Словник термінів (глосарій)

Акселерація - прискорення фізичного розвитку і формування функ­ціональних систем організму дітей і підлітків.

Акселерація внутрішньогрупова - розглядається як прискоре­ний розвиток окремих дітей і підлітків у певних вікових групах.

Акселерація епохальна - визначається як явище, властиве всім сучасним дітям і підліткам в порівнянні з попередніми поколіннями.

Активованість нервових процесів - переважання збудження.

Акцентуація характеру- варіанти норм, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість відносно певного роду психогенних впливів при гарній стій­кості до інших. За А.Лічко, це надмірне посилення окремих рис харак­теру, при якому спостерігаються відхилення у психології і поведінці людини, які не виходять за межі норми, але межують із патологією.

Акцентуація явна - крайній варіант норми, який у випадку дії фак­торів, що адресуються до "місця найменню! о опору", можуть призводи­ти до дезадаптації особистості.

Андрогіниість (андрогінія) (від лат. anchors - чоловічий, gynes -жіночий) — поняття, запропоноване американським психологом С. Бем для позначення людей, які успішно поєднують у собі як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі психологічні якості.

Амнезія - порушення пам'яті, яке виникає унаслідок різних локальних уражень мозку.

Амнезія антероградна - порушення пам'яті, яке обумволює не­можливість запам'ятовування на майбутнє.

Амнезія прогресивна - вид порушення пам'яті, який проявляє­ться у поступовому погіршенні пам'яті аж до її повної втрати. При цьому спочатку втрачається те, що неміцне в пам'яті, а потім і більш міцні спогади.

Амнезія ретроградна — вид амнезії, який характеризується забу­ванням минулих подій.

Антиципація (лат. anticipatio - передбачаю) - це поняття, що поз­начає здатність вищих живих істот (людини і тварин) передбачати по­яву результатів дій, предметів, явищ, ще до того, як вони будуть реа­льно здійснені чи сприйняті ("випереджальне відображення").

Антиципація автобіографічна - особливий процес формування моделі власного майбутнього на підставі збирання і переробки необ­хідної інформації та використання цієї моделі у процесі реальної жит­тєдіяльності (термін І.Батраченка).

Астенічний тип статури (від гр. asthenes-слабкий) характеризу­ється сполученням середнього зросту по висоті й слабкого зросту по ширині, від чого люди цього типу здаються вищими, ніж є насправді. Загальний образ - худорлява людина з вузькими плечима, тонкими руками й кистями, довгою і вузі»кою грудною кліткою, позбавленим жиру животом. Обличчя довге, вузьке й бліде, у профілі різко виступає невідповідність між подовженим носом і невеликою нижньою ще­лепою, і іому за формою його називають кутовим.

Атлетичний тип статури (від гр. athletes - борець) характеризу­ється добре розвинутим кістяком і мускулатурою; тулуб по ширині значно зменшується донизу. Люди цього типу є середніми або висо­кими на зріст, з широкими плечима, ставною грудною кліткою, пруж­ним животом. Голова в атлетиків міцна й висока, вона прямо тримає­ться на сильній вільній шиї, а обличчя має звичайно витягнуту яйце­подібну форму.

Атрофоване національне почуття - відсутність національних за­питів і прагнень.

Властивості нервової системи - це вроджені характеристики нер­вової тканини, які регулюють основні процеси (збудження і гальмуван­ня) (І.Павлов).

Врівноваженість (баланс) нервових процесів - співвідношення процесів збудження і гальмування. У деяких людей ці два процеси в нормі взаємно-врівноважуються, а у інших рівновага може не спосте­рігатись - переважає процес збудження чи гальмування.

Гендерна ідентичність - усвідомлення своєї приналежності до чо­ловічої або жіночої статі в конкретного індивіда.

Гендерна соціалізація - процес виховання і навчання дитини сус­пільством, яка має на меті засвоєння певної системи статевих ролей.

Гендер (gender) - характеризує соціокультурний зміст поведінки.

Геніальність (лат. genius - дух) - найвищий рівень розвитку як за­гальних так і спеціальних здібностей. Геніальність пов'язана зі створен­ням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше незвіданих шляхів творчості.

