3.2. Про форматування

Текстова інформація може бути представлена в виді таблиць, в документах можуть бути колонтитули, підписи і текстові рамки до малюнків і таблиць. Кожному з цих елементів властиві певні ознаки, так званий формат. Процес завдання форматів у програмах обробки тексту називається форматуванням. Так MS Word дозволяє встановлювати міжрядкові інтервали, характер вирівнювання і розмір відступів, розмір і написання тексту. Користувач може вибрати стилі, які включають в себе кілька параметрів форматування, і застосовувати всі ці параметри одночасно.

У програмі текстового процесора застосовуються різноманітні способи завдання форматів. Від виконання форматування залежить зовнішній вигляд документа. Усі прийоми форматування у Word можна розділити на дві основні групи:

• форматування символів – використовується для окремих літер, слів, текстових фрагментів і полягає у виборі гарнітури і розміру шрифту, написання (курсив, напівжирний тощо), кольору шрифту, відстані між символами;

• форматування абзацу – задає параметри розміщення абзацу відносно полів аркуша та сусідніх абзаців, визначає міжрядковий інтервал та абзацний відступ.

Найшвидшими засобами форматування є кнопки панелі інструментів та передбачені комбінації клавіш. Більш точне настроювання форматів виконується за допомогою діалогових вікон [1,2].

3.3. Форматування символів

Кожна буква тексту, розміщеного в документі, називається символом. Формат кожного символу може бути заданий індивідуально, проте зазвичай форматуються цілі слова, рядки та абзаци тексту. Для кожної букви може бути встановлений шрифт, написання, розмір символів, положення, інтервал чи колір. Прикладом може бути рис.3.1.

І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю; мов дівчину

В зеленому гаї.

І сонечко серед неба

Опинилось, стало,

Мов жених той молодую,

Землю оглядало.

Тарас Шевченко

Рис.3.1. Форматування символів

Крім того, до тексту документа чи web-сторінки можуть бути застосовані деякі спеціальні ефекти, наприклад (мерехтіння, ефект біжучого рядка)

Форматування символів можна виконувати як при введенні тексту, так і після його завершення. Насамперед треба виконати необхідну команду форматування, а для набрати текст. У іншому разі потрібно спочатку виділити символ або фрагмент тексту, а далі застосувати до нього команду форматування.

Для зміни написання символів найзручніше користуватися такими комбінаціями клавіш:

• CTRL+SHIFT+I або CTRL+I – написання курсивом;

• CTRL+SHIFT+B або CTRL+B – напівжирне написання;

• CTRL+SHIFT+U або CTRL+U – підкреслювання.

Повторне натискання цих клавіш повертає попереднє написання. Для зміни написання символів зручно також користуватися відповідними кнопками на панелі інструментів.

Універсальним засобом форматування символів є діалог ШРИФТ. Цей діалог викликається командою меню ФОРМАТ  ШРИФТ. Вихідні значення параметрів у цьому діалозі вказують на формат поточного виділення.

За допомогою вкладки ШРИФТ діалогу, який розглядається, можна задати гарнітуру шрифту (список ШРИФТ), наприклад гарнітуру Times New Roman; написання шрифту (список НАПИСАННЯ); розмір шрифту в пунктах (список РОЗМІР) – 1 пункт=0,367мм; колір шрифту (список КОЛІР ТЕКСТУ з палітрою кольорів); характер підкреслення (список ПІДКРЕСЛЕННЯ): без підкреслення, одинарне, тільки слова, подвійне, пунктирне. Група параметрів ВИДОЗМІНИ містить наступні опції: положення верхнього (коли позначений текст зсувається вверх щодо опорної лінії, при цьому його розмір, якщо це можливо, зменшується) або нижнього (текст зсувається вниз) індексу; наявність тіні (додавання тіні нижче і правіше позначеного тексту) чи контуру (висвітлення внутрішніх і зовнішніх меж кожного символу); піднятий (додавання об’ємного ефекту до позначеного тексту) і втоплений ефект; малі великі літери – висвітлення всіх малих літер у позначеному тексті як великих букв зменшеного розміру, проте цей ефект не впливає на висвітлення цифр, розділових знаків, великих букв; наявність звичайного чи подвійного закреслення; всі великі літери – висвітлення всіх малих літер у позначеному тексті як великих літер; схований – заборона висвітлення і друкування позначеного тексту. Щоб висвітлити схований текст, потрібно виконати команду СЕРВІС  ПАРАМЕТРИ і активізувати опцію СХОВАНИЙ ТЕКСТ у вкладці ВИГЛЯД. Щоб надрукувати схований текст, потрібно виконати цю ж команду, але активізувати опцію СХОВАНИЙ ТЕКСТ у кладці ДРУК.

У полі ЗРАЗОК міститься зразок того, як позначений фрагмент буде виглядати при заданих параметрах форматування.

Після завдання параметрів слід натиснути на кнопку ОК.

В закладці ІНТЕРВАЛ можна встановити деякі додаткові параметри форматування, наприклад задати масштаб документа (у рядку МАСШТАБ), відстань між символами (символи позначеного фрагменту тексту стискуються або розширюються при незмінній висоті), зміщення вверх чи вниз (зсув позначеного тексту щодо опорної лінії без зміни розміру шрифту на величину встановлену в полі НА). Якщо активізувати опцію Кернінг, тоді у полі ПУКТІВ І БІЛЬШЕ можна вказати найменший розмір символів, до яких можна застосувати кернінг (зменшення віддалі між окремими символами). Для шрифтів TrueType і Adobe Type Manager відбувається автоматичний підбір кернінгу. За замовчуванням Word зменшує відстань між символами на один пункт. Цю віддаль можна змінювати з кроком 0,1 пункту.

В закладці АНІМАЦІЯ користувач може обрати тип виділення потрібного елемента для легшого його пошуку в документі. При друці документа анімації не видруковуються [1, 5]