Центральна нервова система

Спинний мозок складається з сірої речовини, що утворена тілами нейронів (на поперечному розрізі має вигляд «метелика») та білої речовини (пучків нервових волокон, що забезпечують двостороннє проведення нервових імпульсів). Сенсорні (аферентні) волокна передають нервові сигнали з сенсорних рецепторів (м'язів та суглобів) на верхні рівні ЦНС. Рухові (еферентні) волокна голов­ного мозку та верхньої частини спинного мозку йдуть до органів (м'язів, залоз).

Головний мозок людини складається з численної кількості частин. Його умовно функціонально можна поділити на чотири ділянки:

1) стовбур мозку; 2) мозочок; 3) проміжний мозок; 4) кінцевий мозок

Стовбур мозку складається із довгастого мозку, варолієвого мос­ту та середнього мозку, і являє собою частину мозку, що з'єднує спинний мозок з головним. Через нього проходять усі сенсорні та рухові нерви, котрі за­безпечують обмін інформацією між головним та спинним мозком. Тут беруть початок 10 з 12 пар че­репних нервів. У стовбурі також містяться основні автономні регу­ляторні центри, що контролюють діяльність дихальної та серцево-судинної систем тощо.

Ряд спеціальних нейронів, що утворюють своєрідну сітку та йдуть по усій довжині стовбура — так зва­на ретикулярна формація — підпадають під вплив і самі впливають практич­но на усі ділянки ЦНС. Ці нейрони сприяють:

а) координації функції скелет­них м'язів;

б) підтриманню м'язового тонусу;

в) контролю діяльності серцево-судинної та дихальної систем;

г) визначенню усвідомленого стану (пробудження та сон).

Мозочок знаходиться позаду стовбура мозку. Він з'єднується з багатьма частинами мозку і відіграє важливу роль у контролі багатьох функцій організ­му, у тому числі у контролі руху, відповідає за висококоординовану діяльність.

Проміжний мозок. Ця ділянка мозку складається в основному з таламу­са та гіпоталамуса. Таламус є важливим сенсорним інтегративним центром. До нього надходять усі сенсорні сигнали (за виключенням запахів) і переда­ються у відповідну ділянку кори головного мозку. Таламус відіграє важливу роль у руховому контролі.

Гіпоталамус, котрий знаходиться безпосередньо під таламусом, забезпе­чує підтримання гомеостазу, регулюючи всі процеси, що впливають на внут­рішнє середовище тіла. Нервові центри тут регулюють:

• автономну нервову систему (і через неї — артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, дихання, травлення, виділення тощо);

• температуру тіла; баланс рідини;

• нейроендокринний контроль;

• емоції;

• відчуття спраги, споживання їжі;

• цикли сну — пробудження.

Кінцевий мозок складається з лівої та правої півкуль, котрі з'єднані одна з одною пучками волокон, що утворюють мозолисте тіло. Кора головного моз­ку утворює зовнішню частину пів­куль, котра відповідає за психічну діяльність. Кору мозку називають сі­рою речовиною через характерний сірий колір, обумовлений відсутніс­тю мієліну на тілах нейронів, що знаходяться у цій ділянці. Кора го­ловного мозку є центром свідомості. Тут здійснюється процес мислення, усвідомлюються сенсорні стимули, реалізується довільний контроль рухів.

Кінцевий мозок складається з часток:

1) лобна частка — загальний інтелект та руховий контроль;

2) скронева частка — слухові сигнали та їх інтерпретація;

3) тім'яна частка — загальні сенсорні імпульси та їх інтерпретація;

4) потилична частка — зорові імпульси та їх інтерпретація.

Три основні ділянки головного мозку, що представляють для нас найбіль­ший інтерес, про котрі йтиметься далі, це рухова ділянка кори головного мозку — у лобній долі; базальні ядра — у білій речовині; чутлива (аферентна) зона кори головного мозку —у тім'яній частці.