Генотип - це сума генів людини, які вона одержує від своїх ба­тьків.

Гіпертрофія національної психіки - завишена, демонстративна, розпалена любов до рідного краю, до своєї мови, звичаїв тощо.

Гнучкість думки виражається в її свободі від сковуючого впливу закріплених у минулому прийомів і способів вирішення завдань, в умі­нні швидко міняти дії при зміні обстановки.

Гуманітарна парадигма - зосереджена на унікальності явища, яке розглядається, і не ставить перед собою задачу статистично підтвердити вірогідності даних.

Динамічність нервових процесів - легкість генерації нервовою системою процесів збудження і гальмування, зокрема, при формуван­ні тимчасових зв'язків.

Диференційна психологія (від лат. diferentia - відмінність) - га­лузь психології, яка вивчає психологічні відмінності окремих індиві­дів і груп людей, які об'єднуються якоюсь спільною ознакою (вік, стать тощо), а також причини та наслідки цих відмінностей.

Донаукове знання - характеризується перевагою методу спосте­реження, нагромадженням життєвих знань і невисоким рівнем узага­льнення.

Екстернал (тип локус-контролю) - тип особистості, яка причини усіх подій, що мають місце у її житті, вбачає у зовнішніх чинниках (випадок, інші люди, провидіння тощо) (порівняйте "інтернал").

Екстраверсія - спрямованість до об'єктів оточуючого чи внутріш­нього світу (К.-Г.Юнг).

Ектоморфний тип - характеризується витягнутим, з високим чо­лом, обличчям, довгими кінцівками, вузькою грудною кліткою і живо­том, відсутністю підшкірного жиру (типологія У.Шелдона).

Емпіричні типології грунтуються на спостереженнях дослідни­ків, що володіють тонкою практичною інтуїцією, у силу чого вони й виокремлювали зчеплені ознаки, що лежать в основі кожного типу. Це можуть бути як однорідні, так і різнорідні ознаки - наприклад, особ­ливості будови тіла, обміну речовин і темпераменту. Статистичній перевірці, як правило, емпіричні типології не піддавалися.

Ендоморфний тип - характеризується округлістю, пухкістю, наяв­ністю великого живота, жиру на плечах і стегнах, круглою головою, нерозвиненими м'язами (типологія У.Шелдона).

Життєвий стиль - унікальне поєднання рис, способів поведінки і звичок, що визначають неповторну картину існування людини (А.Адлер).

Задатки - це деякі генетично обумовлені (уроджені) анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що становлять індивідуально-природну основу формування і розвитку здібностей.

Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їхнє швидке набуття, закріплення й ефективне використання на практиці (Б.Теплов).

Здібності загальні — включають ті здібності, якими визначаються успіхи людини у різних видах діяльності (порів. "здібності спеціа­льні").

Здібності навчальні - визначають успішність навчання й вихова­ння, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості.

Здібності практичні - визначають схильність людини до конкрет­них, практичних дій (порів. "здібності теоретичні").

Здібності спеціальні - визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду і їхній розвиток (nop. "здібності загальні").

Індивід (від лат. individuum - неподільне) використовується у пси­хології у кількох значеннях: і) фізичний носій психологічних характе­ристик людним: 2) людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного і онтогенетичного розвит­ку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, нот яги тощо), 3) окремий представник людської спільноти; соціальна істота, яка виходить за рамки своєї природної (біологічної) обмеженості і використовує' знаряддя, знаки і через них оволодіває влас­ною поведінкою і психічними процесами.

Індивідуальний стиль діяльності (ІСД) - це стійка система при­йомів і способів діяльності, обумовлена особистими якостями люди­ни і яка є засобом ефективного пристосування до об'єктивних обста­вин. Це фенотипічна (здобувається у процесі життя) якість, що виникає на основі властивостей НС у відповідь на вимоги типів діяльності, звичних для суб'єкта; т.ч., ІСД можна розглядати як інтегральний ефект взаємодії людини із середовищем.

Індивідуальність - це людина, що характеризується з позиції своїх соціально значущих відмінностей від інших людей; своєрідність психі­ки та особистості індивіда, її неповторність.

