Поповнення втрат рідини

При інтенсивному потовиділенні втрачається більше води, ніж електро­літів. Це призводить до підвищення осмотичного тиску рідин, оскільки підви­щується концентрація електролітів. Внаслідок цього потреба у поповненні втрат води перевищує потребу в електролітах, оскільки поповнення запасів води забезпечить відновлення нормальної концентрації електролітів.

Відчуття спраги. Від­чуття спраги регулюється гіпоталамусом. Воно виникає при підвищенні осмо­тичного тиску плазми. На жаль, механізм спраги не дуже точно визначає або оцінює стан дегідратації організму. Відчуття спраги виникає тільки після по­чатку дегідратації. Навіть у стані дегідратації бажання попити виникає лише через певні проміжки часу.

Як контролюється відчуття спраги, не зовсім зрозуміло. При споживан­ні рідини залежно від відчуття спраги організму людини потребується 24-48 год, щоб повністю поповнити втрати води з потом. Через сповільнене виникнення потреби поповнити запаси води і для запобігання хронічного зневоднення організму людям рекомендовано ви­пивати більше рідини, ніж цього потребує відчуття спраги. Через підвищені втрати води під час виконання фізичного навантаження спортсмени мають споживати достатню кількість води для задоволення потреб організму, а та­кож здійснювати регідратацію під час та після виконання фізичного наванта­ження.

Позитивний вплив споживання рідини під час фізичного наванта­ження. Споживання напоїв при тривалій фізичній діяльності, особливо в умовах підвищеної температури довколишнього середовища, справляє очевидну позитивну дію. Споживання рідини зводить до мінімуму зневоднення організму, підвищення температури тіла та навантаження на серцево-судинну систему.

Процес регуляції об'єму рідин та концентрації електролітів відрізняється високою ефективністю, тому за звичайних умов досить важко досягти розве­дення електролітів плазми, споживаючи достатню кількість води. Марафонці при втратах поту близько 3-5 л, споживаючи 2-3 л води, підтримують нор­мальні концентрації натрію, хлору та калію у плазмі. У бігунів на довгі дис­танції, які пробігають 25—40 км за день у спекотну погоду і не додають сіль у їжі не виникає дефіциту електролітів в організмі. Нормальні рівні електролітів підтримуються навіть при споживанні усього 30 % калію, при втратах поту 3-4 л щодня протягом 8 днів поспіль.

Результати ряду досліджень показують, що гіпонатріємія може виникати при бігу на понаддовгі дистанції (понад 42 км). Дослідження у 1983 р. двох бігунів, що впали у колапс після завершення дистанції 160 км, показало, що концентрація натрію у них знизилася зі 140 (норма) до 123 та 118 мекв/л. В одного з них стався епілептичний напад, у дру­гого порушилася орієнтація. Аналіз споживання рідини цими бігунами та спо­живання натрію у процесі бігу показали, що вони розвели вміст натрію в ор­ганізмі, споживаючи напої, що містили дуже незначну кількість натрію.

Найоптимальнішим варіантом є поповнення запасу води з інтенсивністю, що відповідає інтенсивності його втрати, або додавання у споживану рідину натрію, щоб уникнути появи гіпонатріємії. У зв'язку з цим слід відмітити, ще напої для спортсменів, де міститься менше 25 ммоль/л натрію, є дуже «слаб­кі», щоб запобігти розведенню натрію, тоді як більш високі концентрації важ­ко переносяться. Точна причина виникнення гіпонатріємії залишається нез'ясованою.