5. Поняття психологічної норми, типу у психології. Типологія і класифікація

Поняття психологічної норми. Основним споживачем диференційно-психологічних знань є пси­ходіагностика. У психології індивідуальних відмінностей народжую­ться поняття, для виміру яких потім створюються або підбираються методики. Тут же виникає уявлення про способи оцінки й інтерпре­тації отриманих результатів. У зв'язку із цим дуже важливим є понят­тя психологічної норми, яке дуже неоднорідне за своїм змістом і на яке впливають щонайменше чотири фактори.

О Норма — статистичне поняття. Нормальним визнається те, чого багато, що ставиться у середину розподілу. А "хвостові" його частини, відповідно, вказують на сфери низьких ("субнормальних") або високих ("супернормальних") значень. Для оцінки якості ми повин­ні співвіднести цей показник людини з іншими й у такий спосіб визначити його місце на кривій нормального розподілу. Очевидно, що префікси "суб" і "супер" не дають етичної або прагматичної оцінки якості (адже якщо в людини "супернормальний" показник агресив­ності, навряд чи це добре для оточуючих і для неї самого).

Норми не абсолютні, вони розвиваються і отримуються емпірично для даної групи (вікової, соціальної тощо). Так, наприклад, протягом останніх років показник маскулінності за опитувальником ММРІ у дівчат стійко підвищений; однак це говорить не про те, що вони поводяться як хлопці, а про необхідність перегляду застарілих норм. Те саме стосується тесту Леонгарда-Шмішека, відповідно якого відзна­чається акцентуйованість майже усіх досліджуваних.

© Норми обумовлені соціальними стереотипами. Якщо пово­дження людини не відповідає загальноприйнятому в даному суспіль­стві, воно сприймається як таке, що відхиляється від норми. Наприклад, у слов'янській культурі не прийнято класти ноги на стіл, а в амери­канській це ніким не засуджується.

© Норми асоціюються із психічним здоров'ям. Ненормальним може вважатися те, що вимагає звертання до клініциста. Необхідно відзначити, однак, що й у психіатрії оціночний підхід дискутується, а як найбільш істотні вказівки на відхилення від норми визнається по­рушення продуктивності діяльності й здатності до саморегуляції. Так, наприклад, коли літня людина, усвідомлюючи слабість своєї пам'яті, використовує допоміжні засоби (записну книжку, розкладання необ­хідних предметів у полі зору), то це поводження відповідає нормі, а якщо вона, ставлячись до себе некритично, відмовляється від необ­хідності "протезувати" свій життєвий простір, то це призводить до нездатності вирішувати поставлені завдання й свідчить про поруше­ння психічного здоров'я.

О Подання про норми визначається очікуваннями, власним неузагальненим досвідом і іншими суб'єктивними змінними: так, на­приклад, якщо перша дитина у сім'ї почала говорити у віці півтора років, то друга, яка до двох років ще не навчилася вільно висловлю­ватися, сприймається як така, що має ознаки відставання.

В.Штерн, закликаючи до обережності в оцінці людини, відзначав, що, по-перше, психологи не мають права із установленої аномальності тої або іншої властивості робити висновок про анормальність самого індивіда як носія цієї властивості й, по-друге, неможливо вста­новлену анормальність особистості звести до вузької ознаки як її єди­ної першопричини. У сучасній діагностиці поняття "норма" викорис­товують при вивченні позаособистісних характеристик, а коли мова йде про особистість, застосовують термін "особливості", тим самим підкреслюючи навмисну відмову від нормативного підходу. Отже, норма - поняття, яке використовується для оцінки темпу і змісту психічного розвитку людини. Заснована на статистичних да­них, клінічних показниках, соціальних стереотипах і суб'єктивних очі­куваннях людини; культурно обумовлена й міняє свій зміст. Це не застигле явище, вона обов'язково повинна регулярно переглядатися, обновлюватися і змінюватися.

Акселерація - прискорення фізичного розвитку і формування функціональних систем організму дітей і підлітків. У свою чергу, науковці виокремлюють наступні види акселерації:

• епохальна - визначається як явище, властиве всім сучасним дітям і підліткам в порівнянні з попередніми поколіннями;

• внутрішньогрупова (індивідуальна) - розглядається як при­скорений розвиток окремих дітей і підлітків у певних вікових групах. Число таких дітей коливається в межах від 13 до 20% у різних віко­вих періодах;

Ретардація - затримка фізичного розвитку й оформлення функ­ціональних систем організму дітей і підлітків. Число ретардованих дітей всередині різних вікових груп складає в середньому 13-20%. Ретардація розвитку може мати різні причини і різну ступінь відхи­лення від статистичної норми. Останні важливо враховувати при визначенні шкільної зрілості і готовності до навчання.