Інтелектуальна обдарованість - такий стан індивідуально-пси­хічних ресурсів (у першу чергу розумових), що забезпечує можливість творчої інтелектуальної діяльності, пов'язаної зі створенням суб'єк­тивно й об'єктивно нових ідей, використанням нестандартних підхо­дів у розробці проблем, чутливістю до ключових, найбільш перспек­тивних ліній пошуку рішень; відкритістю до будь-яких інновацій.

Інтернал (тип локус-контролю) - тип особистості, яка бере на се­бе відповідальність за все, що відбувається у її житті (порівняйте "екстернал").

Інтроверсія - рефлексія, перепона контакту з об'єктами, сумнів і недовіра до об'єктів (К.-Г.Юнг).

Класифікація (таксономія) - це процедура розподілу деякої без­лічі на підмножини.

Класифікація наукова - класифікація, яка повинна відповідати ґрунтовним науковим вимогам.

Компроміс - це стратегія поведінки у конфліктній ситуації, яка полягає у тактичній поступці заради стратегічного виграшу; продук­тивна стратегія, ї основна сутність - серединне досягнення інтересів обома сторонами (за К. Томасом).

Конкуренція - це стратегія поведінки у конфліктній ситуації, яка полягає у "перетягуванні канату", при якій будь-який виграш здається недостатнім, а учасники відчувають азарт від досягнення перемог, на­віть якщо ці перемоги вже зайві й недоцільні; характеризується максимізацію власного виграшу і мінімізацією виграшу опонента (за К То­масом).

Креативність (від лат. creatio - створення) - творчі здібності інди­віда, які характеризуються готовністю до продукування принципово но­вих незвичайних ідей, відхилятися від традиційних схем мислення, швид­ко вирішувати проблемні ситуації. Творча спрямованість особистості.

Лабільність нервових процесів - швидкісна характеристика діяль­ності нервової системи, що визначає швидкість затухання післядії від імпульсу збудження; швидкість появи і затухання нервового процесу.

Локус контролю - схильність людини покладати відповідальність за все, що відбувається з нею, на зовнішні обставини або на себе (по­няття введене Дж.Роттером).

Маскулінність (від лат. masculinus - чоловічий) - комплекс харак­терологічних особливостей, які традиційно приписуються чоловікам.

Мезоморфний тип - характеризується широкими плечима й груд­ною кліткою, міцними руками й ногами, масивною головою (типоло­гія У.Шелдона).

Метод - це шлях пізнання, спосіб за допомогою якого пізнається предмет науки (СРубінштейн).

Нація - це стійка історична спільність людей, що визначається со­ціальними зв'язками, характеризується специфічними етнічними риса­ми, зумовленими особливостями економічного і культурного розвит­ку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв. Номотетичний підхід - відбиває загальні властивості явищ.

Норма - поняття, яке використовується для оцінки темпу і змісту психічного розвитку людини. Заснована на статистичних даних, клініч­них показниках, соціальних стереотипах і суб'єктивних очікуваннях лю­дини; культурно обумовлена й міняє свій зміст. Це не застигле явище, вона обов'язково повинна регулярно переглядатися, обновлюватися і змінюватися.

Обдарованість - це загальні здібності, що забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями в різних видах дія­льності.

Онтогенетичне правило статевого диморфізму - якщо за яко­юсь ознакою існує популяційний статевий диморфізм, то в онтогенезі ця ознака змінюється, як правило, від жіночої форми до чоловічої.

Опитувальник - стандартизований метод діагностичного дослідже­ння, що базується на самообстеженні випробуваного (проекції).

Особистість - це системна якість індивіда, що здобувається ним у ході культурно-історичного розвитку і має властивості активності, суб'єктності, упередженості, усвідомлєності (О.Леонтьєв).

Пам'ять - це психічний пізнавальний процес організації, запам'я­товування, збереження, відновлення і забування набутого досвіду. В най­більш простій формі пам'ять реалізується як упізнавання раніше сприй­нятих предметів, а у більш складній форма постає як відтворення в уявленні предметів, які не дані в теперішньому часі в актуальному сприй­нятті. Упізнавання і відтворення також можуть бути довільними і ми­мовільними.

