Контрольні питання

1. Назвіть і дайте характеристику основним компонентам нервової клітини.

2. Опишіть особливості утворення нервового імпульсу на мембрані нервової клітини.

3. Назвіть структури та функції центральної нервової системи.

4. В чому полягає роль симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи?

5. Що таке сенсорно-рухова інтеграція ?

6. Особливості інтеграційних центрів та їх функції

7. В яких структурах ЦНС здійснюється руховий контроль?

8. В чому полягає сутність рефлекторної діяльності під час м’язової роботи?

2.2. Скелетний м’яз. Механізм м’язового скорочення м’язова система

Скелетний м’яз являє собою складно побудований орган. Скоротлива функція м’язу здійснюється завдяки діяльності м’язових скорочень, які володіють властивістю збудливості і скоротливості; вони складають значну частину маси м’язу. М’язові волокна, що утворюють скелетні м’язи, відносяться до поперечно-посмугованої м’язової тканини.

Зовнішня оболонка м’язу побудована сполучною тканиною, і має назву епімізій. Він охоплює м'яз і надає йому форму. М’яз складається з пучків м’язових волокон, що вкриті також сполучною тканиною. Сполучнотканинна оболонка, що охоплює кожний пучок, називається перимізієм. Під перимізієм розташовуються м'язові волокна, що є окремими м'язовими клітинами. Кожне м'язове волокно також покриває сполучнотка­нинна оболонка, котра називається ендомізієм.

М’язове волокно. Діаметр м'язових волокон коливається від 10 до 80 мікрометрів (мкм) і вони практично невидимі неозброєним оком. Більшість із них тягнеться на усю довжину м'яза. Наприклад, довжина м'язового волокна стегна може пере­вищувати 35 см. Кількість волокон у м'язі значно коливається за­лежно від його розміру та функції.

Сарколема. Якщо уважно розглядати окреме м'язове волокно, то можна помітити, що воно вкрите плазматичною мембраною — сарколемою.

На кінці кожного м'язового волокна його сарколема з'єднується з сухо­жилком, прикріпленим до кістки. Сухожилок являє собою щільну сполучно­тканинну структуру, котра передає зусилля, що продукується м'язовими волокна­ми, кісткам, здійснюючі тим самим рух.

Саркоплазма. За допомогою мікроскопа ви можете побачити, що всере­дині сарколеми м'язове волокно містить послідовно дрібніші субодиниці (рис. 2). Найбільші з них — міофібрили, про котрі йтиметься далі. Міофібрили являють собою паличкоподібні структури, котрі тяг­нуться на всю довжину волокон. Простір між ними заповнений желатинопо­дібною рідиною. Це - саркоплазма, рідинна частина м'язового волокна, що є його цитоплазмою. Саркоплазма містить головним чином розчинні білки, мік­роелементи, глікоген, жири та необхідні органели. Вона відрізняється від ци­топлазми тим, що більшість її клітин містить більшу кількість накопиченого глікогену, а також киснесполучною сполукою — міоглобином, подібним до ге­моглобіну.

Поперечні трубочки. Саркоплазму перетинає широка сітка поперечних трубочок (Т-трубочок), котрі є продовженням сарколеми (плазматичної мем­брани). Вони взаємоз'єднуються, проходячи серед міофібрил, і забезпечують швидку передачу нервових імпульсів, котрі сприймає сарколема, до окремих міофібрил. Окрім того, трубочки забезпечують надходження до внутрішніх частин м'язового волокна речовин, котрі переносяться позаклітин­ними рідинами: глюкози, кисню, різних іонів.

Саркоплазматичний ретикулум. У м'язовому волокні також міститься сітка поздовжніх трубочок, котра називається саркоплазматичним ретикулумом (СР). Ці мембранні канальця розташовані паралельно міофібрилам, утворюючи петлі навколо них. СР слугує місцем накопичення іонів каль­цію, котрий має велике значення для м'язового скорочення.

Рис. 2. Будова (а) та поперечний розріз (б) скелетного м'яза