язової маси. Останнє зумовлене, головним чином, зниженим білковим синтезом внаслідок процесу старіння та скорочення числа швидкоскоротних рухових одиниць.

Ці нервово-м'язові зміни у процесі старіння, принаймні частково, зумовлюють зниження силових спроможностей та витривалості. Разом з тим активне заняття спортом зменшує ступінь впливу процесу старіння на ці перемінні. Це не означає, звичайно, що регулярні фізичні тренування можуть зупинити процес біологічного старіння, вони можуть лише зменшити численні негативні впливи на фізичну працездатність.

Кількість капілярів на одиницю площі однакова у молодих та літніх бігунів на довгі дистанції. Активність окиснювальних ферментів у м'язах літніх спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, усього на 10-15 % нижча, ніж у молодих спортсменів. Таким чином, окиснювальна здатність скелетного м'яза у літніх спортсменів, які займаються циклічними видами спорту, лише ненабагато нижча, ніж у молодих сильних бігунів. Це свідчить про те, що процес старіння незначно впливає на адаптацію скелетного м'яза до навантажень, спрямованих на розвиток витривалості.