Передбачення - здатність передбачити майбутнє, те, що має від­бутися; очікування чогось та висновок про напрямок розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо на основі вивчення наявних фактів і даних.

Перфекціонізм - внутрішня потреба досконалості, що часто веде до критичного ставлення до власних досягнень і заниженої самооцінки.

Пікнічний тип статури (від гр. pyknos - міцний) характеризує­ться сильним розвитком внутрішніх порожнин тіла (голови, грудей, живота) при слабкому руховому апараті (плечового пояса й кінцівок). Пікніки - люди середнього росту, з щільною фігурою, їх глибока стул­часта грудна клітка переходить у масивний, схильний до ожиріння живіт, що є свого роду центром даного типу статури (у порівнянні із плечо­вим поясом в атлетиків). Фронтальний обрис обличчя нагадує п'яти­кутник (за рахунок жирових відкладень на бічних поверхнях щелеп), саме ж обличчя - широке, м'яке, округле.

Поступливість - це стратегія поведінки у конфлікггній ситуації, яка полягає у готовності відмовлятися від будь-яких власних домагань за­ради досягнення мети партнером; характеризується мінімізацією влас­ного виграшу і максимізацією виграшу партнера (за К-Томасом).

Предметна емоційність - це міра чутливості до розбіжності реа­льного результату й бажаного. Висока чутливість до розбіжностей ви­ражається у перевазі негативних емоцій, а низька чутливість - у при­сутності позитивних емоційних переживань (поняття В.Русалова).

Предметна ергічність - характеризує бажання розумової і фізичної напруги, надлишок або брак сил (поняття В.Русалова).

Предметна пластичність - означає в'язкість або гнучкість мисле­ння, здатність переключатися з одного виду діяльності на іншій, праг­нення до розмаїтості (поняття В.Русалова).

Предметний темп - це швидкість моторно-рухових операцій (по­няття В.Русалова).

Принцип гетерохронності розвитку означає, що різні мозкові сис­теми і функції дозрівають з різною швидкістю і досягають повної зрі­лості на різних етапах індивідуального розвитку.

Природничо-наукова парадигма - проголошує необхідність ус­тановлення причинно-наслідкових закономірностей при опорі на дані експерименту й узагальнює ці закономірності.

Психогенетика вивчає відносну роль факторів спадковості і середо­вища у формуванні індивідуально-психічних відмінностей людини, зо­крема, розумових здібностей.

Психогностика - пізнання людини; форма донаукового пізнання психіки людей, яка виявляє і встановлює відношення між певними ру­хами, анатомічними характеристиками й особливостями характеру лю­дини.

Психографія - розуміння і опис психіки.

Психологічне подолання — це індивідуальний спосіб взаємодії із ситуацією відповідно до її логіки, значимістю в житті людини і її психологічних можливостей.

Психологічний тип - узагальнення, зроблене по групі випробува­них зі схожими якостями. При цьому, зрозуміло, у результаті такого узагальнення ми втрачаємо індивідуальні відмінності. Це переважна диспозиція психічного або психофізично нейтрального виду, властивій групі людей при їхньому зіставленні, при тому, що ця група не по­винна бути однозначно і усебічно відмежована від інших груп.

Психосексуальний розвиток - внутрішні процеси розвитку і ста­тевої диференціації.

Психофізіологічне дозрівання - процес, який визначає послідов­ність вікових змін у ЦНС та інших системах організму, що забезпе­чують умови для виникнення і реалізації психічних функцій.

Ретардація - затримка фізичного розвитку й оформлення функціо­нальних систем організму дітей і підлітків.

Рухливість нервових процесів - це здатність нервових процесів швидко змінювати один одного (швидкість появи нервового процесу у відповідь на подразнення, швидкість утворення нових умовних реф­лексів).

Середовище - низка стимулів, що змінюються, на які індивід реа­гує протягом усього життя.

Сила нервового процесу - характеризується працездатністю, ви­тривалістю нервової системи і означає здатність її переносити трива­ле, або короткочасне, але сильне збудження або гальмування.

Слабкість нервового процесу - це нездатність нервових клітин витримувати тривале і концентроване збудження або гальмування. При їх дії нервові клітини дуже швидко переходять у стан охоронного га­льмування.

Соціальна емоційність характеризує відчуття впевненості у про­цесі спілкування, емоційну сензитивність, міру тривоги із приводу нев­дач у спілкуванні (поняття В.Русалова).

Соціальна ергічність - визначає відкритість для спілкування, ши­роту контактів, легкість у встановленні зв'язків (поняття В.Русалова).

Соціальна пластичність — це стриманість або розгальмування у спілкуванні, широта соціальних програм, природність взаємодії (понят­тя В.Русалова).

Соціальний темп — це мовнорухова активність, здатність вербалізації (поняття В.Русалова).

Спадковість - це не лише окремі ознаки, що впливають на пове­дінку (наприклад, властивості нервової системи), а й вроджені про­грами поведінки.

Співробітництво - стратегія поведінки у конфліктній ситуації, що дозволяє максимально реалізувати інтереси обох сторін. Це найбільш продуктивна стратегія спілкування у конфлікті (за К. Томасом),

Спостереження - цілеспрямоване систематичне сприйняття люди­ни, за результатам якого дається експертна оцінка.

Статевий диморфізм - наявність відмінностей ознак у чоловічих і жіночих особ, тобто існуванням двох форм.

Статево-рольові стереотипи - це існуючі у суспільстві та сім'ї укорінені уявлення про те, якими повинні бути чоловіки й жінки.

Стать (sex) -- поняття, що позначає біологічні основи поведінки.

Стиль когнітивний — спосіб переробки інформації, її одержання, збереження і використання.

Стиль лідерства - відбиває цілі існування групи, якому підпоряд­ковуються використовувані засоби, і який висуває відповідні вимоги до індивідуальності керівника.

Стиль людини — це і те, що усередині індивідуальності, і те, що характеризує її як суб'єкта діяльності; характеристика системи опера­цій, до якої особистість схильна через свої індивідуальні властивості (Г.Оллпорт).

Стиль спілкування - результат утворення стійких звичних зв'яз­ків між домінуючими потребами, цілями, цінностями і способами спіл­кування, психологічна якість, що формується в результаті взаємодії з іншими людьми й є стійким способом реалізації мотивів.

Темп дозрівання - характеризує інтенсивність процесів вікового розвитку центральної нервової системи та інших систем організму на окремих його відрізках.

Темперамент (лат. temperamentum - належне співвідношення час­тин, співмірність) - це індивідуально своєрідна, природно-обумовле­на сукупність динамічних проявів психіки- інтенсивності, швидкос­ті, темпу, ритму психічних процесів і станів.

Типологія - це спосіб пізнання, що дає швидкий і виразний резу­льтат: у людині відзначається найбільш типове. Слабким місцем є зневага до особливого, індивідуального в кожній людині.

Уникання - це стратегія поведінки у конфліктній ситуації, яка по­лягає у втечі від конфлікту за типом "собака на сіні"; характеризує­ться мінімізацією виграшу іншого ціною власних втрат (за К. Томасом).

Фемінінність (фемінність) (від лат. femina - жінка, самка) - ком­плекс психологічних особливостей, які традиційно приписують жінці.

Фрустрація - це відсутність можливості задовольнити потреби.

Характер (гр. character - карбування, відбиток) - це індивідуаль­но-своєрідне сполучення істотних психічних властивостей особистості, що виражають ставлення людини до дійсності й проявляються в її по­водженні, вчинках, способах діяльності тощо.

Характер національний - сукупність визначальних національних рис, уявлень народу про самого себе, стереотипів поведінки та спілку­вання, що передаються з покоління в покоління.

Характер соціальний - містить вибірку рис, істотне ядро струк­тури характеру більшості членів групи, що склалися в результаті ос­новного досвіду і способу життя, спільного для цієї групи визначен­ням (за Е Фроммом).

Характерологія - форма донаукового пізнання психіки людей, яка намагалась звести відмінності між людьми до простих типів. Іноді тер­мін використовують для позначення галузі диференційної психології, присвяченої вивченню характеру.

Я-конценція - це сукупність уявлень індивіда про себе, що вклю­чає переконання, оцінки і тенденції поводження, це система найбільш загальних установок суб'єкта на самого себе.

163